СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Ігор Возьняк затвердив концепцію Дому милосердя Святого Миколая
У Львові може бути Дім Милосердя для дітей-сиріт. Архиєпископ та Митрополит Львівський Ігор Возьняк поблагословив та затвердив концепцію діяльності Дому Милосердя Святого Миколая Центру Опіки Сиріт, який мав би знаходиться у місті Львові на вулиці Короленка, 7.
Впродовж 60 років у будинку на вулиці Короленка, 7 знаходилась школа-інтернат N 2. Із 2011 року Центр Опіки Сиріт тісно співпрацював із цією школою, було реалізовано багато спільних проектів. Кілька років тому школу-інтернат закрили. Капелани та волонтери Центру Опіки Сиріт хочуть створити на її базі Дім Милосердя, однак будинок із земельною ділянкою Львівська обласна рада виставила на продаж через аукціон.
Орієнтовна вартість будівлі 30 млн. грн. «Чи буде у Львові Дім Милосердя для дітей-сиріт чи можливо з`явиться просто новий будинок — це вже питання моралі та готовності думати про майбутнє?!» — вважають у Львівській митрополії.
Передісторія
Різдвяна коляда, різноманітні смаколики та тепле спілкування… У Львові Центр опіки сиріт наприкінці січня організував «Теплий вечір» для подяки меценатам, волонтерам і друзям Центру. Для відвідувачів колядував P&P Quintet, виступав дитячий вертеп, народні музики, а родзинкою вечора став благодійний аукціон від іконописної майстерні «Капеланчики». Зібрані кошти від аукціону підуть на облаштування приміщення для потреб дітей Центру опіки сиріт у будинку колишньої школи—інтернату за адресою вул. Короленка, 7. Адже вже десять років поспіль Центр здійснює своє служіння для дітей зі складними життєвими обставинами, або за якими не можуть (чи немає кому) попіклуватися.
Зараз розвитку та активній праці центру сприяють 4 працівники та понад 30 волонтерів. Спільнота допомагає 17-ти закладам, у яких є різна кількість дітлахів та ще й різного віку. Без сумніву, така робота потребує належного фінансування, тож у центрі пишуть проекти та залучають небайдужу громадськість, яка може надати, зокрема, й матеріальну підтримку.
«Важливо дати можливість дітям займатися у різних секціях, гуртках та навчити чогось нового в одному місці, оскільки нам тепер важко їздити по всьому Львову. А таким чином ми можемо в одному місці реалізувати проекти», — вважає волонтер центру Михайло Качмар.
Як все починалося
Отець Роман Прокопець, голова Центру опіки сиріт, згадує, як починалося його служіння дітям: «Останній рік мого навчання в семінарії був також періодом проходження практики. Вперше у Львівській духовній семінарії УГКЦ було запроваджено практику в школах-інтернатах. Я і мої кілька однокурсників мали можливість спробувати себе в цьому».
Бути серед дітей та мати нагоду чути їх — саме це спонукало о. Романа та о. Юрія Остап’юка розробити стратегію, що допомога бути більш ефективною для діток, які живуть у стінах інтернату й не мають рідних, або й мають, але вони є зраненими з певних причин/обставин.
Бажання працювати та допомогти принесли свої плоди, адже отці за короткий період часу змогли здобути кредит довіри: «Згодом нам запропонували служити для дітей-сиріт і при добрій нагоді створити Центр опіки сиріт. Тому я з о. Юрієм попрацювали й сформували план-стратегію на кілька років вперед. Я пригадую три пункти, які ми мали виконати. По-перше, це вийти за межі одного закладу, щоб нести духовну опіку в багатьох закладах. По-друге, це вийти за межі Львівської області. А по-третє, мати дім, в якому ми могли б опікуватися дітьми. Зараз лише перші два пункти є реалізованими».
Отець Роман переконує, що за 10 років Центр опіки сиріт львів’яни добре знають, до них неодноразово звертаються за порадами всиновлення чи опіки над дітьми. До того ж люди проявляли своє бажання прийти до дітей, залишити чи подарувати щось від себе і йдеться не лише про матеріальні речі. Ба більше, за цей час вдалося налагодити базу даних людей, сімей і дітей, які потребують допомоги, а також і волонтерських організацій, приватних осіб в Україні та за її межами, які допомагають і підтримують діяльність центру.
Молитва як основа та фундамент роботи центру
«Ми маємо різні напрямки нашої діяльності. Один з фундаментальних та основних — це молитовний напрям. Ми організовуємо молитовні куточки або каплиці в тих закладах, де перебуваємо й проводимо систематичну молитву (все залежить від специфіки закладу), щоб духовно навчати, супроводжувати, підтримувати та розвивати дітей», — ділиться о. Роман Прокопець.
Священнослужитель зауважує, що Центр опіки сиріт слідкує за тим, чи діти, які є позбавлені батьківського піклування або мають статус сиріт, є хрещеними. Тоді вони намагаються повідомити родичів малечі, чи має бажання хтось з родини стати хресними батьками для дитини, або бути присутніми на цьому таїнстві.
Однак існує ще один варіант щодо пошуку хресних батьків: «Якщо такої можливості немає, тоді ми беремо на себе відповідальність щодо пошуку хресних батьків. Адже це перші люди, які є для цієї дитини рідними й близькими. Вони потім, після Таїнства хрещення, не залишають її, а відвідують та опікуються нею не лише матеріально, а й духовно», — підкреслює отець.
За його словами, волонтерів та дітей вчать молитися, щоб ті мали фундамент глибокої здорової віри для самостійного життя. «І навіть тоді, коли їх можуть залишити всі, в їхньому розумінні залишиться те, що Бог є з ними навіть у найскладніших життєвих обставинах», — вважає священик.
Футбол виховує наполегливості
У центрі велику увагу звертають на спортивний відділ. Футбол став важливою складовою для дітлахів. А все почалося з того, що якось до центру запросили кількох тренерів з різних закладів, які почали приходити до дітей та тренувати їх професійно й систематично. Згодом було відібрано кількох найкращих гравців, які склали основу дитячої футбольної команди, яка показувала досить непогані результати.
«Це було для дітей стимулом потрапити у цю команду. Пізніше ми побачили, що є різні діти. Тож ми створили внутрішній чемпіонат, у який входили 8 команд. Це були команди, для яких ми розробляли спеціальний статут. Ми провели збори, де обговорювалися ці питання і доходили до якогось одного рішення. Так ми зібрали футбольну збірну», — зазначив о. Роман.
Збірна виступала у різних турнірах Львові та інших областях України. Однак незабаром команда отримала запрошення на футбольний чемпіонат світового рівня. Він відбувся у Варшаві, на відомому стадіоні «Легія» в серпні 2018 року. І на ньому українська команда «Копа» зуміла зайняти перше місце.
Окрім цього, для діток впродовж року організовують табори (цим займається відповідно таборовий відділ). «Коли діти не мають можливості побути з рідними й друзями, то ми намагаємося такими стати», — наголошує священик.
Відчути смак мистецтва кулінарії
Крім того, у центрі працює кулінарна школа, у якій діток навчають мистецтва приготування смачних страв. Вони допомагають дітям розвиватися й поглиблювати свої знання. Дітки мають можливість познайомитися з відомими шеф-кухарями, побачити як вони працюють. Юні кулінари брали участь у модних гастро-заходах. А деякі випускники кулінарної школи «КАЗАНОК» тепер працюють у закладах Львова.
«Мені подобається приносити людям радість. Люди полюбляють їсти та повинні бути ситими. Тому, щоб добре готувати, потрібно бути хорошим кухарем», — з умішкою розповідає відвідувач кулінарного гуртка та вихованець центру Роман Туз. У розмові з журналістами він зізнається, що коли прийшов вчитися, то мало що вмів, однак тепер мріє стати шеф-кухарем.
Розвиток центру — понад усе
«Ми плануємо точно не зупинятися, а розвиватися… Зараз ми ведемо діалог з облрадою і шукаємо різні способи розв’язання цього питання. Добре, що вони почули, що ми є, і що у нас є така проблема і готові це питання якось вирішувати», — запевнив священнослужитель.
Будівля у центральній частині Львова до 1939 року належала польському Ремісничому товариству для спільного навчання та дозвілля «Зірка», яке також серед іншого опікувалося дітьми-сиротами. Тут виступав театр «Руська бесіда». Під час війни тут діяло українське товариство і воно дбало про сиріт. А після війни — це був Інститут народної творчості, школа-інтернат. Площа будинку — понад 2,5 тисячі квадратних метрів, 0,5 гектара прибудинкової території, на якій був стадіон, сліди якого ще можна бачити. Все це майно — у власності Львівської обласної ради. Територія велика і в дуже престижному та затишному місці. Львівська обласна рада виставила приміщення на продаж. Початкова вартість — 29 мільйонів 233 тисячі гривень.
Для діяльності Центру, каже Роман Прокопець, потрібна не лише будівля, а й територія біля неї, щоб збирати велику кількість дітей та проводити активності. Тому ідеться лише про приміщення на Короленка, 7, а не про альтернативні приміщення. І оскільки це приміщення не мале, то тут можуть розміститися осередки й інших капеланів, які працюють з дітьми і молоддю. За словами отця Романа, протягом перших п’яти днів після оголошення збору коштів благодійники пожертували понад 160 тисяч гривень, а також майже 2 тисячі доларів та 150 євро. Гроші необхідно зібрати до 27 лютого 2019 року, коли заплановано провести аукціон. Стартова ціна — 29 233 680.00 грн. з ПДВ. Проте в Центрі сподіваються, що облрада все ж змилосердиться до сиріт і поверне дітям це приміщення.
Реквізити для допомоги:
Р/р 26003053749934
ПАТ «ПриватБанк»
МФО 325321
ЄДРПОУ 37527309
Призначення платежу — «добровільна пожертва», отримувач — місія «Центр опіки сиріт» УГКЦ (Львів, площа Святого Юра, 5).
Контактні номери: 097 2953606, 096 7497980.
Довідка
Центр опіки сиріт Львівської архиєпархії УГКЦ діє з 2009 р. Керівник центру — о. Роман Прокопець, у 2009 р. закінчив Львівську духовну семінарію Святого Духа. Під час навчання у ЛДС виконував обов’язки заступника голови відділу душпастирювання військовослужбовців, що є підрозділом Центру військового капеланства. Сьогодні є представником від Львівської архиєпархії УГКЦ у справах сиріт і очолює ЦОС.
За матеріалами Оксани Войтко, РІСУ
