«Покаяння — це наше щоденне прагнення»: Пастирське послання ієрархів УГКЦ у США на Великий піст 2024 року

ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ

ієрархів Української Католицької Церкви в Сполучених Штатах Америки

на Великий піст 2024 року

«Так, Господи Царю, дозволь мені бачити гріхи мої

і не осуджувати моїх братів і сестер,

бо ти благословенний на віки віків. Амінь»

(Великопоснa молитвa святого Ефрема Сирійського)

Cтоячи на порозі Великого посту, ми усі переживаємо темряву навколо нас, адже протягом двох років поспіль живемо в тіні війни в Україні, збройних конфліктів на Близькому Сході та в інших куточках світу. Ми боремося з тривалою темрявою, яка вплинула на нас, наші сім’ї, спільноти, церкву, народ та світ.

Водночас нас запрошено вирушити у Великопосне паломництво. Відчиняються двері покаяння! Розпочинається Великий піст! Щороку ми переживаємо Великий піст, і щоразу черпаємо з нього велику користь, якщо самі особисто та з нашими родинами, церковними спільнотами дозволяємо собі розпочати цей шлях. Це час приготування до майбутнього життя, точніше приготування до Світлого Празника Воскресіння. Наше особисте покаяння — це свідома переміна наших сердець, умів та змісту нашого життя. Ось у чому полягає значення Великого посту. Цей досвід дає нам глибше розуміння Божої любові через призму переживання темряви смерті Ісуса Христа, яка відкриває нам відкупительний, життєдайний сенс Його смерті для нашого спасіння. Однак, смерть Христа не є завершальною подією!

Лише тоді, коли ми визнаємо свою потребу в покаянні, коли заглиблюємося в «пустелю наших сердець» і зосереджуємось на собі, тоді робимо перший крок на шляху до покаяння. Згодом ми починаємо розуміти, чому ми налякані, стривожені та невпевнені.

Протягом часу Великого посту, нам надається можливість шукати звільнення від тих речей, яким ми часто несвідомо дозволяли тримати нас у полоні, хоча вони самі по собі не мають над нами реальної влади. Тепер, протягом сорока днів перед нами постає завдання долати наші пристрасті, наше занепокоєння, гордість, заздрість і гнів. Сьогодні ми впевнені, що двері покаяння відкриті для тих, хто стукає. Покаяння лежить в основі нашого духовного життя. Покаяння — це наше безперервне, постійне і щоденне прагнення.

Кожен з нас ступаючи на шлях Великопосної мандрівки, не є самотнім, але водночас розпочинає її з нашими родинами та з нашою церковною спільнотою. Ми усі стоїмо біля дверей покаяння, стукаючи та благаючи Життєдавця, щоб Він вивів нас із пустелі нашого життя до радості перебування з Богом.

У цій мандрівці ми зможемо побачити людей, які нас оточують, в новому світлі. Ми зможемо уважніше прислухатися до потреб інших, зокрема тих, кому пощастило менше, ніж нам. Ми будемо здатні разом пройти крізь випробування та негаразди, підтримувати та допомагати один одному. Ми житимемо згідно нашого християнського покликання проповідувати «Добру Новину» про Христа в нашому житті. Ми і наші громади станемо привітними та гостинними спільнотами як для своїх вірних, так і для тих, хто до них не належить. Цей дух служіння ми виявлятимемо до найближчих, до наших братів і сестер, матерів і батьків, до членів наших парафій і, навіть, до зовсім незнайомих людей, яких ми вперше зустрічаємо. Пам’ятаймо також, що в нашому середовищі є багато тих, хто залишив Церкву з різних причин, або не відвідує її лише з однієї причини, а саме тому, що ніхто ніколи їх не запросив, кажучи: «Прийди і подивися!» (Ів. 1:46) Запросімо їх до спільної Великопосної мандрівки.

Великий піст є найкращою нагодою жити в єдності з нашою церковною спільнотою, яка випромінює євангельську радість та побожне життя. Наше духовне життя стане знаком Божої присутності у світі через нашу молитву та служіння іншим. Ця Великопосна подорож дозволяє нам торкнутися всіх аспектів нашого внутрішнього життя, нашої церковної спільноти і в ширшому сенсі охоплює всю повноту християнського життя. Не біймося і з радістю ступаймо на цей великопосний шлях, який виведе нас із темряви до радості та світла Христового Воскресіння.

Нехай Бог благословить наше великопосне паломництво до славетного Празника Воскресіння Господнього!

† Борис Ґудзяк,
митрополит Української Католицької Церкви у США,
архиєпископ Філадельфійський для укpаїнців

† Павло Хомницький, ЧСВВ,
єпископ Стемфордської єпархії

† Венедикт Алексійчук,
єпископ Чиказької єпархії Святого Миколая

† Богдан Данило (автор),
єпископ Пармської єпархії Святого Йосафата