СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Ігор Возьняк: Бог не обирає найкращих
Проповідуючи 21 вересня 2024 року у парафіяльній спільноті Пресвятої Трійці с. Тарасівка на Львівщині, архиєпископ і митрополит Львівський владика Ігор Возьняк застановився над тим фактом, що Господь кличе до здійснення служіння не лише найкращих і найздібніших, але з кожним прагне будувати й освячувати навколишній світ.
З цієї проповіді митрополита Ігоря Возьняка ви дізнаєтеся:
- яких людей обирає Господь Бог для здійснення служіння у світі?
- чому Господь не завершує російську війну проти України?
- яким чином Господь дарував перемогу ізраїльському народові у його війнах?
- які способи використовував Ісус під час свого божественного об’явлення у стосунках з людьми?
Бог не обирає найкращих
Святий апостол Павло писав до коринтян про покликання до християнства, вказуючи на відповідальний вибір Господом. Він зауважував, що Бог не вибирає особливих людей, а простих, не силачів і не обов’язково із знатних родин. Навпаки, каже про вибрання безумних, немічних, неблагородних, погорджених, тих, кого ніхто не зауважує у світі, але він вміє через простих осіб довершити великих справ.
Навіть зараз, коли наш народ захищає свою Батьківщину від лютого агресора; здається, що такого ворожого завойовника, як Росія, якої бояться сильні цього світу, Господь стримує ворожий наступ грудьми та руками наших воїнів. Плани знищити й похоронити наш народ за три-п’ять днів впали, поламалися. Держава без зброї, без танків, без гармат та літаків, без ракет та дронів, не здається вже другий рік, воює з ворогами. Так, багато осіб загинуло з нашого доброго народу, але наші воїни та воячки протистоять ворогові, знищують його, дають відсіч, світ допомагає нам зброєю, яка стримує просування лютого ворога в глибину нашої країни.
Тисячі способів сповнення Божої волі
У давнину асирійський цар Сеннахирім погрозив нападом на Ізраїль, де царем був Езекія. Езекія відкрив листи з рук ворожих послів, прочитав і молився до Господа, щоб він захистив Ізраїль. Господь почув молитву царя і автор святої книги вклав такі слова в уста Господа: «І щитом покрию це місто задля Мене і задля мого раба Давида. І сталося, що вночі вийшов Господній ангел і побив в таборі ассирійців сто вісімдесят п’ять тисяч. І встали вранці, і ось, всі тіла мертві. І Сеннахирім, цар ассирійців, встав і пішов, і повернувся, і замешкав в Ніневії» (2 Цар 19, 34–36).
Бог має тисячі способів, щоб сповнилася його воля! Не знаємо, хоч молимося багато, але Господь на це реагує у свій спосіб, якого ми не добачаємо. Можливо, наш народ багато нагрішив і жертва нашого народу стає покутою за тих, хто не каявся й хто незліченно нагрішили?! Не знаємо. Корупція не перестає процвітати в багатьох наших чиновників. Помимо того, що так багато викривають лихих людей, появляються нові, несправедливі, злодії, грабіжники, які на нікого не зважають, крадуть та руйнують! Молимося й гукаємо до Бога, запитуємо його: чому так, чому такі непосильні терпіння впали на нас? Усе одно, не перестанемо благати Господа, щоб він завершив цю війну, поставив крапку і дав нам свій благословенний мир.
Приклад «непридатного» Мойсея
Апостол Павло говорив про духовний вимір, що Господь вміє дати місце своєму слову навіть там, де, здається, його не очікують і не бажають чути. Коли зібраний народ прославляв Бога при в’їзді у Єрусалим, фарисеї зверталися до Ісуса, щоб він заборонив їм вигукувати. А Ісус відповів: «Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння» (Лк. 19, 38–40). Пророк Мойсей сам провадив увесь ізраїльський народ з Єгипту до вибраної землі. Пророк опирався, не хотів послухати Господа, наводив причини, казав, що він ніхто: «Прохаю, Господи, я не є відповідним від вчора, ані від третього дня, ані від коли ти почав говорити до твого слуги. Я гикавий і повільної мови» (Вих. 4, 10). А Бог такого вибрав, чого не зробив би, здогадуюся, жоден керівник?! Мойсей ходив до фараона, просив, щоб той відпустив народ і він вчинив це тоді, коли помер його син. І нам слід уповати на Бога, йому довіряти, а він найкраще знає, коли війні буде кінець!
Усі спасаємося Господом по нашій добрій волі!
Євангелист Іван описав подію сутички Ісуса з юдеями, які нападали на нього. Вони ніяк не бажали прийняти Ісуса за Бога, хоч бачили його не людські, а Божі вчинки: оздоровлення хворих, помноження хлібів, ходження по воді, воскресіння померлих, тощо… Господь закликав їх до покаяння й уболівав, що помруть у своїх гріхах. Виразно сказав юдеям, що він — з висоти, не від цього світу, а вони продовжували запитувати: хто ти? Хто не бажає вірити, таких й Бог не заставить! Ісус натякав їм, що вони його зрозуміють тоді, коли він буде піднятий, тобто розіп’ятий на хресті. Ісус багато говорив про себе та про свого Небесного Батька, певні особи повірили у нього, але залишилася велика когорта людей, які не вірили йому і розп’яли Ісуса на хресті. Господь терпеливо переконував про себе, про Небесного Батька, про вічність, про відповідальність, але нікому не нав’язував, залишав на добру волю людей. Усі спасаємося Господом по нашій добрій волі!
Хай пресвята Богородиця рятує нас від усякого зла!
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
