На першому місці поховання священномученика Йосафата Коциловського освятили оновлений пам’ятний Хрест

18 листопада 2020

17 листопада, у день пам’яті блаженного священномученика Йосафата Коциловського, єпископа Перемиського УГКЦ, у селі Чапаївка, що біля Києва, де раніше було захоронено його закатоване радянською владою тіло, освятили оновлений пам’ятний Хрест.

На першому місці поховання священномученика Йосафата Коциловського освятили оновлений пам’ятний Хрест

Чин освячення здійснив митрофорний протоієрей Ігор Онишкевич. Разом з ним молився о. Мурено та парафіяни громади Святого Миколая Чудотворця УГКЦ, що на Аскольдовій Могилі у Києві. Звертаючись до присутніх, душпастир зазначив, що священномученик Йосафат Коциловський до кінця зберіг свою віру в Бога та вірність Українській Греко-Католицькій Церкві. «Його не зламали ані важкі випробування, ані постійні залякування та каторги у різних в’язницях. Він просто палав любов’ю до Бога та своєї Церкви. Сьогодні молимося на місці першого його похоронення та дякуємо Господеві за таких великих мужів нашої Церкви. Рівно ж просимо Бога, щоб і ми були непорушними у вірі, вірності та в любов’ї до Його Святої Церкви», — наголосив о. Ігор.

Нагадаємо, що блаженний священномученик Йосафат Коциловський народився 3 березня 1876 року у лемківському селі Пакошівка біля Сяноку. Мріяв про майбутню професію вчителя (закінчив у Празі курси для вчителів фізичного виховання). Від 1896 року навчався на правничому відділі Львівського університету. Став одним з організаторів українського «Сокола». Суспільну активність перервав військовий обов’язок: щоб не марнувати часу на довготривалу службу, сам зголосився на однорічну. Був скерований до артилерійської школи у Відні, а після успішно складеного офіцерського іспиту в чині підпоручика почав річну службу в артилерійському полку у Львові.

Коли служба закінчилася, юнак збагнув, що його покликання — священство, тому на юридичний факультет уже не повернувся. За згодою митрополита Андрея Шептицького поїхав до Риму, щоб навчатися в Collegium Rutheanum. В Італії отримав два наукових ступені: доктора філософії і доктора теології Папського університету святого Томи; опанував латину та три мови — німецьку, італійську і французьку.

У 1907 році був висвячений і залишив Рим з номінацією на викладача догматики в Духовній семінарії в Станіславові. Дійшов там до посади заступника ректора, після чого відмовився від наукової кар’єри і в 1911 році вступив до спільноти отців василіан, де прийняв ім’я Йосафат (на честь св. Йосафата Кунцевича).

Три роки виконував обов’язки викладача в Лаврові і Львові. Через російський наступ був евакуйований до Австрії. У 1915 році цісар запропонував кандидатуру Йосафата Коциловського на посаду перемиського єпископа. Кандидатуру, запропоновану монархом, затвердив папа Бенедикт XV.

Новий владика сів на єпископський трон 10 вересня 1917 року, прийняв єпископські свячення від митрополита Андрея Шептицького.

Під час Другої світової війни Йосафат Коциловський залишався в Перемиській єпархії. Польська поліція переслідувала єпископа і 21 вересня 1945 року його заарештували.

До 17 січня 1946 року владика перебував у в’язниці в Ряшеві, звідси його передали більшовикам, котрі запропонували єпископу перейти під юрисдикцію Російської православної церкви. Той відмовився, чекісти все ж його відпустили і владика повернувся до Перемишля.

26 червня 1946 року, після повторного арешту поляками і передання владики Йосафата силоміць НКВС, його допровадили до Лук’янівської в’язниці в Києві. Разом із Йосафатом Коциловським був ув’язнений священомученик Григорій Лакота, якого чекісти засудили до десяти років ув’язнення. Всі, хто пам’ятав владику Коциловського та його помічника Лакоту на засланні у Воркуті, відзначали велику людяність, смиренність, із якою ті виконували найважчу працю й намагалися облегшити нестерпні умови життя іншим.

Єпископа Коциловського перевозили з одної тюрми до іншої, його звинувачували в антирадянській діяльності. В тих важких умовах владика підхопив запалення легенів і тоді його важкохворого кинули в концентраційний табір у село Чапаївка, біля Києва. Перед святом Святого священномученика Йосафата владика кілька днів проводив реколекції, відчуваючи свою загибель. Помер як мученик за віру 17 листопада 1947 року.

Згодом священники з Рудок та Стрия, Львівської області, таємно перепоховали останки владики на Личаківському цвинтарі у Львові до польської могили.

29 травня 1986 року прах єпископа перепоховали в родинний гробівець Кавацівих у селі Яблунівці, біля Стрия. Зараз мощі владики перебувають у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці у Стрию, а фрагмент мощей — у храмі Святого Василія, що на Львівській площі у Києві.

27 червня 2001 року у Львові під час Божественної Літургії у візантійському обряді за участі папи Івана Павла ІІ відбувся обряд беатифікації Йосафата Коциловського.

За матеріалами Київської архиєпархії УГКЦ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ