Положення Відділу соціального служіння УГКЦ

ЗАТВЕРДЖЕНО:
Декретом Глави УГКЦ
Відповідно до рішення
Синоду Єпископів УГКЦ
2016 року Божого

ПОЛОЖЕННЯ 

ВІДДІЛУ СОЦІАЛЬНОГО СЛУЖІННЯ УГКЦ

ПРЕАМБУЛА

УГКЦ свідома свого покликання діяти та реалізувати Христове Євангеліє в дусі милосердя та служіння. Метою соціального служіння УГКЦ, як це випливає із накресленої Синодом Єпископів УГКЦ стратегії «Жива парафія — місце зустрічі з живим Христом», є об’являти світові материнське обличчя Церкви та бути живим знаком присутності Бога серед людей. «Дияконія, або служіння любові чи „харитативна діяльність“, виражає внутрішню природу Церкви та виявляє, наскільки живою є та чи інша парафія. Це служіння ближньому випливає з нашого закорінення в Христі. Діяльна любов ближнього є покликанням і завданням кожного без винятку християнина. Парафіяльний рівень має слугувати фундаментом, на якому будується і діє служіння ближньому. Лише тоді зможемо вважатися живими християнами, коли наші парафії стануть місцем, де піклуються про сироту, заступаються за вдову, допомагають убогому і розділяють страждання із хворими…» (Послання «Жива парафія — місце зустрічі з живим Христом»).

Соціальне служіння — діяльність, спрямована на розв’язання соціальних проблем та забезпечення соціальної справедливості, що охоплює весь спектр соціальної активності та включає в себе надання волонтерської допомоги, благодійництво і організовані форми надання соціальних послуг потребуючим особам та групам, задля забезпечення їх цілісного розвитку. Соціальне служіння Церкви має своїм фундаментом та рушієм віру і виражає дияконійну природу Церкви, будучи частиною триєдиної місії Церкви: звіщати Добру Новину (керигма), освячувати (літургія) та служити (дияконія).

Усвідомлюючи це і надаючи чинності рішенню Синоду Єпископів УГКЦ, що проходив у Львові-Брюховичах 5–11 вересня 2016 року Божого, Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, своїм декретом (Вих. 17/010 від 5 січня 2017 р. Б.) створив Відділ соціального служіння Патріаршої курії УГКЦ.

РОЗДІЛ 1

ПРАВОВИЙ СТАТУС

1.1. Відділ соціального служіння (далі — ВСС) є консультативно-координаційним органом при Синоді Єпископів УГКЦ та Главі УГКЦ у сфері соціального служіння, що здійснюється структурами УГКЦ та за її підтримки.

1.2. У своїй діяльності ВСС керується Кодексом канонів Східних Церков, Партикулярним правом УГКЦ, постановами і рішеннями Синоду Єпископів УГКЦ, Статутом Патріаршої курії УГКЦ, декретами та розпорядженнями Глави і Отця УГКЦ і цим Положенням.

1.3. ВСС підзвітний Синоду Єпископів УГКЦ та підзвітний і підконтрольний Главі УГКЦ.

1.4. ВВС є частиною Патріаршої курії УГКЦ і його фінансування передбачається в її бюджеті.

1.5. ВСС має бюджет, печатку зі своєю назвою, штампи, фірмові бланки, може мати інші засоби візуальної ідентифікації.

РОЗДІЛ 2

МЕТА, ЗАВДАННЯ І НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. ВСС створений з метою забезпечення належної координації, взаємодії та розвитку різних форм і напрямків соціального служіння, що здійснюються структурами УГКЦ та/або за її підтримки.

2.2. Завданням ВСС є від імені Глави і Синоду Єпископів УГКЦ визначати стратегічні цілі розвитку різних напрямків соціального служіння; здійснювати загальний нагляд, моніторинг і координацію та взаємодію між структурами УГКЦ, що здійснюють соціальне служіння; представляти соціальне служіння УГКЦ у загальносуспільних і міжконфесійних процесах.

2.3. Для досягнення поставленої мети і завдань ВСС звершує свою діяльність всюди, де є церковні структури УГКЦ, у таких напрямках: плекання духу жертовності та соціальної відповідальності; розвиток служіння на благо нужденних; інституційний розвиток та професіоналізація соціального служіння УГКЦ.

2.3.1. Плекання духу жертовності та соціальної відповідальності:

• збір інформації та постійний облік видів діяльності, послуг, програм і проектів соціального служіння УГКЦ;
  
  
• представлення (через медіа, фільми, статті, книги та ін.) і популяризація серед вірних і в суспільстві соціального служіння, зокрема того, яке здійснює УГКЦ, для формування позитивної настанови та заохочення до соціального служіння;
  
  
• поширення інформації про соціальне служіння УГКЦ, зокрема у вигляді практики проведення «соціальних днів» у парафіях зі свідченнями та презентаціями;
  
  
• створення та підтримання веб-ресурсу для поширення інформації про соціальне служіння УГКЦ, управління та адміністрування проектів і програм, обмін досвідом та підвищення кваліфікації тощо;
  
  
• здійснення заходів щодо формування розуміння та усвідомлення важливості соціального служіння у мирян, священиків і єпископів;
  
  
• здійснення заходів щодо пропагування соціального підприємництва та соціальної відповідальності бізнесу;
  
  
• вплив на формування державної політики в соціальній сфері.
  

2.3.2. Розвиток служіння на благо нужденних:

• оцінювання потреб у соціальних послугах і видах діяльності із соціального служіння в громадах (парафіях, єпархіях);
  
  
• сприяння збільшенню обсягу та покращення якості послуг і допомоги нужденним на місцевому та загальноцерковному рівнях;
  
  
• сприяння запровадженню нових послуг і видів допомоги підтримки відповідно до потреб нужденних та викликів сьогодення;
  
  
• сприяння розвитку професійних соціальних послуг (соціальні, медичні, освітні, юридичні тощо) для забезпечення потреб соціально вразливих груп;
  
  
• сприяння формуванню стандартів послуг і видів діяльності;
  
  
• систематизування підготовки та підвищення кваліфікації осіб, котрі здійснюють соціальне служіння;
  
  
• сприяння формуванню політики і практики допомоги нужденним у родині, громаді, суспільстві та державі.
  

2.3.3. Інституційний розвиток та професіоналізація соціального служіння УГКЦ:

• координування процесу стандартизації послуг і видів діяльності із соціального служіння УГКЦ;
  
  
• розроблення, вдосконалення та систематизування механізмів, політик і процедур, що регламентують соціальне служіння УГКЦ;
  
  
• сприяння забезпеченню прозорості, підзвітності та дотримання міжнародних стандартів діяльності із соціального служіння із залученням практик міжнародних католицьких організацій;
  
  
• координування і підтримання діяльності відповідальних за розвиток соціального служіння УГКЦ осіб підрозділів відділів на національному, єпархіальному та парафіяльному рівнях;
  
  
• сприяння створенню парафіяльних Карітасів і діяльності із соціального служіння на парафіяльному рівні;
  
  
• участь у процесі вдосконалення та забезпечення функціонування системи підготовки семінаристів, священиків, керівників та працівників і мирян щодо соціального служіння;
  
  
• забезпечення участі організацій, установ та представників УГКЦ в загальнонаціональних і місцевих платформах, коаліціях та форумах НУО та органів влади, професійних об’єднаннях, котрі працюють у соціальній сфері.
  

РОЗДІЛ 3

СТРУКТУРА

3.1. ВСС має у своїй структурі управу та дорадчо-консультативний орган — Раду, яка складається із представників архиєпархій/єпархій та екзархатів (синкели у справах соціального служіння) і радників (представники церковних, громадських і державних організацій, які діють у сфері компетенції ВСС).

3.2. До управи ВСС входять: голова ВВС, заступник голови (за потреби), референти і секретар.

3.3. Головою ВСС є єпископ, призначений на це служіння декретом Глави УГКЦ.

3.4. Глава УГКЦ, за поданням голови ВСС (за потреби), призначає і звільняє заступника голови ВСС — компетентну особу, яка добре обізнана із соціальним служінням.

3.5. Референтів, секретаря, радників та інших працівників ВСС призначає і звільняє голова ВСС відповідно до погодженого з Патріаршим економом та Адміністратором Патріаршої курії УГКЦ і затвердженого Главою УГКЦ штатного розпису.

РОЗДІЛ 4

ОБОВ’ЯЗКИ СПІВРОБІТНИКІВ

4.1. Усі співробітники ВВС у своїй діяльності керуються Положенням ВСС і Статутом та внутрішніми положеннями Патріаршої курії УГКЦ.

4.2. Голова ВСС:

• керує всією діяльністю ВСС, систематично скликає засідання управи та Ради (принаймні 2 рази на рік) і головує на них;
  
  
• підзвітний Главі УГКЦ і є йому прямо підпорядкований;
  
  
• щороку складає звіт про діяльність ВСС і не пізніше як за 30 днів перед засіданням чергової сесії Синоду Єпископів УГКЦ надсилає його Главі УГКЦ та Секретареві Синоду Єпископів УГКЦ;
  
  
• представляє УГКЦ у церковних і державних структурах та громадських організаціях і в міжнародних організаціях та структурах у межах своєї компетенції;
  
  
• може виконувати функції уповноваженого представника, або учасника загальних зборів, або члена наглядової ради (чи іншої подібної структури) благодійних організацій (фондів), заснованих Патріархом/Патріаршою курією, і в межах цих повноважень має право надавати свої рекомендації щодо призначення/звільнення керівників цих організацій/структур;
  
  
• визначає пріоритети і способи діяльності ВСС, забезпечує виконання завдань, поставлених Главою і Синодом Єпископів УГКЦ, та актуальними викликами;
  
  
• призначає співробітників ВСС для забезпечення ефективної діяльності, впорядковує та розвиває структуру ВСС;
  
  
• розробляє проект штатного розпису та бюджету ВСС і подає його на погодження патріаршим економом та Адміністратором Патріаршої курії УГКЦ і затвердження Главою УГКЦ;
  
  
• контролює процес розробки проектних пропозицій для отримання фінансової допомоги, їх реалізації та вчасного і змістовного звітування про їх виконання.
  

4.3. Заступник голови:

• виконує доручення голови ВСС та координує діяльність підрозділів і працівників ВСС;
  
  
• від імені голови ВСС здійснює моніторинг діяльності та координує взаємодію структур і інституцій УГКЦ у сфері соціального служіння;
  
  
• координує підготовку та подання поточних фінансових звітів і звітів діяльності ВСС;
  
  
• у своїй діяльності підзвітний голові ВСС і йому прямо підпорядкований.
  

4.4. Референти:

• є керівниками проектів і програм у певному напрямку діяльності ВСС;
  
  
• розробляють проектні пропозиції для отримання фінансової допомоги, відповідають за їх реалізацію та вчасне і змістовне звітування про їх виконання.
  

4.5. Секретар:

• виконує всю роботу, що стосується документообігу;
  
  
• допомагає в написанні, реалізації та звітуванні проектів;
  
  
• вирішує організаційні завдання (організовувати приймання відвідувачів та логістику подій/зустрічей);
  
  
• допомагає в підготовці та поданні поточних фінансових звітів і звітів діяльності ВСС;
  
  
• відповідає за стан приміщення та офісного обладнання і за інвентаризацію майна, що є в користуванні ВСС.
  

РОЗДІЛ 5

АРХІВ

5.1. Документація ВСС зберігається в архіві.

5.2. До архіву мають доступ: голова, заступник голови, секретар ВСС. Інші особи отримують доступ до архівних матеріалів тільки з дозволу голови, який, вивчивши їх аргументацію, може за потреби встановити необхідні обмеження.

РОЗДІЛ 6

ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

6.1. Припинення діяльності ВСС може відбутися шляхом його ліквідації на підставі рішення Синоду Єпископів УГКЦ.

6.2. Після відповідного рішення Синоду Єпископів УГКЦ Глава УГКЦ визначає процедуру проведення ліквідації ВСС, а також склад, повноваження та порядок функціонування ліквідаційної комісії.

6.3. Про завершення процедури ліквідації ВСС оголошує Глава УГКЦ, після чого ВСС вважається ліквідованим.

РОЗДІЛ 7

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

7.1. Це Положення затверджується декретом Глави УГКЦ і стає чинним після проголошення.

7.2. Зміни до Положення, за поданням членів Синоду Єпископів УГКЦ, розглядає і затверджує Глава УГКЦ, вони стають чинними після проголошення Главою УГКЦ.