СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Не закопати талант»: єпископ Василь Івасюк про небезпеку лінивства і силу молитви
Владика Василь Івасюк, єпископ Коломийської єпархії УГКЦ, у своєму пастирському слові, виголошеному в 16-ту неділю після Зіслання Святого Духа, роздумує над притчею про таланти. Єпископ наголошує на небезпеці лінивства, яке веде людину до втрати Божих дарів і віддаляє від Царства Небесного. У проповіді він закликає вірних мудро використовувати отримані таланти, плекати любов до ближніх і через молитву та покаяння наближати мир для України.
З цієї проповіді єпископа Василя Івасюка ви довідаєтеся:
- який зміст притчі про таланти та яке значення має поведінка кожного зі слуг?
- чому страх і лінивство ведуть людину до втрати Божих дарів?
- як можна пояснити духовну природу лінивства та його зв’язок із гріхом гордості?
- які наслідки лінивства для людини і чому воно порівнюється з підступним злодієм?
- яку роль у житті людини має любов і чому її втрата означає втрату інших дарів?
- чому перемога України над війною пов’язана з молитвою, покаянням і поверненням до Бога?
Вступ. Всесвітліші і всечесні отці! Дорогі брати і сестри. Вітаю всіх вас християнським привітом «Слава Ісусу Христу!». У 16 неділю чуємо притчу про таланти і маємо дуже важливу місію — освячення хреста та місця під будівництво нового храму.
І). Притча про таланти починається: «І Царство Небесне буде […] мов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно» (Мт. 25, 14). Євангеліє описує образ Бога, котрий роздає таланти. Отримавши таланти, людям потрібно навчитися мудро користуватися цим дарами і примножувати їх. Господар роздає таланти слугам, враховуючи їх здібності і від’їжджає. Слуги мають приймати власні рішення, куди вкладати ці багатства. Один слуга отримав п’ять талантів і заробив ще інших п’ять талантів. Другий слуга отримав два таланти і доробився ще двох талантів. Третій слуга отримав один талант, перелякався і закопав його. Він каже господареві: «Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік. (…). Тому зо страху я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він — маєш твоє» (Мт. 25, 24–25). Господар вирішує долю лінивого слуги і приказує забрати в нього той один талант та віддати тому, хто має десять. Нікчемний слуга боявся працювати над собою, часто відпочивав, беріг своє здоров`я і тому був вкинутий туди, де є «плач і скрегіт зубів» (Мт. 25, 30).
1.1). Страх і лінивство ведуть людину до втрати всього, що отримала. Хто не росте, той маліє. «Хто зі Мною не збирає — той розкидає», — каже Христос (Мт.12:30). Несправедливими видаються слова: «Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має десять» (Мт. 25, 28). Таке рішення господаря заохочує лінивих людей до активної і творчої праці, тобто сміливо відкривати власну справу.
Господь дає людям свою таланти і так ділиться повнотою своєї радості зі своїми слугами. «Ти був вірний у малому, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого» (Мт. 25, 21). Господь Бог відкритий до кожної людини і хоче бачити їх радісними у вічності. Отримавши професію — талант через навчання і страждання, людина має вирости до фахівця своєї справи, а в кінці життя з Божою ласкою відкрити двері Царства Небесного.
ІІ). «Душа лінивого жадає, та нічогісінько не має. (…) Кожна праця приносить користь» (Прип. 13, 4; 14, 23). Ця притча розкриває стосунки Бога і людини. Господь обдарував кожну людину якимсь талантом. У цій притчі бачимо двох працьовитих людей, котрі доробилися подвійного прибутку, а один лінивий слуга закопав свій талант — професію. І в цьому місці звернімо увагу на один з головних гріхів — лінивство. Людина знехтувала своїм покликанням — професією і закопала талант. З цього прикладу бачимо, що лінивство завжди загрожує життю людини, ближнього і людству своєю бездіяльністю.
Автором лінивства — диявол. Він спокушає людину отримувати задоволення не від праці, а від лінивого відпочинку і не виконувати того, що велить Бог. Призначення людини — доглядати за райським садом, а диявол пропонує людям бути рівним Господеві і це призводить до гріха гордості. Гордість виганяє людей з Царства Божого, бо вони відкинули заповіді любові. Тому лінива людина дбає тільки про себе і руйнує Божі плани. «Всі шукають чогось власного, а не Христа Ісуса» (Флп. 2, 21).
Лінивий слуга отримав один талант і не захотів працювати. Причиною могло бути розчарування, депресія, втрата роботи, страх, звичка до лінощів. Апостол Павло каже, що я роблю зло, якого не хочу, хоча призначений робити добро (пор. (Рим.7, 19–23). Лінива людина чудово розуміє, що потрібно робити, але не знаходить сили всередині себе, щоб це виконати. У ній завжди ведуть боротьбу дві сили: Божа і гріх. Сила гріха змусила чоловіка закопати талант. Тихий голос совісті підказував йому, що це погано. Так стається в житті кожної лінивої людини.
2.1). Лінивство руйнує душу і долю людини та приводить її в пекло. Лінивство — це підступний злодій. Ось що говорить про це Писання: «Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш? Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж! …» (Пр. 6, 9–11).
Ледарі — це страшні егоїсти, думають тільки про себе та служать лише своєму комфорту й задоволенню. Один чоловік займався бізнесом. Він лінувався правильно організувати працю, бо дуже любив грати в азартні ігри. На ділові зустрічі не мав часу і тому став банкротом. Він підставив багатьох людей, а проблеми були його через власне лінивство.
Данте у «Божественній комедії» зобразив пекло, як вирву з концентричними колами, які спускаються вниз. На п’ятому колі автор зобразив місце для ледарів. Звичайно, це фантазія автора, але суть від цього не змінюється, лінивство є важким гріхом.
2.2). Лінивого слугу викинуто в темряву кромішню; там буде плач і скрегіт зубів. Хто чинить зло, піддається жахливому покаранню і також той, хто не робить добра. Отже, поки є час, стараймося про наше спасіння й успішно використовуймо свої таланти. Якщо тут будемо лінивими і житимемо безтурботно, то там ніхто не виявить нам співчуття, хоча б ми пролили ріки сліз. Одягнений чоловік в брудну одежу на весіллі звинуватив самого себе і не отримав ніякої користі. Хто мав один талант, повернув ввірені йому гроші і, проте, був засуджений. Благали також і діви, приступали і стукали в двері, але все було даремно і марно. Всіх чекало пекло.
ІІІ). Невпинно зберігайте любов. Тому, хто має, буде мати ще більше. А в того, хто не має, заберуть і те, що має. Хто має любов, отримає також інші дари. А хто не має любові, втратить і те, що у нього є. Тому необхідно у всьому, що ви робите зберігати любов. Істинна любов в тому, щоб любити свого ближнього і свого ворога заради Бога. А хто не робить цього, втрачає все добре, що має; він позбавляється отриманого таланту і, за словами Господа, буде викинутий в темряву кромішню. Темрява кромішня приходить як покарання для того, хто з волі своєї впав у темряву внутрішню через власні гріхи. Той, хто з охотою віддавався в цьому житті темряві насолод, то в тому житті він буде приречений на страждання.
А чим закінчив той, хто закопав талант? Його доля була жахливою — і лише тому, що дозволив лінивству вбити себе. Лінивство — це завжди вибір людини або працювати або лінивство запанує над нею.
3.1). Зупинити війну може тільки щира молитва до Господа. Люди прийшли у цей світ без нічого, а б’ються за все. Підуть звідси без нічого, а будуть відповідати за все. В людей ще не прийшов час на Бога. У них завжди термінові справи, турботи, немає часу. На всі справи є час, а тільки в Бога люди лінуються просити миру. Люди почали віддалятися від Бога, тоді на це місце приходить сатана. І всі ці біди, які проходять на рівні держави чи в особистому житті — все стається по одній причині, прийшов сатана. Він — наклепник, обмовник і брехун та прийшов розділити, вбити і погубити. Це його робота. І цю велику владу дали йому люди, бо вибрали зло і відійшли далеко від Бога. А коли люди повертаються до Бога, тоді стихають війни, матері перестають плакати і приходять перемоги. Тому потрібно впокорюватися перед Господом і повертатися до Нього, щоби перед ворогом не впасти на коліна. Мир можливий тільки через покаяння.
Висновки. Здібність людини є важливішою від багатства. Мудрість важливіша від знання, бо вміє правильно використовувати їх. Не закопати Богом подарований талант — професію, а мудро і сміливо використати й отримати радість зі свого покликання.
Господь суворо засуджує лінивого слугу: «А слугу лінивого вкиньте до зовнішньої темряви, там буде плач і скрегіт зубів!».
Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» допоможе і потішить матерів, дружин військових та їх дітей, витерши сльози з їхній очей.
Господи, зглянься на молитви блаженного Миколая Чарнецького та поблагослови Україну, щоб закінчити кровопролитну війну.
Благословення Господнє на вас!
єпископ Коломийської єпархії
28 вересня 2025 року
