СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Володимир Війтишин відвідав парафію, де знаходиться ікона Матері Божої Ласкавої Станіславської.
У неділю самарянки, 2 червня, архиєпископ і митрополит Івано-Франківський владика Володимир Війтишин здійснив архипастирський візит на парафію Святого Івана Хрестителя, Східного протопресвітеріату м. Івано-Франківськ, де знаходиться ікона Матері Божої Ласкавої Станіславської.
Урочистій Архиєрейській Божественній Літургії передувала низка молінь, які проходили при парафії 1–2 червня, серед них вервиця, Молебень до Богородиці, а також Акафіст. Окрім того, всі вірні мали можливість приступити до Святої Тайни Сповіді. Про це пише Департамент інформації Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ.
У часі Літургії митрополиту Володимиру співслужили о. Михайло Сушко, протопресвітер Східний, о. Володимир Вінтонів, адміністратор парафії, о. Іван Війтишин, сотрудник, а також о. Ігор Гарасимів.
Звертаючись до вірних після прочитання Євангелії, владика Володимир зазначив, що у сьогоднішньому уривку розповідається про розмову Ісуса Христа з самарянкою: «Згадувана жінка-самарянка дуже здивувалась, коли Ісус Христос попросив її, щоб вона дала Йому води напитись, бо вони одні з одними не спілкувалися. І сказав їй Ісус у відповідь: „Якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої… Всякий, хто п’є цю воду, знову буде спраглим. А хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік, але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне“ (Ів. 4, 10–14)»
Владика Володимир розповів, що ця жива вода — це благодать Божа, це спасаюча сила Божа, яка діє в людині для спасіння через віру в Бога і молитву, сила яка протидіє гріху і перемагає його, сила яка милує і лікує, очищає й освячує, примирює і єднає людину з Богом. Це сила, яка збуджує і ще більшою силою запалює серце людини любов’ю до Бога і ближнього. Сила, яка просвічує, втішає і духовно наповнює, годує і напоює, обновляє і вдосконалює кожну людину.
«Тільки щира молитва, поєднана із гарячою вірою і любов’ю наповнює нашу душу живою водою. Ісус Христос проповідує релігію любові. Новий Завіт — це завіт любові і свободи Божих дітей. Християнин не є невільником, а сином чи дочкою, тому керується у щоденному житті не страхом, а любов’ю», — додав проповідник.
Після спільної Божественної Літургії архиєрей уділив повний відпуст усім, хто виконав необхідні для цього умови.
Відтак митрополит Володимир подякував за запрошення відвідати парафію та за спільну молитву: «Нехай Всемилостивий Господь благословляє ваші родини, даруючи довгоочікуваний мир для нашої Батьківщини — України. Живімо в мирі, поважаймо один одного, просімо у Господа благословення для нашої молоді, для того, щоб вони могли жити у вільній, демократичній та незалежній державі, і основне — молімося за наших хоробрих Захисників, які ціною власного життя, боронять Україну».
Насамкінець о. Володимир Вінтонів подякував митрополиту Володимиру за візит до храму, а також за всі старання, які архиєрей заносить до Апостольської Столиці з проханням про відновлення повноцінного відпустового місця при парафії, яке було засноване у далекому 1777 році.
Священнослужитель зазначив, що кожного року у першу неділю червня відбуватиметься архиєпаріхальне паломництво до ікони Матері Божої Ласкавої Станіславівської. Окрім того, із 21 на 22 число кожного місяця при даному храмі проходитимуть нічні чування.
Завершилися урочистості спільною молитвою за Україну.
Довідка
Ікона Матері Божої Ласкавої є копією Белзької Богородиці, яку приніс на Галичину король Лев Данилович. Під час польського завоювання, вона із почестями була перенесена на Ясну Гору в Ченстохові. Однак, Станиславівська ікона дещо відрізняється від свого прототипу. Це пов’язано із тим, що вона виконана відповідно до традицій галицької школи XVI століття. Перша згадка про неї походить з хронік церкви на Подолі і датується 1742 роком.
Переказ говорить, що ікону написав 70-літній побожний іконописець Даниїл на побажання секретаря вірменської громади Донінра. На початку вона перебувала у домашньому вівтарі, перед яким молилася ціла сім’я. За переказом, Донінр перший оздоровився за посередництвом ікони. Завдяки палким молитвам і глибокій вірі він вилікувався від тяжкої хвороби очей. Саме у його помешканні вперше проступили сльози на обличчі Божої Матері. Відчуваючи, що не гідний зберігати такий скарб у власному будинку, Донінр відніс ікону до дерев’яної вірменської церкви. 22 серпня 1742 року комісія, яка складалася зі світських та духовних осіб, однозначно підтвердила надприродний характер сліз Станиславівської Богородиці.
Під час більшовицького наступу останній парох Вірменської Церкви у Станиславові о. Казимир Філіп’як вивіз оригінал Чудотворної ікони Матері Божої Ласкавої до Польщі. Тому сьогодні її можна знайти у гданському костелі Святих апостолів Петра і Павла. Натомість в Івано-Франківську з’явилася копія Чудотворної ікони, яка славиться своїми чудами та збирає навколо себе багатьох молільників.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
