#НазустрічВоскресінню 8. Молюся — значить живу

5 лютого 2023

#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!

#НазустрічВоскресінню 8. Молюся — значить живу

«Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий — митар» (Лк. 18, 10).

Вражає, як багато важливих подій, описаних в Священному Писанні, відбуваються у контексті молитви. Це особливо помітно в описі подій, пов’язаних з земним життям Ісуса Христа.

Ось Ісус приймає Хрещення в Йордані від Йоана і саме коли Він молиться, стається чудо Богоявлення: «І коли Ісус, охристившись, молився, відкрилось небо, і Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на нього, та залунав з неба голос: „Ти — мій Син любий, тебе я вподобав.“» (Лк. 3, 21–22). На горі Тавор Ісус преображається під час молитви: „І коли він молився, вигляд його обличчя став інший, а одежа — біла та блискуча“ (Лк. 9, 29).

Ісус розпочинає свій день з тривалої молитви: «Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився» (Мр. 1, 35). Навіть коли маси народу тиснуть на нього звідусіль, Ісус не дає себе поглинути потокові людських очікувань і запитів, але чітко визначає свої пріоритети у житті: «Чутка про нього ширилась дедалі більше, і сила людей збігалася, щоб його почути й вилікуватись від своїх недуг. Та він відходив у місця самітні й молився» (Лк. 5, 15–16).

У годині темряви, коли на Нього має впасти хрест страждань, Ісус готується до цього вирішального моменту свого земного шляху усильною молитвою: «Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю. Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку. І сказав їм: „Чого спите? Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!“» (Лк. 22, 44–46). Останні слова Ісуса на цьому світі теж були слова довіри, скеровані до Небесного Отця: „Отче, у твої руки віддаю духа мого!“ (Лк. 23, 46).

Можна сказати, усе земне життя Ісуса було просякнуте молитвою — повним довір’я спілкуванням Сина з Отцем у Святім Дусі. Саме тому Його життя було таким величним і багатим на плоди спасіння.

Життя багатьох людей на цьому світі буває дуже поверховим і порожнім, тому що в ньому є місце і час на все, за винятком, на жаль, молитви. Тим часом молитва для людини є необхідною більше, ніж пожива і повітря для тілесного життя. І молитва є рівно ж чимось дуже природним для людини. Свого часу кардинал Томас Шпідлік вжив ось таке влучне порівняння: «Питатися, чому людина молиться, це все одно, що питатися: чому птах співає. Відповідь дуже проста: бо така його природа. Подібно і людина молиться, бо така її природа».

Людина живе повноцінним життям лише тоді, коли схиляє голову і коліна перед Богом на молитві. І саме під час молитви життя людини найповніше, бо тоді вона єднається з Богом — Джерелом вічного життя і самим Життям. Фарисей і митар — люди такі різні, проте ведені однією спільною для всіх людей життєвою потребою: молитися. Такої мудрості молитви нехай Господь дарує кожному і кожній з нас!

«О Господи! — до тебе я взиваю: Поспішись до мене, почуй мій голос, коли до тебе взиваю! Нехай моя молитва стане перед тобою, мов кадило; здіймання рук моїх — немов вечірня жертва. Постав, о Господи, моїм устам сторожу; до дверей губ моїх — варту! Не дай схилитися серцеві моєму до чогось злого, ані чинити лихі вчинки з людьми, що творять беззаконня, — їхніх ласощів не хочу їсти. Хай праведник по-доброму б’є мене й виправляє; а олія грішного хай не намастить моєї голови; я все таки молитимусь, не зважаючи на їхні злі вчинки» (Пс. 141, 1–5).

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії