СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви#НазустрічВоскресінню 15. Притча про Отця
#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!
«В одного чоловіка було два сини. Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток» (Лк. 15, 11–12).
Притчу, яку ми традиційно називаємо Притчею про блудного сина, властиво потрібно було б називати Притчею про Отця. Це від нього розпочинається уся ця історія, батько є джерелом життя для своїх синів, він дав їм це життя. Це він ділить з ними своє життя: «Ти завжди при мені, дитино, і все моє — твоє» (Лк. 15, 31).
Це він постійно спілкується з синами, вживаючи не строгий тон авторитарного правителя, але лагідний, миролюбний, щирий і відвертий тон люблячого батька. Це він запрошує їх до співпраці і співвідповідальності за все, що є у домі. Це він виховує їх до зрілості, погоджуючись на ризик, що вони можуть надужити дару свободи, яку він так шанує в них, що дозволяє на відхід свого «Веніямина» — молодшої дитини.
Це він, отець, боліє і вболіває усім серцем трагедію загублення і падіння свого чада. Це він, навіть коли дитина падає і помиляється, не перестає вірити і чекати на свого сина і день-у-день виглядає його на порозі родинного дому.
Це він вибігає синові на зустріч і кидається йому на шию, обсипуючи його не докорами і оскарженнями, а поцілунком миру і огортаючи обіймами любові. Це він влаштовує велике свято і повертає синові усі права, дає йому «найкращу одіж», яку тільки має в хаті.
Це він шукає старшого сина, щоб показати тому, що любить його не менше, ніж молодшого, що цінить його труд і тішиться його присутністю у домі.
Це він, остаточно, стверджує, яким великим щастям і якою радістю для нього і для усього дому є повернення сина, його віднайдення, яке він називає і яке в його очах таким і є: воскресінням.
Погляньмо на цього великого батька: у ньому, очевидно, Ісус змальовує образ нашого Бога — люблячого і милосердного, вірного і довготерпеливого Небесного Отця! Ісус Його знає, бо перебуває з Ним у вічності і втішається взаємною Любов’ю, яка єднає їх обох і якою є Святий Дух — третя Особа Божа.
Роздумуючи над Божим словом, дозвольмо, щоб наше серце захопилося величчю і ніжністю Його любові, щоб наповнилося вдячністю за Його милосердя, щоб виявило у молитві тиху радість за дар називатися Його дитиною. Просімо про більшу довіру до такого Бога — милостивого і щедрого, люблячого нас ніжною любов’ю Небесного Отця, Який чекає нас з відкритими обіймами на порозі Дому, щоб нас пригорнути до свого серця і запрошує нас перебувати з Ним навіки. Нехай кожен крок нашого життя стане дорогою Додому, дорогою до нашого Отця!
«Пізнаймо, браття, таїнства силу: Предобрий Отець зустрічає й цілує блудного сина, що від гріхів повернувся до батьківського дому, і привертає відзнаку попереднього достоїнства. Він влаштовує у світлиці таїнственний бенкет, щоб ми удостоїлися жити з чоловіколюбним Отцем, який жертвує, і з славною Жертвою — Спасителем душ наших» (Стихира на вечірні).
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
Локації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
