#НазустрічВоскресінню 67. «Бо ти благословенний на віки віків. Амінь!»

6 квітня 2023

#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!

#НазустрічВоскресінню 67. «Бо ти благословенний на віки віків. Амінь!»

Молитва св. Єфрема Сирійського закінчується виголосом, що Бог є «благословенним» на віки віків. Властиво, так розпочинається кожне церковне богослуження: «Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь!». Але як розуміти цей літургійний і молитовний вислів? Що означає «Бог — благословенний»? Ми звикли, що Бог благословляє нас, вимолюємо це благословення, приймаємо його і в імені Господньому даємо дальше, бо, згідно зі Святим Письмом, ми покликані благословити наших ближніх, а навіть — наших ворогів (пор. Лк. 6, 28; Рим. 12, 14; 1 П. 3, 9).

Втім, що означає, що Бог є «благословенний»? Чи це те саме, що сказати, що ми є благословенні Богом? Очевидно, що є певна різниця, і то дуже важлива! Коли ми виголошуємо «благословення» на адресу Бога, то це щось цілком інше, ніж Боже благословення скероване до нас, згідно зі свідченням Священного Писання: «Тим часом і сумніву не може бути, що нижчий благословляється вищим» (Євр. 7, 7).

І все ж на багатьох місцях Святе Письмо закликає нас саме «благословити» Бога. Ось пригадаймо собі бодай кілька таких уривків: «Благослови, душе моя, Господа і все нутро моє — його святе ім’я. Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств його ніколи» (Пс. 103, 1–2); «Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, великий єси вельми!» (Пс. 104, 1); «Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і достохвальний і вельми возносимий повіки; благословенно ім’я твоє святе й славне, і вельми достохвальне й возносиме повіки…» (Дан. 3, 52 нн); «Я вознесу тебе, мій Боже, Царю, і благословитиму ім’я твоє по віки вічні. Щодня буду тебе благословляти, і хвалити ім’я твоє по віки вічні. Великий Господь і хвали вельми гідний, і велич його незбагненна» (Пс. 145, 1–3)…

Вже з цих щойно наведених цитат стає зрозуміло, що «благословити» Бога, проголошувати Його «благословенним» означає з боку людини прославляти Його величні діла, віддавати славу і честь Його святому імені, дякувати Йому за всі ласки і добродійства, якими Він нас безнастанно наділяє.

Втім, щоб могти «благословити» Бога нашими устами, мусимо благословити Його нашими ділами. В іншому випадку наше «благословення» буде нещирим, буде спрофанованим, ми будемо оманливі в своїх словах, будемо подібні до людей, які «устами своїми благословляють, а в серці проклинають» (Пс. 62, 5). То ж, остаточно, той благословить по-справжньому Бога, хто живе згідно Його заповідей і намагається усім своїм життям сповняти Божу волю.

Благословляючи таким чином Бога, свого Творця, Спасителя і Утішителя, людина спроваджує на себе щедре Боже благословення, згідно із непомильною обітницею Бога: «Як будеш уважно слухати голос Господа, Бога твого, виконуючи старанно всі його заповіді, то… всі ці благословення зійдуть на тебе та здійсняться на тобі» (Втор. 28, 1–2).

Саме про це ми просимо наприкінці Літургії, коли священник молиться: «Господи, Ти благословляєш тих, що Тебе благословляють, і освячуєш тих, що на Тебе уповають, спаси людей Твоїх і благослови спадкоємство Твоє!». А після цієї прохальної молитви про Боже благословення отримуємо його як дар і напуття в дорогу, і цей дар сьогодні уділяю в ім’я Боже кожному і кожній з вас: «Благословення Господнє на вас з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків!».

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії