Стратегія Відділу соціального служіння УГКЦ: план на 2017–2020 роки

СТРАТЕГІЯ

Відділу соціального служіння УГКЦ:

План на 2017–2020 роки

Очікувані результати: стан Церкви у 2020 році

На патріаршому/всецерковному/синодальному рівні:

1. Вірні УГКЦ знають про соціальне служіння УГКЦ.
2. Представники інших конфесій, які діють там, де знаходяться вірні УГКЦ, поінформовані про соціальне служіння УГКЦ.
3. Представники громадських організацій та ініціатив, які діють там, де знаходяться вірні УГКЦ, поінформовані про соціальне служіння УГКЦ.
4. Представники органів влади та державних організацій, які діють там, де знаходяться вірні УГКЦ, поінформовані про соціальне служіння УГКЦ.
5. Практики соціального служіння (у неділю Блудного сина — День особливої опіки над в’язнями; у М’ясопусну неділю — День соціального служіння та благодійності; у Соціальні дні проводяться у парафіях відповідні просвітницькі й благодійні заходи і т. д.) поширені в усій Церкві.
6. Добра співпраця з Папською радою для сприяння цілісному розвитку людини.
7. Членство в Карітас Інтернаціоналіс та Карітас Європи.

На регіональному/між’єпархіальному рівні:

1. Продовжується активна участь УГКЦ у роботі Комісії соціального служіння Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій та громадських рад щодо співпраці ВРЦіРО з Міністерствами (Україна).
2. Активно діє мережа Карітасу України.
3. Маємо представника в Соціальній комісії/ Карітасі там, де наші єпископи є членами місцевих Католицьких Єпископських Конференцій.
4. Плекається співпраця в соціальному служінні з усіма церковними та громадськими ініціативами на територіях, де діє наша Церква.
5. Визначено пріоритети і принципи соціального служіння в регіоні.
6. Створені моделі реалізації соціального служіння в цьому регіоні.

На єпархіальному рівні:

1. Кожна єпархія має особу та (чи) структуру, відповідальну за активізацію та координацію соціального служіння.
2. Особи та структури, які відповідальні за соціальне служіння і ефективно працюють, співпрацюють із Відділом соціального служіння та іншими структурами на патріаршому рівні.
3. Єпархіальне духовенство ознайомлене з посинодальним посланням «Служіння ближньому — дияконія — в житті УГКЦ», Стратегією соціального служіння та добре поінформоване про соціальне служіння в єпархії та в УГКЦ.
4. Проводяться та координуються в усій єпархії Соціальні дні.
5. Щороку єпархія готує свій план соціальних заходів молитовного, навчально-освітнього та суспільного характеру.

На парафіяльному рівні:

1. У парафіяльній пасторальній раді є особа, призначена бути відповідальною за координацію соціального служіння.
2. Ця особа співпрацює із структурами/особами на єпархіальному рівні.
3. Здійснюється щорічне пасторальне планування соціального служіння в парафії.
4. Парафія організовує різні заходах з нагоди Соціальних днів і пропонує інші практики соціального служіння впродовж року.
5. У парафії існує харитативна спільнота — парафіяльний Карітас.
6. Організовуються заходи соціального служіння у співпраці з іншими релігійними, громадськими та державними організаціями.

Кроки та терміни впровадження

На патріаршому/всецерковному/синодальному рівні:

1. Відділ соціального служіння УГКЦ постійно допомагає Патріархові та Синоду Єпископів УГКЦ в координації та розвитку соціального служіння, представляє УГКЦ в різних соціальних заходах та діалогах.
2. Відділ соціального служіння УГКЦ регулярно звітує Синодові Єпископів про стан справ у соціальному служінні.
3. Розвивається практика соціального служіння УГКЦ, базована на документах Католицької Церкви та Синоду УГКЦ, зокрема на Стратегії соціального служіння УГКЦ тапосинодальному посланні «Служіння ближньому — дияконія — в житті УГКЦ» (2016 р.).
4. Поширюються видання нашої Церкви на тему соціального служіння.
5. Поглиблюються співпраця та взаємовідносини між структурами УГКЦ (Карітас України, Комісія УГКЦ у справах родини, Комісія УГКЦ душпастирства в охороні здоров’я, Комісія УГКЦ у справах молоді, Комісія УГКЦ «Справедливість і мир», Департамент зовнішніх зв’язків УГКЦ в Україні, Відділ пенітенціарного душпастирства УГКЦ).
6. Продовжується і поширюється практика щорічних спільних зустрічей з єпархіальними відповідальними за соціальне служіння задля обміну досвідом діяльності структур УГКЦ в Україні та за кордоном.
7. Проводиться аналіз навчальних програм із соціального служіння в семінаріях та вищих начальних закладах УГКЦ (у співпраці із Патріаршою комісією для духовенства).

На регіональному/між’єпархіальному рівні:

1. Проводяться конференції та круглі столи (також міжконфесійні) на тему соціального служіння.
2. Навчально-освітні заходи, семінари, тренінги для духовенства та мирян із соціального служіння.
3. Плекається співпраця з релігійними, громадськими та державними організаціями в кожному регіоні.
4. На регіональних чи митрополичих зустрічах єпископів УГКЦ періодично обговорюються питання соціального служіння, співпраці та діалогу.
5. Наші єпископи залучені до соціальних ініціатив Католицької Церкви в цьому регіоні.

На єпархіальному рівні:

1. Де ще не зроблено, призначені особи чи створені структури, які відповідають за соціальне служіння.
2. У програмах постійної формації духовенства періодично організовуються сесії про різні напрямки та методи соціального служіння.
3. Єпископ нагадує про щорічні соціальні заходи, особливо про Соціальні дніта подає відповідний матеріал, виготовлений для цього.
4. Єпархіальна структура дбає про формацію спеціалістів із соціального служіння серед єпархіального духовенства та вірних.
5. Організовуються конференції, круглі столи на соціальну тематику на території єпархії.
6. Підтримується і розвивається співпраця з релігійними, громадськими та державними організаціями в кожній єпархії.

На парафіяльному рівні:

1. Де ще не зроблено, у парафіяльній пасторальній раді призначають особу, відповідальну за координацію соціального служіння.
2. Запроваджено пасторальне планування соціального служіння в парафії.
3. Вірних заохочують до участі в різних заходах з нагоди Соціальних днів та пропонують інші практики соціального служіння впродовж року.
4. Парафія запрошує з презентаціями-свідченнями різні соціальні ініціативи.
5. Парафія дбає про формацію спеціалістів із соціального служіння серед вірних.
6. У парафії формується харитативна спільнота, яка веде постійну діяльність — парафіяльний Карітас.
7. По змозі та за наявності ресурсів організовуються заходи у співпраці з іншими парафіями, релігійними, громадськими та державними організаціями.