СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Найщасливіший шлях у житті людини — це дорога до храму», — владика Василь Івасюк про поведінку вірних у храмі
Владика Василь Івасюк, єпарх Коломийський, під час проповіді у Неділю Отців Першого Вселенського собору, 13 червня 2021 року, роздумував над значенням храму як місця живого спілкування з Богом. «Безсмертна душа отримує таке спілкування з Творцем в храмі. Тому найщасливіший шлях у житті людини — це дорога до храму», — мовив архиєрей.
«Чувайте, стійте у вірі,
будьте мужні, кріпіться»
(І Кор. 16, 13)
Вступ. Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа! На Вселенських Соборах брали участь патріархи, єпископи та пресвітери з усіх країн тодішнього світу, щоби стати в обороні правди. Головною причиною для їх проведення була поява єретиків, що бентежили християн своїм перекрученим вченням відносно істин віри.
І). Історія скликання та вчення Першого Вселенського собору
Перший Вселенський собор був скликаний рівноапостольним Костянтином у Нікеї 325 року. Причиною скликання було навчання священника Арія, що Ісус Христос є створений Богом більш досконалою людиною, аніж ми з вами. Церква навчала, що Спаситель є правдивим Сином Божим. І це питання треба було вирішити, щоб зберегти єдність та побороти єресь — сектанство. Така наука поширювалася поміж людей і знаходила своїх прихильників. Арій пояснював, що Ісус досяг такого успіху силою своєї волі і правильним виконанням вчинків. Завдяки цьому Христос зумів досягти неосяжних вершин.
На Перший Вселенський собор прибули 318 отців, котрі засудили вчення Арія й утвердили істинне вчення, що Ісус Христос є правдивим Сином Божим. Істинне вчення про Бога та Ісуса Христа без сумніву міститься в Святому Письмі. Хто знає Бога та Ісуса Христа, той сприймає і визнає це вчення. Отже, Ісус Христос є правдивим Сином Божим, а вчення Арія та його послідовників було визнано неправдивим, єрессю і сектанським.
Христос пояснює «Це ж є життя вічне, щоб знали Тебе, Єдиного Істинного Бога і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа» (Ів. 17, 3). Життя вічне з Богом виражається у нашій вірі. Віру визнається в живому спілкуванні з Богом Отцем за прикладом апостола Петра «Ти — Христос, Бога живого Син» (Мт. 16, 16).
ІІ). Храм — це місце живого спілкування з Богом
Безсмертна душа отримує таке спілкування з Творцем в храмі. Тому найщасливіший шлях у житті людини — це дорога до храму. Слово «храм» походить від спільного кореня із старослов’янської мови «хороми», тобто будинок. Люди повірили і збудували житло для Бога — храм, а в ньому престіл, котрий символізує Ісуса Христа.
3.1). Поведінка вірних у храмі. Храм будують за певними вимогами і тому поведінка наша в церкві повинна бути відповідною. Порядок у поведінці людини при вході до храму є провідником до Бога. У храмі люди об’єднуються у спільноту, котра повинна зберігати порядок.
Входячи до церкви, кожен християнин кладе на собі знак св. Хреста, підкреслюючи тим самим, що він розпочинає молитися. Згідно із нашим звичаєм, заходячи в дім господаря, людина хреститься у бік святих ікон і тільки після цього вітається із господарем.
Наш храм посвячений на честь Вознесіння Господнього і сам Христос вважається господарем святині. Вітання з господарем у храмі — це приступаємо до тетраподу, осіняємо себе двічі знаком святого Хреста, цілуємо ікону і робимо ще раз знак святого Хреста на собі та відходимо на молитву. Цей підхід до тетраподу символізує у духовному значенні наш життєвий шлях, на якому іде наполеглива боротьба із злом.
Подібний порядок повинен зберігатися і в прийнятті святого Причастя, адже воно становить кульмінацію Літургії. Євхаристійне життя для практикуючого християнина означає початок божественного життя. Підходячи до святих Тайн, робимо на собі знак святого Хреста із глибоким поклоном, приймаємо Пресвяту Євхаристію і в подяку Богові робимо на собі знак святого Хреста з поклоном, відходячи на своє місце для подяки. Коли так звикнемо до порядку у малих речах, тоді легко буде нам у великих справах навести лад. Біблія каже «Хто вірний у найменшому — і у великому вірний» (Лк. 16, 10).
3.2). Божий храм — відповідно поділяється молитви. Вступаючи до храму, входимо у притвор, де колись стояли ті, котрі приготовлялись до св. Хрещення і звалися «оглашенними», а також грішники і єретики. Історично у храмі було два притвори: зовнішній і внутрішній. Зовнішній знаходився перед самим храмом і служив для людей відлучених від Церкви. Вони просили вірних молитися за них, щоб вони могли краще пізнати Христову віру. Із цього притвору трьома дверима входили до внутрішнього притвору, який вже містився у самому храмі.
Внутрішній притвор наповнювали люди, що приготовлялися до св. Тайни Хрещення. Вони вислуховували Літургію Слова — Апостол, Євангелію, проповідь, а по єктенії оглашенних виходили із храму, так як ще не мали права брати участь у Літургії. У внутрішньому притворі переслідувані знаходили захист і недоторканість від переслідування. Християни приносили зі собою харчі і після богослужінь тут також споживали їжу спільно з убогими.
У внутрішньому притворі відправляється богослужіння покаянного характеру, Литія, що є покірною благодатною молитвою, там читаються заборонні молитви під час Хрещення, відмовляється «Символ віри», там чекає жінка по вінчанні і мати після пологів до виводу, аж доки священник не введе її до храму вірних. Тут священник зустрічає молодят і заручає їх. У духовному значенні притвор повинен пригадувати нам місце покаяння.
3.3). Притвор переводить людей в середню частину святині — храм вірних. Вона є основним у духовному житті християнина, бо у ньому люди отримують всі Божі ласки через слухання Божого слова та участі в святих Тайнах. Тут вірні збираються на богослужіння і сюди дозволено заходити тільки охрещеним. Посередині храму вірних стоїть тетрапод — чотирикутний столик, на якому є хрест, ікона храму чи свята, а по боках — свічки. При ньому відправляються святі Тайни Хрещення та Вінчання, парастаси, панахиди, акафісти і різні Чини освячення та благословення. На самому переді у храмі вірних по боках — так звані крилоси, тобто місця, призначені для співців і хористів.
Храм вірних є відділений від святилища іконостасом, який розміщений на підвищенні, яке називається солея. На середині солеї є півкруглий випуск на храм вірних — і цей півкруг називається амвоном. Він нагадує вірним камінь, що його ангел відкотив від гробу Христа Господа в Єрусалимі. На амвоні читають Євангеліє, проповідують Боже слово і виголошують єктенії.
Посередині храму у давнину стояв архиєрейський амвон, що зображав гору Блаженств, з якої Христос виголосив проповіді. Цей амвон зображав також камінь, з якого ангел звістив жінкам-мироносицям про Воскресіння Христа. Сьогодні архиєрейський амвон буває у катедральному храмі і на ньому єпископ одягається, звершуючи богослужіння.
Стінопис храму вірних наповнюють ікони чи епізоди зі Старого та Нового Заповітів, а також постаті мучеників, святих дів, подвижників, які своїм життям свідчили відданість Христові. У духовному розумінні храм вірних пригадує корабель спасіння Ноїв корабель, наповнений вірними. Наша участь у богослужіннях є передсмаком блаженного життя у Небі.
3.4). Головна частина храму називається святилище. Найважливіша частина єрусалимського храму називалася «Святая святих». Однак для новозавітних християн найбільше імпонує назва святилище, як місце перебування Ісуса Христа. Саме тут приноситься Безкровна Жертва. Посередині святилища розміщується св. Престіл, що символізує самого Ісуса Христа, який сидить на Небесному Престолі. Свята трапеза — це чотирикутний і рівнобічний стіл, який стоїть на середині святилища й на ньому відправляється Божественна Літургія.
Святу трапезу посвячує архиєрей, закладаючи мощі і помазуючи святим миром. Посередині святої трапези знаходиться лляний або шовковий платок, котрий називається антимінс. Антимінс посвячує єпископ у Великий четвер. Відразу за антимінсом на Престолі знаходиться ковчег у формі малого храму або гробу Спасителя, який званий кивот і в ньому зберігається Євхаристія.
На святій трапезі побіч Євангелія стоїть хрест — знаряддя страшної смерті Христа. За престолом стоїть семисвічник і хрест, а по його боках — дві рипіди, що пригадують присутність Святого Духа. За престолом під східною стіною храму є місце для єпископа — «горне сідалище», яке символізує Небесний Престол.
3.5). Іконостас вказує на воскресіння і місце знаходження пекла. Іконостас — це висока і подекуди сягаюча до стелі стіна, повна образів, розміщених у відповідному порядку. В іконостасі є троє дверей. Посередині є Царські Двері, що ведуть до престолу. Назва Царські Двері походить від того, що ними входить Христос — Цар Слави і сама святість — Божий Син.
Згідно з вимогами, іконостас вважається повним тоді, коли містить у собі п’ять рядів ікон, причому розміщених у певному порядку. Починаючи від самої солеї, під намісними іконами дуже часто зображують вигнання Адама і Єви з Раю і як Авраам жертвує свого сина Богові, тобто через жертву Сина Божого хоче повернути всіх людей назад до Раю. Отже, цілий іконостас вказує на важливість святилища — місця жертви, де з любові до людського роду Христос жертвує себе добровільно. У сьогоднішній час, завдяки жертві Ісуса Христа, Господь нікого не залишить без уваги. Він вже не проганяє людину, а бажає її повернення. Бог не хоче смерті грішника, а його спасіння.
Запитаєте «Чому потрібно ходити до храму? Нині можна дивитися богослужіння в прямому ефірі». Слухаючи проповідь з амвону в храмі, ви знаходитеся від Ісуса Христа не дальше, як апостоли і слухачі. Саме Христос робив чуда людям. І нині Він готовий зробити чудо і для вас задля віри на ваше прохання.
Висновки. Правдою є наука про Бога, Ісуса Христа, святих і в неї треба вірити, нею жити та навчати людей. Із історії соборів видно, що Отці церкви були завжди натхненні вірою в те, що єдиним Главою Церкви є Сам Господь Ісус Христос — Син Божий.
Сьогодні хочу нагадати вам, що будова і реставрація храму продовжується у Ваших серцях. Не руйнуйте свого храму в душі через ворожіння, п’янство, розводи, не гнівайтеся, не проклинайте, а навпаки всіх благословляйте! Закликаю Вас кожної неділі і свята йти до храму, бо це є дороговказом у житті людей.
Господи споглянь на збудований й освячений престіл у храмі і вислухай наші молитви через заступництво Пресвятої Богородиці, а Святий Дух нехай зішле свої дари на всіх вашого спасіння через «благодать Господа нашого Ісуса Христа» (Рм. 16, 20). Амінь.
Благословення Господнє на вас!
† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський
13 червня 2021 року,
у Неділю Отців Першого Вселенського собору,
с. Парище (Надвірнянський район, Івано-Франківська область)
