Понад дві тисячі паломників взяли участь у 100-х молитовних чуваннях у Старуні

31 липня 2026

29 липня у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона Лукача в Старуні відбулися соті молитовні чування. У спільній молитві взяли участь понад дві тисячі паломників, чотири єпископи та 68 священників. Під час богослужінь вірні молилися за Україну, її захисників і захисниць, справедливий мир, а також духовне й тілесне оздоровлення.

Понад дві тисячі паломників взяли участь у 100-х молитовних чуваннях у Старуні

Починаючи з квітня 2018 року, кожного двадцять дев’ятого числа родинне село блаженного Симеона стає місцем паломництва тисяч вірних Української Греко-Католицької Церкви. Люди приїжджають сюди, щоб за посередництвом блаженного священномученика випрошувати в Господа мир для України, справедливу перемогу, а також духовне й тілесне оздоровлення. Про це розповідає Департамент інформації Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ.

Ювілейні чування очолив владика Микола кардинал Бичок, ЗНІ, єпарх Мельбурнський (Австралія). Разом із ним молилися владика Богдан Дзюрах, ЗНІ, апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та країнах Скандинавії, владика Андрій Хім’як, єпископ-помічник Київської архиєпархії та Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, а також владика Микола Семенишин, єпископ-помічник Івано-Франківської архиєпархії. До молитви долучилися понад п’ятдесят священнослужителів Івано-Франківської митрополії.

Початок молитовної програми

Молитовна програма розпочалася у храмі святих апостолів Петра і Павла. Саме тут у квітні 2018 року відбулися перші молитовні чування, які згодом стали доброю духовною традицією Старуні. Після Великої Вечірні, яку очолив о. Іван Жук, численні паломники вирушили на Хресну дорогу.

Піднімаючись старунською горою, вірні станція за станцією роздумували над хресним шляхом Господа Ісуса Христа. Молитву провадив священник Відпустового центру о. Володимир Лукашевський, виголошуючи авторські роздуми на тему «Шукай миру і прямуй до нього». Також розважання по чергово зачитували присутні владики та душпастирі.

Хресна дорога

На початку Хресної дороги священник наголосив, що прагнення миру не можна обмежувати лише проханням про припинення війни. Справжній мир народжується з присутності Бога в людському житті та з відновлених стосунків із Ним: «Мир — це не лише відсутність війни. Мир — це передусім стан наших стосунків із Богом. Це Його присутність у людському серці».

Роздумуючи над допомогою Симона Киринейського, текст роздумів звернув увагу на те, що молитва за мир повинна знаходити своє продовження у конкретних учинках любові та милосердя. «Саме так народжується мир — через конкретну любов, яка не проходить повз людський біль», — зазначили проповідники, закликаючи паломників не залишатися байдужими до тих, хто сьогодні потребує підтримки.

Особливе місце у роздумах посіла тема примирення. Роздумуючи над словами розп’ятого Христа: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять», священники наголосили, що образа, ненависть і небажання зробити перший крок до ближнього позбавляють людину внутрішнього спокою. «Справжній мир приходить у серце людини тоді, коли в ньому народжується прощення», — прозвучало під час одинадцятої стації.

Завершуючи Хресну дорогу роздумами над похованням Спасителя, душпастирі закликали присутніх не втрачати надії навіть у найважчих обставинах. Християнин знає, що страждання і смерть не мають останнього слова: «Гріб не стане останнім словом, останнім словом буде Воскресіння». Саме ця надія, за словами священника, допомагає українському народові проходити власну Страсну п’ятницю, не втрачаючи довіри до Бога та віри в Його перемогу.

Наука єпископа Богдана Дзюраха

Після завершення Хресної дороги всі учасники чувань зібралися у першій в Україні підземній базиліці блаженного священномученика Симеона Лукача. Тут із духовною наукою до паломників звернувся владика Богдан Дзюрах.

Архиєрей запропонував присутнім поглянути на прощу не лише як на дорогу до певного святого місця, але як на образ усього людського життя. «Проща — це мандрівка віри. Паломництво є образом людського життя, адже всі ми покликані бути паломниками у цьому світі», — наголосив владика Богдан.

Пригадуючи біблійну історію, проповідник зазначив, що така мандрівка віри розпочалася ще від Авраама, який вирушив у дорогу, не знаючи, куди йде, але цілковито довіряючи Богові. Іншим важливим образом паломництва став вихід ізраїльського народу з єгипетської неволі. Господь провадив колишніх рабів до Обіцяної землі, щоб зробити їх Своїм вибраним народом, а на горі Синай дав їм заповіді, які мали вказувати правильний напрямок цієї дороги. Згодом ізраїльтяни здійснювали паломництва до Єрусалимського храму, збудованого Соломоном.

За словами владики Богдана, паломником був і сам Ісус Христос. Євангелист Лука представляє Його земне життя як велике паломництво до Єрусалима, де Спаситель мав звершити діло спасіння. «На Хресній дорозі Христос несе не лише Свій хрест, але й наш хрест, щоб показати, що наше паломництво не закінчується гробом, а прямує до Воскресіння», — зауважив архиєрей.

Владика також звернув увагу на те, що кожне справжнє паломництво вимагає жертви. Щоб вирушити в дорогу, людина повинна щось залишити, від чогось відмовитися, із чимось попрощатися. Так само настане час, коли кожен із нас залишить усе земне та вирушить в останнє паломництво — до Царства Божого.

«Щоб переступити поріг надії, мусимо щось покинути. Завданням прощі є попрощатися з гріхом», — наголосив владика Богдан. Саме тому, за його словами, важливою частиною кожного паломництва є приступання до Святих Таїнств, особливо до Покаяння та Пресвятої Євхаристії. Через щиру сповідь людина залишає тягар гріха, а в Євхаристії отримує силу продовжувати свою дорогу з Христом.

На завершення науки архиєрей закликав паломників уважно слухати тихий Божий голос, яким Господь кличе кожну людину до особливого покликання. «Кожен із нас має своє покликання. Бог кличе тихим голосом. Справжнє щастя людини — тільки у Бозі», — підсумував владика Богдан Дзюрах.

Молитви на оздоровлення і Молебень

Відтак кардинал Микола очолив молитви на оздоровлення, під час яких просив Господа за посередництвом блаженного Симеона про дар духовного й тілесного зцілення для всіх присутніх.

Після цього о. Юрій Сидір очолив Молебень до блаженного священномученика Симеона Лукача. У той час священнослужителі благословляли паломників єлеєм, освяченим на мощах небесного покровителя Старуні.

Архиєрейська Божественна Літургія і проповідь

Кульмінацією ювілейних чувань стала Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив владика Микола кардинал Бичок. У проповіді архиєрей роздумував над євангельською притчею про господаря, який у різні години дня виходив шукати робітників до свого виноградника.

Кардинал звернув увагу на те, що господар виходив на пошуки не один раз, немов не міг заспокоїтися, доки не запросить до праці ще когось. У цьому образі, за його словами, відкривається невтомна Божа любов до людини. «Господь ніколи не перестає кликати людину. Він ніколи не каже: „Досить“. Для Нього ніколи не буває запізно», — наголосив владика Микола.

Звертаючись до учасників ювілейних чувань, проповідник зазначив, що Старуня стала місцем особливої зустрічі Бога з людиною. Упродовж ста молитовних чувань Господь знову і знову виходив назустріч паломникам, запрошуючи їх до глибшого життя у вірі. «Сто разів Господь виходив назустріч людям і кликав. Кликав до нових покликань, до нових взаємин із Ним, кликав до покаяння», — сказав кардинал.

Роздумуючи над історією Старуні, владика Микола пригадав постать її найвеличнішого сина — блаженного священномученика Симеона Лукача. Він ходив цими стежками і, можливо, саме тут почув у своєму серці Христове запрошення: «Іди за Мною». Відповіддю блаженного Симеона стало ціле його життя, сповнене вірності Богові, Церкві та своєму покликанню.

Кардинал наголосив, що саме любов робить покликання вірним і витривалим. «Симеон любив Христа більше, ніж боявся страждань, терпінь і переслідувань», — зазначив архиєрей. Саме ця любов допомогла йому залишитися вірним навіть тоді, коли священниче служіння вимагало жертовності, мужності та готовності віддати власне життя.

За словами владики Миколи, покликання не можна зводити лише до професії чи певного виду діяльності. «Покликання — це не професія. Це ідентичність, це відповідь на Христове запрошення: „Іди за Мною“», — підкреслив проповідник. Кожен християнин має своє покликання, а спільним завданням усіх учнів Христових є свідчити про Божу любов у світі.

На завершення кардинал звернувся до тих, хто, можливо, саме цього вечора почув у своєму серці тихий Божий голос. Він закликав не боятися відповісти на Господній поклик, а також підтримувати тих, у кому зароджується покликання до служіння. Адже нерідко воно згасає через те, що поруч не знаходиться людини, здатної підбадьорити, допомогти розпізнати Божу волю та утвердити у виборі.

«Не біймося сказати Господу своє „так“. Маймо відвагу дати Богові свою особисту відповідь», — закликав владика Микола кардинал Бичок.

Завершення чувань

Протягом усього вечора паломники мали можливість приступити до Святої Тайни Покаяння, а під час Божественної Літургії — прийняти Пресвяту Євхаристію.

На завершення чувань душпастирі Відпустового центру висловили щиру вдячність високопреосвященним і преосвященним владикам, духовенству та всім паломникам, які розділили цей особливий ювілей. На згадку про соті молитовні чування кожен із архиєреїв отримав авторський графічний портрет.

Завершилися моління молитвою в наміренні Святішого Отця, необхідною для отримання повного відпусту, та спільним виконанням духовного гімну України «Боже великий, єдиний», під час якого всі присутні просили Господа про мир і справедливу перемогу для нашої Батьківщини.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ