СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Позначмо себе хресним знаменням перемоги нашого Спасителя Ісуса», — владика Тарас Сеньків на початок Нового року
Ця проповідь владики Тараса Сеньківа, єпископа Стрийської єпархії, запрошує нас глибше замислитися над значенням Нового Року у світлі віри та спасіння. «Тому в прийдешньому Новому 2025 році віддаймо все, що діється, та може статися в нашому житті, в руки того, хто дарується нам в цьому славному йменні! Позначмо себе, як його власність, хресним знаменням перемоги нашого Спасителя Ісуса! А потім впевнено, серцем та устами, проголошуймо нашу ісповідь віри: „Наша допомога в імені Господа!“, та відважно вступаймо у майбутнє. Коли звіримо його імені Ісуса, то навіть найтемніша мить буття буде в його владі, та стане часом нашого спасіння».
З цієї проповіді владики Тараса Сеньківа ви дізнаєтеся:
- чому наше повсякденне життя є місцем, де відбувається наше спасіння перед Богом?
- що означає ім’я «Ісус» і яку роль воно відіграє у пізнанні Бога?
- як місія Христа як Спасителя пов’язана з обітницею прощення гріхів?
- яким чином життя і наука святого Василія Великого є викликом та прикладом для сучасних християн?
- чому сопричастя з Богом є справою змісту, а не форми?
Час як дар для спасіння
Сьогодні починаємо Новий 2025 Рік. Наше повсякденне життя, сплетене з праці та турбот, є місцем, де відбувається наше спасіння перед Богом. Час збігає. Можливо зневіра, журба чи невідомість наповнюють наше серце або тривожать нашу душу, коли у Новорічну ніч, на цьому пограниччі між «минулим» та «прийдешнім», усвідомлюємо, що частина нашого земного життя знову безповоротно минула. Однак час біжить до Бога та до його вічності, а не до минулого та зникнення. А тому ми маємо всі підстави почати цей рік гаслом: «в ім’я нашого Бога», щоб прожити його чесно і з радісною душею!
Значення імені «Ісус»
Так само, як святий Йосиф і Діва Марія, коли при найменуванні свого восьмиденного сина «дали йому ім’я Ісус, як назвав його ангел, перш ніж він був зачатий в утробі матері своєї». Ісус означає: «Яхве є спасіння». «Яхве- Сущий», «Я Є», було іменем Бога для народу Старого Завіту. Бог сам відкрив своє ім’я та об’явив себе у своїх діяннях, щоб люди могли в його імені пізнати, яким він є, та як відноситься до них. Бог є автором історії стосунків з людиною, і досвід, який вона отримала у спілкуванні з живим Богом є підсумований в «Імені» її Бога. Лише особисте, а не абстрактне, ім’я, містить вичерпне та неподільне розуміння того, що може пережити людина у стосунках зі своїм Творцем.
Від початку історії спасіння саме ім’я «Ісус» об’являє нам, яким є «Яхве» для нас: близьким, люблячим, милосердним, вірним до кінця. Але Ісус об’явив ще більше: відкрив нам Бога як нашого Небесного Отця. Інакше ми б цього самі від себе ніколи не пізнали. В Ісусі, Єдинороднім Сині Отця, Бог дарує себе світові як Слово милосердя і спасіння. І тому, коли ми визнаємо хто є нашим Богом, говоримо «Ісус». Якби ми забули це ім’я, то Бог загубився б для нас у темній далечині і незрозумілості. Ісус — це ім’я, дане дитині, котра є втіленим Богом і вічною молодістю світу, та є людиною, а отже, вічним образом Бога.
«Наша допомога в імені Господа!»
Тому в прийдешньому Новому 2025 році віддаймо все, що діється, та може статися в нашому житті, в руки того, хто дарується нам в цьому славному йменні! Позначмо себе, як його власність, хресним знаменням перемоги нашого Спасителя Ісуса! А потім впевнено, серцем та устами, проголошуймо нашу ісповідь віри: «Наша допомога в імені Господа!», та відважно вступаймо у майбутнє. Коли звіримо його імені Ісуса, то навіть найтемніша мить буття буде в його владі, та стане часом нашого спасіння.
Від земних сподівань до вічного Божого задуму
«Бо він спасе свій народ від їхніх гріхів». Цими словами ангел пояснює, чому святий Йосиф має дати синові Діви Марії ім’я Ісус: В ньому спочиває Боже спасіння людства. Бог, якому належить влада прощати гріхи, є присутній між людьми в особі Ісуса своєю священною і спасительною силою.
Можливо таке визначення місії Христа викликало розчарування. Очікування спасіння тоді було позначене тяжким становищем Ізраїлю. Надія була пов’язана з відновленням царства, свободою, незалежністю та матеріальним піднесенням зубожілого народу. А обітниця прощення гріхів здавалася водночас занадто великою і занадто малою. Занадто великою, тому що вона поширювалася виключно на сферу Бога. Занадто малою, бо здавалося, що Господь ігнорує страждання Ізраїлю та його вимоги щодо порятунку. В принципі, слова ангела стали причиною суперечок про месіанство Ісуса: чи місія, якою він жив, є сповненням обітниці, чи ні?
Боже Слово — закон світу і суддя часу
Відповідь на ці питання є вписана в історію спасіння життям великих мужів Церкви. Вони відкрили в месіанському посланні Ісуса правду, яка здатна преображати світ, вирвати його з часових кайданів минущого та відкрити для вічності з Богом. Одним з них був святий Василій Великий — аскет, єпископ, проповідник, учитель, богослов і вчений. Життя святого Василія гармонує з його наукою, а його наука — це відбиток його життя, яке можна виразити трьома достоїнствами: він Великий Архипастир Церкви, Великий Законодавець чернечого життя і Великий своєю святістю, яка є видимим знаком його сопричастя з Богом. Його життя і наука є свідченням та викликом для усіх поколінь.
Сопричастя з кимось — є справою змісту, а не форми. Тому все, що маємо, є Божою власністю, яку вам довірено лише на короткий час. Привласнювати собі минуще, є відображенням внутрішньої порожнечі серця. Час життя пройде, а потім нас попросять дати звіт. Саме життя — є відрізком часу, щоб вживаючи свободу ми навчитися любити, і підготувалися до зустрічі з Вічним Божим Словом. Слово Боже — це закон світу. Ним усе створене, та отримує життя та зміст. На його образ і подобу створена людина, а в її серце вписаний внутрішній моральний закон життя. Тому це Боже Слово також буде в кінці часу Суддею життя кожного, щоб знову стати початком та суттю вічного життя усіх спасенних.
У цьому богословському навчанні, яке своєю актуальністю незамінне і для нашого сьогодення, живе пам’ять про святого Василія. Візьмімо його собі як дороговказ у подорожі цим Новим Роком, з його тривогами та випробуваннями, щоб здолавши усі суспільні проблеми та незгоди війни, ми здобули перемогу «в ім’я» та на славу нашого Бога. Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпископ Стрийської єпархії
