СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Ігор Возьняк: «У серці не може одночасно перебувати добро і зло»
У третю неділю після Зіслання Святого Духа, 25 червня 2023 року, архиєпископ і митрополит Ігор Возьняк вказав на важливості піклування про власне серце, яке повинно бути наповнене Богом і Його присутністю, згадав старозавітню історію намагання грабунку Єрусалимського храму та запросив вірних молитися за припинення війни до блаженного священномученика Миколая Чарнецького.
Святий апостол Павло уболівав за долю людей, особливо за їхню долю у вічності. Давав поради, був просякнутий Святим Духом, пригадував людям: «Чи не знаєте, що ви є Божим храмом і, що Божий Дух живе в вас?» (1 Кор. 3, 16).
Христос — наш Спаситель
У нас повинно завжди залишатися в пам’яті, що Божий Дух перебуває в нас, живе до того часу, поки людина не прожене його через дружбу з гріхом, який пропонує диявол. У серці не може одночасно перебувати добро і зло. Коли людина вибирає демона, Господь покидає таке серце.
Якщо живемо вірою, тоді спокійно приймаємо терпіння, вчимося, набуваємо досвіду й утверджуємося в Божій любові — це завдання звершує Святий Дух в серці людини. Святий апостол пригадує, що Ісус Христос помер за нечестивих, за грішників. Слід пам’ятати, що навіть за праведника мало хто відважиться померти. А Небесний Батько показав, що любить нас, грішних людей, віддаючи свого Сина на смерть, щоб примирити нас зі собою та відчинити шлях до вічного спасіння! Необхідно пам’ятати, що ми спасаємося заслугами Ісуса Христа, він — наш Спаситель. Слід старатися, щоб присвоювати заслуги Ісуса гідним християнським життям.
Свобода з Христом чи неволя з дияволом?
Спасіння своєї душі, щаслива вічність, життя з благородним Небесним Батьком повинно стояти у кожної людини на першому місці. Ісус Христос вказував присутнім на око, яке не просто бачить, але з ним пов’язане розрізнення внутрішнього світла людини. Чисте око означає чисте серце, віддзеркалює чистоту душі людини. Око, як око, бачить, а Господь вказує на лукавство ока, яке таким не може бути, але може вказувати на темряву, на гріховну темноту серця, на гріховність духа. І це пов’язане зі служінням Богові або спротивом Йому.
Хто Богові противиться, хто йому не служить, такі служать мамоні, перебувають на послугах демонові. А Господь не терпить такого служіння, бо це видаляє його з людського серця. У такому разі диявол опановує людину, він чинить її невільницею своїх гріховних пропозицій, позбавляє володіння вільною волею, яку дарує Господь. Світ та злий дух, грішні забаганки загортають у приваблюючі приманки, кольорові обгортки, які руйнують в душі усе світле, світло перемінюють в темряву. Ісус вказує на марну гонитву за багатством, що не приносить спокою душі, а навпаки — розширює горизонти хотіння багатства. Словом, людина стає невільницею бажань чи прагненням володіння багатих марнот.
Діяти у свободі
Ісус бажає допомогти людині у її щоденних клопотах, які відносяться до життя. Звичайно, що їжа, одежа, дах над головою та необхідні засоби життя потрібні, але вони не можуть стати пріоритетом життя людини. Покладаючись на Бога, людина повинна діяти у свободі свого вибору кожного дня. Вона має свої завдання, певну дільницю спілкування, відносин тощо. Має час на спілкування з Богом. Усе слід виконати успішно пам’ятаючи про Божу славу. Клопотатися й тривожитися усім, перекладаючи тривоги на Господа. Спаситель вказує, щоб наше життя проходило у пошуках Небесного Царства. Тобто усі старання людини повинні бути згідно волі Бога, спрямовані на гідне виконання його волі.
Старозавітня історія про намагання грабунку Єрусалимського храму
За архиєрея Онії в Єрусалимі, Симон з Валґейського племені, настоятель храму, розійшовся з Онією через певні непорядки у місті. Симон підійшов до воєводи Аполлонія Тарсая, сповіщаючи про великі маєтки в єрусалимській скарбниці. Аполлоній, зустрівшись з царем, повідомив про згадане багатство. Цар вибрав Іліодора, відповідального за справу, послав його у Єрусалим, щоб забрати вищезгадані багатства (пор. 2 Мак. 3, 4–7). Багатства зберігали у святині. Коли Іліодор увійшов забрати їх, архиєрей повідомив, що це склади вдовиць і сиріт. Той не прислухався до правди, намірився усе забрати згідно отриманого декрету. Тоді священники попадали на землю та кликали до неба, усі піднявши руки, чинили молитву (пор. 2 Мак. 3, 20). Іліодор виконував справу. «Тут же як він з прибічниками вже був у скарбниці, Кріпкий над духами і всіма силами зробив велике видіння, так що всі, що відважилися ввійти, жахнулися від Божої сили на ослаблення і змінилися на перестрашених. Бо їм з’явився якийсь страшний кінь, що мав вершника і був прикрашений дуже гарним вбранням, а плавно несений стряс Іліодора перед ним озброєнням… А з ним з’явилися інші два молодці… прекрасні ж славою, гарні одінням, і вони… бичували його безперестанно, завдаючи йому численні рани» (2 Мак. 3, 23–26). Усі негайно вийшли зі скарбниці. Іліодора винесли ледь живого, а архиєрей Онія приніс жертву за оздоровлення Іліодора, який сповістив царя про усе, що сталося. На той час скарби були врятовані.
Святий священномученик Миколай Чарнецький
27 червня цього року сповниться 22 роки від проголошення блаженним владики Миколая Чарнецького, якого іменем названий цей храм. Ця постать відразу після відходу у вічність славилася різними дарами, що отримували вірні, благаючи у своїх молитвах. Життя його не було простим.
Народився у селянській сім’ї, отримав добру богословську освіту. Викладач, вихований спільнотою редемптористів, який пережив дві війни. Єпископ, що зазнав арешту, знущаннь та поневірянь по радянських в’язницях і таборах. Багато натерпівся від катувань та допитування. Не скаржився, молився і твердив, що кращий час настане… Був хворий і в 1956 році його звільнили, щоб не помер у таборі. Не довго прийшлося йому бути на волі, бо 2 квітня 1959 року його праведна душа відійшла у вічність.
Його мощі спочивають у храмі Святого священномученика Йосафата у Львові, де вірні приходять з різними потребами, благаючи святого про допомогу. Звернімося й ми у молитві, щоб священномученик Миколай виблагав у Господа закінчення війни в Україні.
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
