СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПарафіяльна спільнота катедрального храму Ольштинсько-Ґданської єпархії УГКЦ відзначила 45-ліття
У день свята Покрови Пресвятої Богородиці катедральна парафія в Ольштині відсвяткувала храмовий празник та 45-ліття свого існування.
Архиєрейську Божественну Літургію очолив владика Аркадій Трохановський у співслужінні священників Ольштинсько-Ґданської єпархії. У святі взяли участь: Радослав Крул, воєвода Вармінсько-Мазурський, та Івона Ясінська, директор початкової школи в Ольштині. Про це пише пресслужба Ольштинсько-Ґданської єпархії УГКЦ.
Перед Літургією було відслужено Молебень до Богородиці, під час якого існувала нагода приступати до Таїнства Покаяння.
Натомість під час Літургії у проповіді владика Аркадій наголосив, що свято Покрови Божої Матері є особливим святом материнської турботи про своїх дітей. Материнську турботу виявляє також кожна наша парафія за своїх вірян. «Насамперед це щоденна молитва за кожного з нас. Церква дбає про всіх своїх вірян. Ми маємо приходити до храму, до Богородиці, споглядати її ікону та просити про її покров для кожного з нас, для подружжя, для родини, для парафії, для Церкви, для народу, для всіх», — наголосив єпископ.
Далі проповідник згадав про парафіяльний ювілей 45-ліття з дня заснування. «Кожна кругла дата — це причина, щоби спільно святкувати, а також в особливий спосіб подякувати Господу Богу за отримані численні ласки, за спільноту, за душпастирів, які тут працювали давніше й працюють сьогодні, подякувати вірянам парафії за труд як фізичний, так і душевний. Зокрема, також треба згадати у молитвах і тих вірних, які відійшли до дому Бога Отця, які записали себе золотими буквами в історії парафії», — відзначив архиєрей.
«45 літ для вічності — це ніщо. Але для людини це конкретний період, протягом якого можна багато зробити, досвідчити та поділитися з іншими своїми успіхами. Однак, це не тільки минулих 45 років. Був й час до покликання парафії: від виселення під час акції „Вісла“ від 1947 до 1979 року. Бог не забув про наш народ. Це проявлялося в журбі за своє, за плекання віри у своїй традиції, участь в релігійному житті. Там, де була парафія, де була молитва, де була наша Літургія, там, де була рідна українська мова — все це принесло конретні плоди. Була також велика жертва, яка породила ідею — покликати до життя нову парафію. Це прекрасне свідчення віри отців-душпастирів, але й також всіх Вас, для кого ця парафія, а з часом і цей храм, стали своїм Божим домом, місцем скріплення, і місцем, до якого треба повертати», — продовжив своє слово до молільників владика Аркадій.
Після цього проповідник відзначив священників, які працювали у парафіяльній спільноті, отців Чину Святого Василія Великого, сестер служебниць Непорочної Діви Марії. На його переконання, цей храм побудовано зусиллями спільноти і є своєрідним приверненням гідності виселеним і їхнім дітям. «Водночас для кожного сьогодні цей храм є місцем молитви і місцем духовного відновлення. Упродовж тих років існування парафії тут було та надалі є справжнє душпастирське життя. Тут відбуваються різні заходи. Це — жива спільнота людей, це — радісні події, але і також сумні, коли треба було заплакати, як відходив хтось з рідних», — сказав він.
«Сьогоднішнє свято — це свято вдячності, нагода, щоби подякувати і за велике добро та зусилля людям, які невтомно працювали та розвивали спільноту. Кожен ювілей — це також причина, щоби поставити собі питання: як нам надалі бути і як діяти разом? Бог хоче, щоб ми приносили добрі плоди нашого християнського покликання. Це наша взаємна відповідальність за себе, за наші подружжя, родини, парафію та Церкву, за народ. Це такий покров-опіка. „Віра без діл мертва“, і це належить ще раз пригадати. Бог про нікого не забуває і дає нам Богородицю, щоб ми її наслідували, виявляючи материнську турботу. Віримо в Її покров. Нехай піднесені угору руки Богородиці до молитви допомагають нам стійко тривати в надії у нашій Київській традиції уповання на Бога. Через Її молитву ми набираємося нової сили жити, розв’язувати складні проблеми нашого християнського життя. І це має нам приносити духовну радість нащодень», — підштовхнув до призадуми єпископ Аркадій.
Наприкінці єпископ Аркадій Трохановський склав побажання парафіянам: «Нехай парафія надалі виконує свої завдання, духовно-молитовні, також національні. Нехай надає покров, наслідуючи Пресвяту Богородицю, виявляючи материнську турботу за кожного вірянина, за тих, які нашодень і за тих, які мандрують іншим шляхом, але нехай пам’ятають, що парафія також і на них чекає».
Після Літургії владика Аркадій нагородив медалями Святих Кирила та Методія та почесними грамотами заслужених вірян Івана Смута та Романа Фаранчука, які взяли на себе обов’язок будови храму та приходства.
У другій частині свята єпископ Аркадій Трохановський здійснив Чин освячення води. У свою чергу, діти з ансамблю «Сузір’ячко» та дівчата з ансамблю «Тоя» подарували учасникам свята концерт української пісні. Продовженням свята була зустріч вірян на святковому обіді в парафіяльному залі.
Фото: Збігнєв ПіщакоПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
Локації
Персони
Владика Аркадій ТрохановськийЄпарх Ольштинсько-Ґданський, Голова Патріаршої комісії у справах родини і мирян
