СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиНа Стрийщині відбулася проща родин до Дроговизької чудотворної ікони Божої Матері
25 липня 2026 року відбулася проща родин до Дроговижа біля Миколаєва, де в храмі Успіння Пресвятої Богородиці перебуває Дроговизька Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці, а також функціонує відкритий рік тому при парафії Паломницький осередок для сімей. З цієї нагоди до Дроговижа прибули численні прочани з різних куточків Львівщини.
Архиєрейську Божественну Літургію за любов і злагоду в родинах та зцілення ран війни очолив єпископ Стрийський Тарас Сеньків. Перед початком богослужіння єпископа привітали парафіяни та парох храму о. Тарас Бабій, а також численні священнослужителі, які прибули на прощу разом зі своїми парафіянами. Про це розповідає пресслужба Стрийської єпархії УГКЦ.
Звертаючись до присутніх зі словом проповіді, владика Тарас роздумував над словами Христа з Євангелія від Матея: «Ніхто не засвічує світла, щоби ставити його під посудиною», наголосивши, що вони адресовані до всіх християн, а в особливий спосіб — до християнських родин: «Коли говоримо про родину, говоримо про світло, яке засвідчує Господь. Родина не є просто соціальна структура, котру формують з огляду на якісь свої особисті інтереси. Це є Божа інституція, в котрій Господь хоче відобразити себе самого».
Продовжуючи, єпископ звернув увагу на покликання батьків — передавати дітям віру, зауваживши, що Церква може лише доповнювати те, що дитина отримує у власній сім’ї: «Найважливіший обов’язок родини і подружжя — передача скарбу віри». Згадуючи святих Йоакима і Анну, владика Тарас наголосив на великій ролі дідусів та бабусь у збереженні віри, але водночас, закликав молодих батьків не перекладати цей обов’язок лише на старше покоління: «До тих пір, поки людина не буде усвідомлювати своє покликання передавати світло віри, вона буде цим вогнем, полум’ям, світлом, покритим горщиком. Ви — молоді мами і тати, не забувайте про це», — сказав проповідник, зазначивши, що сім’я є першим місцем, де дитина відкриває для себе Бога.
Значну частину проповіді владика Тарас присвятив роздумам про Бога як Пресвяту Тройцю. Він пояснив, що Бог є не віддаленою силою, а живою любов’ю, яка існує у взаємному даруванні Божих Осіб: «Бог є чиста, абсолютна любов, тому що любити означає бути для іншого». Саме тому людина, створена на образ Божий, покликана зростати від дарованої свободи до Божої подоби через смирення, послух і любов, яка не привласнює, а дарує себе іншому. За словами єпископа, це є також змістом правдивої подружньої любові: «Коли в родині є оця любов, коли чоловік не живе для себе, а для жінки, а жінка не живе для себе, а живе для чоловіка, а чоловік і жінка — обоє живуть для дітей, це віддзеркалює тут, у світі, сяйво, таїнство Триєдиного Бога».
Завершуючи проповідь, владика Тарас звернувся до родин із конкретним закликом — плекати спільну сімейну молитву. Він закликав родини щодня вранці й увечері молитися разом, дякуючи Богові та просячи благословення не за себе, а за кожного члена сім’ї. «Молитва родини — це перший крок для того, щоби відтворити у своїй родині образ Таїнства Пресвятої Тройці, щоб кожен з нас навчився любити, при тому свобідно, любити любов’ю, яка не привласнює, але дарує. А якщо ми спробуємо це відтворити своїх родинах, то, дасть Бог, колись комусь у майбутньому вдасться відтворити і в цілому народі», — наголосив єпископ відзначаючи, що родина має стати тим світлом, яке освітлюватиме життя Церкви, суспільства і цілого народу.
Довідка
Дроговизька чудотворна ікона Божої Матері — це давня святиня, яка зберігається в храмі Успіння Пресвятої Богородиці у селі Дроговиж (Стрийський район, Львівська область).
Образ належить до традиційного візантійського типу Одигітрія («Та, що вказує шлях»). Богородиця правицею вказує на Ісуса, а Малеча-Еммануїл сидить на Її лівій руці та благословляє вірян.
Мистецтвознавці відносять створення святині до третьої чверті XVII століття (деякі джерела за аналізом підпису зазначають XVI–XVII ст.). Вона була написана майстром зі Львівщини.
Тривалий час відомості про зцілення існували у вигляді народних переказів та усних свідчень. Однак у науковому середовищі відбувся важливий прорив: науковці Інституту історії Церкви УКУ віднайшли офіційні архівні документи церковної комісії XVIII століття: 15 липня 1779 року за розпорядженням генерального адміністратора Львівської єпархії Петра Білянського (майбутнього єпископа УГКЦ) до Дроговижа прибула спеціальна комісія. Вона протокольно опитала 17 свідків, які під присягою засвідчили факти дивовижних зцілень: оздоровлення калік, порятунок від важких недуг, зцілення дітей та породіль. За переказами, у храмі довгий час зберігалися палиці та милиці, залишені оздоровленими молільниками.
З благословення єпархіального єпископа Тараса Сеньківа храм у Дроговижі проголошено єпархіальним місцем паломництва для родин і сімей. У серпні 2025 року відбулося урочисте винесення ікони на загальне почитання та відкриття Паломницького осередку.
