СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Ігор Возьняк: «Хочу, щоб люди досягали найвищої мети, яку поставив перед нами Бог, — здобували Небо»
3 серпня свій день народження святкує архиєпископ і митрополит Львівський Ігор Возьняк. Про те, якими є ціннісні орієнтири, з якими словами звертається до Бога, чим захоплюється та як проводить свій вільний час, Наталія Павлишин поспілкувалася з владикою Ігорем напередодні свята. Митрополит люб’язно надав для публікації світлини з особистого архіву та поблагословив на публікування.
— Владико, з яких слів починаєте свій день?
— Зі слів молитви. Біля мене завжди є молитовник і найперше, що роблю, то читаю молитву на вставання.
Молитва св. Василія Великого, якою розпочинає свій кожен день владика Ігор
Благословимо Тебе, небесний Боже і милосердний Господи, за те, що твориш для нас повсякчасно незліченні, великі, незбагненні, славні й дивні милості свої.
За те, що дав нам сон для відпочинку нашої немочі й на полегшу для тіла в щоденних трудах. Благодаримо Тебе, що не погубив нас із беззаконнями нашими, але виявив як завжди своє чоловіколюбство і підніс нас зі сну, щоб славословити могутність Твою. Тому молимо Твою безмірну благість: просвіти наші думки, підведи очі й розум наш від тяжкого сну лінощів, відкрий наші уста та наповни їх хвалою Твоєю, щоб ми могли непохитно визнавати та славити Тебе, безначального Отця, із Єдинородним Твоїм Сином, і пресвятим, і благим, і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
— Складаєте план на щодень?
— Завжди планую свій день і строго дотримуюсь. Змалку сформував таку звичку. Можливо, лише два-три рази змінював намічене. Волію відмовитися від спонтанного запрошення, аніж від того, що вже маю заплановано.
— За що кожного дня дякуєте Богові?
— Коли ми були дітьми, то щоденно молилися, дякуючи за день. У монастирі навчилися щодня зранку і ввечері робити іспит сумління та дякувати Богові за все прожите.
Ці іспити сумління допомагають також аналізувати свої вчинки і спонукають ставати кращим.
— Як змінити себе, якщо не змінюєш обставин і своє оточення?
— Загалом змінити себе дуже складно. Треба просити Бога, щоб допоміг у цьому. Та якщо ще й ті самі обставини, то це ще трудніше. Тому треба змінити обставини.
Сказано: «Не наражайся на гріх, бо в нього впадеш».
А також: «Не допускайся малих гріхів, бо впадеш у великий».
Якщо не боротися з цим, то тяжко оборонитися від такого.
Вважаю, що кожна людина потребує змінюватися. Завжди дивлюся на життя, на обставини, на людей, аналізую все, припускаю, з ким буду зустрічатися і якщо ці люди впливають на мене негативно, то, за можливості, стараюся їх уникати. Звичайно, всього не уникнеш, та можна проявляти над собою чуйність, просити Бога і боронитися від таких різних негативних ситуацій.
— Які обставини вплинули на Вас найбільше?
— На мене швидше вплинули люди, особливо часів підпілля нашої Церкви. В період радянського союзу, коли до нас приїжджали священники, ми з ними спільно молилися, сповідалися. Це сприяло підготуванню до служіння. Особливий вплив на мене мали такі отці: Іван Юськів, Василь Вороновський, Михайло Винницький. Вони були судженні, дехто й багато разів. Слухав їхні історії і вони були для мене спонукою та настановою розуміти своє покликання.
— Як з часом змінювалися Ваші ціннісні орієнтири?
— Мабуть, не змінилися. Бо Заповіді Божі та чесноти не змінюються. Якщо погляд скерований на Бога, то все, що довкола Нього і до Нього є незмінно цінним.
— Владико, як любити людину — творіння Боже — якщо вона завдає шкоди?
— Люблю її душу, бо Бог створив її, а Христос страждав за її спасіння. А решта — те, як вона поступає і якщо чинить зло, то цього не люблю. Хіба, якщо знаємо, що та душа продана дияволу, то вже її любити не треба.
— Як не допустити, щоб роз’їдала лють на ворогів?
— Скажу так: коли Мойсей, побачивши, як єгиптяни знущаються над його народом, вбив єгиптянина. Не знаю, чи він це зробив зі злості, а чи з любові до Бога та до своїх одноплемінників.
Пророк Ілля вирізав пророків Ваала, які були безбожниками і дурили людей, і казав іншим їх нищити. Не знаю, що більше його до цього мотивувало: їдь на ворогів чи любов до Бога і ближнього.
Та на преображення обидва — Мойсей та Ілля — були біля Ісуса Христа.
— Чи є такі люди, з якими не хочете повторно бачитися?
— Очевидно, що є. Так коли вони приходять, то все одно зустрічаюся і, хоч мені прикро, все ж спілкуюся з ними.
Людей, які не вірять в Бога, ніколи не переконую, а лише раджу повторяти такі слова: «Боже, якщо ти є, то проявися мені». Переконування нічого не дає.
— Які найяскравіші прояви Бога були у Вашому житті?
— У 80-ті роки я поїхав в село Голозубинці Дунаївського району, що на Хмельниччині. Це був березень. І там, на запрошення отця Юзефа Чопа, я сповідав вірян у римо-католицькому храмі. Він провадив реколекції, звершував Божественні Літургії, а я у сповідальниці, що була на хорах від 8 ранку до 15 години сповідав. Пригадую, залишилося троє чи четверо людей, які прийшли вже вдруге, бо щось ще не розповіли. Я міг ще їх дослухати, та вирішив вийти до лазнички. Коли повертався, жінки сказали не йти до костелу, бо туди зайшли п’ятеро комсомольців, які приїхали з Дунаївців, і зразу піднялися на хори — шукали мене…
Тоді я зрозумів, як через такі дрібні потреби мене Бог оберіг.
— Ви інколи сваритеся з Богом?
— Не сварюся, але часом запитую, чому ця війна триває, невже наші люди найгірші? Знаю, як Бог випробовував ізраїльтян, що вони переживали різні війни, полони, жорстокість… Та потім думаю, чому маю повчати Бога.
Так і нині вранці роздумував, що Бог міг би в різний спосіб покарати московитів, щоб вони були неспроможні воювати. Та потім зловив себе на думці, чому вчу Бога, як він має поступати. Тому кажу: «Боже, ти ліпше знаєш, що робити. Змилосердься над нами і заверши ту війну».
— Чи маєте улюблені вірші або розділи Святого Письма?
— Кожна книга має свою глибину. Я читаю Святе Письмо за порядком, по одній сторінці на день. Улюблені пророки — Ісая, Єремія, Єзекиїл, Даниїл. Вражає їхня простота і влучність пояснень та звернень.
Сьогодні читав думки пророка Єзекиїла, у яких він звертається до пастирів, що вони не пасли його стада, не перев’язували їхні рани, не шукали заблудлих… І я думав про себе. Може, може також чогось не роблю, не дію тоді, коли це потрібно.
— Як любите проводити свій вільний час?
— Вільний час маю зрідка. Та, коли випадає нагода, то подобається рибалити і збирати гриби.
Вдома читаю. Також люблю писати проповіді. Стараюся доносити людям щось добре, побожне, катехитичне, щоб вони були свідомі, що життя треба прожити так, аби досягти найвищої мети, яку поставив перед нами Бог, — здобути Небо.
— Що допомагає перезавантажуватися і наповнюватися новими силами?
— Молитва — перш за все. Якась зміна, наприклад, поїхати на риболовлю. Почитати якусь цікаву книгу.
— Що читаєте?
— Недавно перечитав великі біографічні правці про Митрополита Андрея та Патріарха Йосифа. Також читав про отця Степана Дзюбину.
Тепер дочитую про одного священника греко-католика в Польщі.
Подобається читати книги Юрія Михальчишина про нашу розвідку, про різних постатей, які формували нашу державу.
Тексти Івана Золотоустого. Також не так давно читав книгу про пророка Йону Галини Теслюк.
— Які місця Вас надихають?
— Мені подобається йти в ліс, гори. Милуюся нашими полями, долами, рівнинами — це мене захоплює.
— Маєте якісь улюблені смаколики чи страви?
— Чогось такого, щоб я за цим пропадав, нема. Смакують гострі страви. Люблю вареники з квашеної капусти.
Недавно я був на одній гостині після освячення будинку, то там мама нашого отця зварила білий квашений борщ. Це було дуже смачно. Я їв такий востаннє, коли ще моя мама була жива. Думав, що тепер такого вже ніхто не готує.
— Якими словами найчастіше звертаєтеся до Бога?
— Боже, прости мені і змилосердися над нашим людом, нашим народом. Ми тебе любимо, пам’ятаємо, віримо Тобі.
Молюся завжди за наших людей. Вночі, коли є тривога чи коли просто просинаюся, завжди молюся три «Отче наш», три «Богородице Діво», три «Слава Отцю…» і благословлю на кожну сторону нашої України та прошу, щоб Господь беріг наше військо і нашу землю, наш народ і все, що є в нашій країні.
Пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ
