Послання владики Михаїла Колтуна з нагоди Дня особливої уваги до в’язничного служіння

ПАСТИРСЬКЕ СЛОВО

єпископа Михаїла Колтуна, єпарха Сокальсько-Жовківського,

(Неділя про Блудного Сина, 28 лютого 2021 року)

Ми наближаємося до Великого посту. І знову Неділя про Блудного Сина пригадує нам про в’язничне служіння та стає нагодою для роздумів над власним життям. Чого ми можемо навчитися у в’язнів, які шукають підкріплення в джерелах віри і покладаються на Милосердного Отця?

Євангеліє Неділі про Блудного Сина надихає нас бути відважними в довірі до Бога, який чекає на нас, своїх дітей, в надії. Надією на прощення перейнято й серце сина, який повертається додому свого батька. Отже, відважно надіятися ми вчимося у Самого Господа нашого Ісуса Христа, який в своїй притчі хотів зміцнити нас в дорозі до прощення та віднайдення гідності Божої дитини.

У часі карантину, оголошеного в наслідок коронавірусної пандемії, усі ми без винятку пережили епізоди певного роду обмеження свободи в наших домівках і могли наблизитися думкою і чуттям до стану ув’язненої особи, яка буває охоплена смутком, непевністю, численними потребами та браком можливостей їх втамувати, особливо потребою людського спілкування і прийняття… . Ми теж почуваємося в’язнями своїх власних гріхів і опущень, через які не раз вже себе осудили у власному сумлінні. Свої втрати, свої випробування й жалі, які переживаємо, ми не раз сприймаємо як покарання. Як впоратися з цим?

Ми обходимо День особливої уваги до в’язничного служіння в часі, коли Українська в’язнична система пережила цілий рік відсутності візитів ззовні. Раніше так не було. Бо суспільство завжди мало спонуку і можливість в’язня відвідати.

Для в’язнів, які зберігають віру, цей рік став випробуванням і водночас підставою для такої надії, яка перебільшує суворість зовнішніх обставин. В році Надзвичайного Ювілею Божого Милосердя святіший отець Франциск промовляв, звертаючись до в’язнів: «Нам потрібно живити коріння нашої надії, щоб воно приносило плоди; перш за все, впевненість в близькості і співчутті Бога, незважаючи на те зло, яке ми зробили. Немає такого куточка нашого серця, якого б не торкнулася любов Бога. Коли хтось робить помилку, милість Отця проявляється ще більше, пробуджуючи покаяння, прощення, поєднання і мир.» Це саме стосується нас.

Заохочує нас бути відважними в надії й серце Пресвятої Матері нашого Спасителя Приснодіви Марії, як серце, що пережило меч терпіннь й плач за своїм Сином, який приніс Себе за наші провини в добровільну жертву відкуплення на прощення наших гріхів.

Нарешті душпастирі знову допущені до служіння, з певними обмеженнями карантину. Молімося за них і за в’язнів. Пам’ятаймо про молитву й за в’язничний персонал. Будьмо чуйні на потреби підтримки жертв злочинів та їхніх родин.