СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Постать митрополита Андрея вчить нас, як треба жити і боротися, щоби життя вічне осягнути», — владика Йосиф Мілян
4 листопада 2024 року в Національній філармонії України відбулася презентація проєкту «Моя найдорожча Мамо…» за виставою «Я йду, Христе!». Із привітальним словом до всіх глядачів звернувся владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії.
«Цього року відзначаємо 80 років від дня переставлення до вічності митрополита Андрея Шептицького. Відзначаємо у дуже непростий час — час війни. Однак, у кожній війні, в тому числі і цій, яку ми сьогодні переживаємо, виграє той, хто хоче жити, хто вірить в життя, в першу чергу у життя вічне. І постать митрополита Андрея у наш час як ніколи є важливою з огляду на те, що він вказує нам як треба жити і боротися, щоби життя вічне осягнути». Про це 4 листопада 2024 року в Національній філармонії України говорив владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії, у своєму слові з нагоди презентації проєкту «Моя найдорожча Мамо…» за виставою «Я йду, Христе!», як зазначає пресслужба Київської архиєпархії УГКЦ.
Звертаючись до присутніх, архиєрей зауважив: «Сьогодні про митрополита Андрея говориться багато як про успішного економіста, політика та громадського діяча. Справді, немає такої сфери життя людини, де б не звучало його слово чи дія. Але він не був ані економістом, ані політиком, ані громадським діячем. Зрештою, в одному зі своїх послань він сам про це каже: „Чи я лікар, чи я хлібороб, чи я політик, щоби питати про здоровлє, про добрий бит та просвіту? Ні! Я не лікар, не хлібороб, ані політик, я отець! А вітцеви нічого не є чуже, що синів, дітей єго обходить“. А з цього виникає, що він був добрим пастирем, мужем Божим, який сам свято жив і так вчив жити інших».
За словами єпископа, цієї дороги святості митрополит Андрей навчився в родині і його матір — Софія з Фредрів Шептицька в цьому процесі відіграла колосальну роль. І її листи до сина Андрея, як і його листи до неї є виразним тому свідченням. Момент великого зв’язку митрополита Андрея з матір`ю є важливий тому, що її вплив її духовності постійно прослідковується у цілому його житті. У деяких колах Софію з Фредів вважають навіть до певної міри містичкою, оскільки Бог і його воля у її житті займали головне місце. Її духовність — це духовність хреста, а відповідно Христа розп`ятого.
«Так виглядає, що ця духовність хреста, яку плекала у собі Софія з Фредів Шептицька передалася і її синові Романові та дозволила йому бути непохитним, незважаючи на усі випробування які принесе йому життя, а водночас дуже вразливим на страждання і терпіння ближніх. У своїх споминах вона, зокрема, згадує про те, як одного разу йому розповідала про Страсті і Розп’яття Христа. Як тільки почала розповідь, „запримітила у ньому таке зворушення, таке зусилля здержати великі сльози, якими наповнялися його очі, що швидко здержала себе і перейшла на іншу тему, не бажаючи грати на тому, що могло бути лише переніжненням нервів“», — пояснив єпископ Йосиф.
Ведучи далі, єпископ-помічник Київської архиєпархії зауважив, що ця вистава базується на епістолярній повісті Григора Лужницького: «Дванадцять листів о. Андрея Шептицького до матері» і фрагментах спогадів Софії Шептицької, з роду Фредрів «Молодість і покликання Романа Шептицького». «Особливу увагу хочу звернути саме на повість Григора Лужницького, яка побачила світ у 1982 р. у Філадельфії (США). Після її публікації навіть деякі богослови та історики прославляли письменника за первопублікацію невідомих листів Великого Митрополита. Але згодом з’ясувалось, що „Дванадцять листів…“ є художнім твором, написаним в жанрі епістолярної повісті, в центрі якої — постать Слуги Божого Андрея. Письменник, використовуючи висловлювання з творів митрополита, його послань, проповідей, а з уваги на те, що він особисто добре знав Слугу Божого, можливо, й з приватних розмов, розкриває читачеві глибокий духовний світ молодого Шептицького, його любов до матері, патріотизм, природну велич і скромну святість».
Наостанок архиєрей висловив вдячність усім хто спричинився до презентації цього важливого проєкту: «У першу чергу дякую кураторці проєкту Зоряні Мірус, Благодійній організації „Фундація-»Андрей“, усім режисерам, акторам і виконавцям. Нехай ця вистава стане ще одним кроком для прослави митрополита Андрея, а нам на духовну користь!».
Завершуючи слово, владика Йосиф процитував слова митрополита Андрея Шептицького, які довгий час видніли на одній із Київських споруд: «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою, невтомною працею любіть Україну!»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
