СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Ми не можемо абстрагуватися від створеного світу виключно в любові до ближнього», — владика Михаїл Колтун у Великопосному зверненні
Період посту хай нам послужить часом для примирення з сотворенним світом, в якому ми живемо і щоб цей сотворений світ відчував нашу любов, а головно, щоб ми відчували нашу любов, якa гоїть рани гріха і для життя відкриває Божій ласці можливість діяти по Божому задуму, щоб ми за Бога, а Бог за нас були в радості. Щоб примиритися з Богом, треба примиритися з ближнім. Щоб примиритися з ближнім, треба примиритися з сотворінням і признати його в Божій і у нашій любові: «Щоб Бог був в усьому і усім» (пор. 1 Кр. 15, 28).
Великопосне послання
преосвященного владики Михаїла Колтуна, єпарха Сокальсько-Жовківського,
Слава Ісусу Христу! Слава навіки!
Мої возлюблені сестри і браття у Христі. Вітаю вас у житті і у Євангелії, яке дано нам Богом, щоб ми прийняли Бога до життя і жили з Богом, з ближнім і з усім видимим і невидимим світом в мирі, який Бог сотворив. Мир, який людство втратило внаслідок гріха, привело життя людини до смерті, страху, хворіб і різного роду надужиття людською гідністю, так що, навіть, все творіння і світ змінився і до сих пір живе під впливом нашого з вами гріха.
На перший погляд гріх, який вчинила людина, не мав би зачіпати створіння. Але ні, ставлення людини до створіння змінилося і відповідно створіння належно не сприймається людиною. Катехизм навчає: «Людина не може по споживацьки ставитися до світу, повного любові та уваги Дарувальника. Християнське сприйняття світу полягає в тому, щоб бачити його як дар Божий» (Катехизм 110).
Ми всі залежні є від природного середовища, в якому ми живемо. Це середовище входить до нашого життя як вода, повітря, плоди землі. І, якщо ми з вірою і любов’ю ставимося до природи і всього створіння, якщо живемо в Божій ласці, уникаємо гріха і молимося, дякуючи Богові, то віра нам позволяє надіятися на Бога, що все творіння буде сприяти до добра.
Ісус Христос ісповідував біблійну віру в Бога-Творця, наголошуючи на основоположній правді: Бог є Отець (пор. Мт. 11, 25). У розмовах з учнями Ісус запрошував їх визнати батьківські стосунки між Богом і всіма його створіннями. Зі зворушливою ніжністю Він нагадував їм, що кожен з них важливий в очах Господа: «Хіба п’ять горобців не продають за два шаги? Ані один з них не забутий у Бога» (Лк. 12, 6). Здавалось би, що в людини є поважніша матерія для гріха, як кривда для ближнього. Людина замикається на собі, нехтуючи правами інших і всього створіння, якому Бог дав життя: «І все було добрим» (пор. Бут. 1, 31).
Батьківську владу у світі і житті Господь передав людині. Те, про що говорить Господь, що створив було добрим (пор. Бут. 1, 10), це передав людині, щоб людина панувала.
«Покликання людини панувати не означає свавільного підпорядкування собі довкілля та експлуатації його. Завдання людини бути вінцем творіння, представляти творіння перед Творцем» (Катехизм 994), завжди, дякуючи у всьому Господеві. Це означає, що Бог, поручаючи нам опіку над сотворінням, не усунувся від своєї волі утримувати світ в існуванні і провадити світ до звершення (Катехизм 112), але як люблячий Батько дав нам у спадок, щоб ми втішалися, коли управляємо добре, та сторицею, щоб жали. Виключно батьківська любов, яка немає меж, дозволяє нам втішатися Його Божими дарами і правами, які хоч по якомусь часі ми усвідомлюємо. Коли втрачаємо ці дари і права, мов би втрачаючи право на життя, то маємо можливість каятися і навертатися до святої волі Отця, який очікує нас як на блудного сина у Євангелії радості в обіймах батька.
В світі, в якому ми живемо, ми ж його не створили, але, навіть, і деколи сумніви беруться: звідки цей світ і як виник? Це торкається усіх людей, що хочуть збагнути правду у світі. І як би ми не думали про існування світу, але мир у світі, мир в серці людини з зовнішнім світом, з створінням і в родині, і в суспільстві ніхто не зуміє заперечувати. Мир ми відчуваємо всі, що світ є необхідний для нашого життя в мирі. Бажання миру, якого світ не може дати, приходить з висоти, від Бога: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14, 27). В цьому випадку ми маємо відмовитись від своєї гордині, зарозумілості, навіть своїх обдарувань, які роблять нас здібними і впливовими в житті. Бо, дивлячись на стан життя в Україні, ніхто з людей не може запропонувати успішнішої моделі миру, окрім Господа, який говорить покайтеся з гріхів ваших, бо інакше всі загинете (пор. Єзек. 18, 30).
По багатьох зневіряннях ми повертаємося до Бога-Творця неба і землі, який повелів і все сталося. А що людина вчинила гріх, розірвала мир з Богом і до теперішнього часу цей гріх переслідує людину, Бог дає у своєму милосерді ласку покаяння і навернення до Батьківської любові дітей Божих і Його любові до всього створеного світу. Ми не можемо абстрагуватися від створеного світу виключно в любові до ближнього. Любов, яку нам Бог дав, це любов до всього сотвореного світу, до всіх створінь, які є іконою невидимого Бога (пор. Катехизм 107). Даруючи нам свою любов, Господь уосібнює її до ближнього нашого, який живе з нами з цього ж створеного світу. Ми аж ніяк не можемо сказати, що ми любимо ближнього, якщо при тому з шкодою ставимося до Його довкілля, занедбуючи сумлінне ставлення до усього довколишнього середовища, в якому живе наш ближній.
Катехизм навчає: «Люблячи Бога-Творця, людина шанує Його творіння, відповідально ставлячись до довкілля» (997). Люблячи ближнього, ми теж маємо шанувати світ і все творіння, в якому живе ближній. Ми до кінця не зможемо зрозуміти як існує світ, і як, і чому цвітуть квіти. Але все це є в Божому Провидінні для нашого життя, здоров’я, щоб ми славу возносили нашому Творцеві, що все премудрістю сотворив.
Піст — це наше смирення перед Богом, яке ми маємо сповідувати послухом для Його святої волі, щоб нам жити. До цієї формули життя приходить Пресвята Богородиця: «Бог зглянувся на смирення раби своєї, це бо від нині ублажатимуть її всі роди» (пор. Лк. 4, 39). І ми сьогодні до Неї всі вдаємося, щоб Вона і нам була цією покірною успішною молитвою до Бога, щоб Господь помилував рабів своїх.
Приймаючи волю Божу, маємо її знати і сповняти її. Щоб знати волю Божу, нам слід свідомо молитись, щоб Господь дав нам світло розуму нашого, щоб ми могли з переконанням і вірою служити, сповняючи Його святу волю. Служити Богові — це має бути нашим бажанням і до нашого бажання треба докласти старань, молитви, посту, милостині, нашої жертви, щоб удостоїлися цієї великої честі служити Богові, який все робить для нашого добра.
Задивляючись на премудрість сотвореного світу і дивлячись, як ми знецінюємо її у нашому сприйнятті, зводячи до споживацького права, ми втрачаємо ціль сотвореного світу, в якому ми живемо. «Любов до невидимого та всюдисущого Бога конкретизується та підтверджується у ставленні людини до видимих Божих сотворінь. Людина не може повністю реалізувати свою любов до Бога, якщо ігноруватиме цінність світу як Божого творіння, що має частку в бутті Бога, Який є творцем життя» (Катехизм 996).
Період посту хай нам послужить часом для примирення з сотворенним світом, в якому ми живемо і щоб цей сотворений світ відчував нашу любов, а головно, щоб ми відчували нашу любов, якa гоїть рани гріха і для життя відкриває Божій ласці можливість діяти по Божому задуму, щоб ми за Бога, а Бог за нас були в радості.
Щоб примиритися з Богом, треба примиритися з ближнім. Щоб примиритися з ближнім, треба примиритися з сотворінням і признати його в Божій і у нашій любові: «Щоб Бог був в усьому і усім» (пор. 1 Кр. 15, 28).
Через гріх ми втратили правдиву радість життя. Через наше правдиве покаяння і усвідомлення, що наше життя вартує більшого, ніж ми собі чи ближньому зичимо, хай піст наш буде запорукою і ми не жалкували для чого ми живемо і для чого все діється у цьому світі.
Синод Єпископів нашої Церкви акцентує, з Послання Папи Франциска Laudato Sі, що Бог для людини і її життя світ створив, а ми Йому з вдячністю маємо сказати «Славен будь» і славу Його в сотвореному світі ми маємо плекати, допомагаючи, дбаючи про життя сотвореного світу, пам’ятаючи про любов до ближнього, який живе у Божому світі і в Його славі на землі.
Віра в краще для життя нашого допомагає нам, змагаючись за себе, за ближнього і, в цілому, за життя у світі. Це не так ми для світу приносимо порятунок, як Бог у цьому, Ним сотвореному, світі приносить нам: «У малому були вірні поставлю вас над великим. Увійдіть у радість пана свого» (пор. Мт. 25, 21).
Слава Ісусу Христу! Слава навіки!
Благословення Всемогутнього Бога Отця, і Сина, і Святого Духа нехай буде з усіма нами. Амінь.
† Михаїл Колтун,
єпарх Сокальсько-Жовківський
Дано у м. Жовква,
