СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Ігор Возьняк: Господь не вимагає від людини чуд, а лише гідного виконання своїх обов’язків
«Прислухаймося до слів Сина Божого, чинімо те добро, яке нам під силу й таким способом виконаємо волю Небесного Батька!» До цього закликав вірних владика Ігор Возьняк, архиєпископ і митрополит Львівський, під час проповіді у 16-ту неділю після Зіслання Святого Духа, 13 жовтня 2024 року.
З цієї проповіді митрополита Ігоря Возьняка ви довідаєтеся:
- що означає трудитися для спасіння своєї душі за словами апостола Павла?
- чого нас сьогодні можуть навчити мученики — єпископ Карпо та диякон Папила?
- у чому полягала помилка слуги із притчі про таланти, який відмовився орудувати майном і закопав його?
- що вимагає від нас Господь Бог, розповідаючи притчу про таланти?
Служити Богові на кожному місці
Святий апостол Павло дивився на життя усесторонньо. Він добре розумів, що для виконання волі Бога потрібна Господня допомога. Сам Син Божий заповідав: «… бо без мене не можете робити нічого» (Ів. 15, 5). Апостол закликав до діяльності, щоб не спати, а трудитися для спасіння своєї душі. Проте, це не означає стояти біля ікони й молитися або постійно перебувати у храмі. Ні! Необхідно сумлінно виконувати свої щоденні обовʼязки: працювати, навчатися, служити людям, навіть воювати, коли загарбники нападають, вбивають, грабують, забирають волю у людей, яку їм дарував Господь. Святий Павло писав, щоб слуги Божі гідно поводилися на кожному місці. Служити Богові та людям потрібно без нарікання, а з любовʼю. Бути терпеливими в скорботі, бідах, пригніченнях… Служити у недосипаннях, у всякому стані та положенні.
Приклад вірності святих єпископа Карпа та диякона Папила
Апостол Павло наполягає, щоб служити словом правди з Господньою силою, довіряючи Богові та не боячись жодних покарань. І світ знає тисячі мучеників, які, служивши Богові та ближнім, поклали під ноги страшні муки й терпіння, щоб до кінця бути вірними своєму Творцеві. Сьогодні Церква пропонує нам життя святого Карпа, єпископа Тиатири, і диякона Папили, які жили приблизно 250 року. Їх привели на суд й поставили перед правителем Малої Азії. Державний службовець запитав імʼя єпископа, і той відповів, що він — християнин, а імʼя його Карпо. Правитель змушував Карпа принести жертву поганським богам. Карпо відмовився, бо сказав, що служить єдиному Богові. Подібні питання отримав диякон Папила, який також відмовився приносити жертву божкам, стверджуючи, що від дитинства служить правдивому Богові. Єпископа та диякона Папилу мучили, а потім спалили живцем на вогнищі. Хтось з присутніх запитав Карпа: «Чого він радіє?» Єпископ відповів, що він бачив Божу славу і зрадів. Ці мученики втратили життя тіла, але здобули вічне щасливе життя духа у небі (пор. «Життя святих», книга, Місіонер 1999, 13 жовтня). Єпископ Карпо та диякон посіли усе, бо понад Бога у небі й ніде немає нікого та нічого вищого та кращого! Тому святий апостол Павло твердив про постійну свою веселість духа та тих, хто щиро служить Богові.
Притча про таланти
Святий апостол Матвій описав подію про одного підприємця, який був добрим у своїй зайнятості. Мав великий маєток, не бажав, щоб багатство, яке посідав, не приносило прибутку. Вирішив питання. Прикликав трьох підопічних, яких знав, і між ними розділив добро, щоб вони управляли ним. Поділив нерівно, тому що знав здібності кожного, тож вони отримали відповідно: пʼять, дві і одну одиницю з маєтку. Довіряв їм, не контролював, бо кажуть: «Довіряй і перевіряй», але власник вчинив по-своєму. Пан не спішив, пройшло чимало часу і підприємець з’явився, щоб отримати свою частину. Прибув той, хто отримав пʼять талантів, — на вагу це дорівнювало 171 кг золота чи срібла, — і приніс ще пʼять талантів. Пан був дуже задоволений та обіцяв поставити його над великим маєтком, прийняв й велів увійти в радість пана. Подібно сталося з тим, хто мав два таланти: придбав ще два і пан знав, що той управляв невеликим маєтком, тому за вірність у малому, обіцяв поставити над великим та запросив у свою радість. Прийшла черга і до того, хто отримав один талант. Тій особі не потрібно було багато напружуватися, мав меншу суму, тому міг легше нею управляти. Але сталося диво: слуга відразу звинуватив доброго пана, безпідставно назвавши його жорстоким і відразу сказав, що той «жне, де не сіяв, і збирає, де не розсипав». Слуга не робив нічого з отриманим багатством, лиш закопав талант в землю. Повернув назад один талант. Казав, що злякався власника, називаючи його жорстоким, але не аналізував свого способу життя.
Управляти талантом слуга не бажав, а звинувачувати господаря не цурався! Тоді підприємець назвав слугу злим та лінивим, бо сам власник був добрим, не вимагав багато від лінивого слуги. Всього лиш вистарчило б, щоб віддав кошти міняйлам і це принесло б прибуток. Рішення власника було таким, щоб забрати талант у лінивого слуги й віддати тому, хто посідав десять, а лінивого слугу велів кинути у темряву, де плач і скрегіт зубів. Ось вирок для тих, хто не бажає служити іншим, хто не служить Богові. Бо це означає, за оцінкою Спасителя, марнувати своє життя у лінивстві.
Виконувати своє завдання у житті
Господь дарував життя людині, щоб вона заслужила собі вічне щастя, виконуючу волю Бога. Господь — добрий, не вимагає від людини надзвичайних вчинків, лише очікує, щоб людина гідно виконувала своє завдання, не віддавалася лінивству та бездіяльності. Ісус Христос зауважував: «Працюйте ж не на поживу, що гине, але на поживу, що залишається на вічне життя, яке дасть вам Людський Син; бо призначив його Бог Батько» (Ів. 6, 27). Бог бажає усіх людей нагородити вічним щастям, але не усі люди це сприймають і цього бажають способом свого життя.
Прислухаймося до слів Сина Божого, чинімо те добро, яке нам під силу й таким способом виконаємо волю Небесного Батька! Пресвята Богородице, виблагай милування у свого Сина, щоб найшвидше закінчилася війна в нашому краю!
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
