СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Люди завжди прагнуть світла, яке осяє їхнє життя», — владика Тарас Сеньків
Проповідь преосвященного владики Тараса Сеньківа, єпарха Стрийського, виголошена 15 лютого 2021 року в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці у місті Стрию з нагоди свята Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Празник Стрітення своїм корінням сягає події першої Пасхи. Бог наказав ізраїльтянам позначити кров’ю пасхального ягняти одвірки своїх домів, щоб оминув їх губитель, який винищить усіх первородних в Єгипетській землі. За цей порятунок у ніч Виходу всі первістки Ізраїля мають бути посвячені Господеві. Жертва ягняти, а для бідних — пара горлиць або двоє голубенят, символізувала «викуп» за первородного хлопця. Тому святий Йосип і Діва Марія принесли свого первородного Сина Ісуса до храму, щоб поставити перед Господом та принести законну жертву.
Сповнення Закону і пророцтв в особі Ісуса Христа
Як Єдинородний Син Небесного Отця, Ісус не підлягав закону Мойсея. Він сам є Законодавець і Агнець Божий, який викупив від смерті людський рід. Та Ісус підкоряється законним приписам, щоб на ньому сповнився весь Закон і пророцтва. Тому посвячення Ісуса було більш ніж символічним. Цим обрядом через своїх батьків, Ісус, вірний смиренню ягняти, розпочав принесення власної жертви послушності волі Отця.
Ісус — світло, яке просвічує темряву поганства
З натхнення Святого Духа прийшов тоді у храм Праведний Симеон, якому було об’явлено, що не помре, поки не побачить Месію. Він взяв немовля Ісуса на руки і хвалив Бога за сповнення обітниці та промовив свою знамениту пророчу молитву: «Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили твоє спасіння, … світло на просвіту поганам, і славу твого люду — Ізраїля». В ній старець Симеон проголошує Ісуса світлом, яке просвітить темноти поганства та розпочне епоху спасіння нового Божого люду.
Ця подія наче змальовує всю історію людства. Люди завжди прагнуть світла, бо його відсутність є темрявою, у якій неможливо знайти відповіді на найосновніші людські питання. Тому вони потребували не так світла сонця і вогню, як світла, яке осяє їхнє життя і майбутнє. Бог здійснив це бажання, коли на землю прийшов Син Божий. Він став для тілесних і духовних очей людей справжнім і єдиним світлом, яке своїм вічним сяйвом розганяє темноти людського буття. Від тоді Ісус є дорога, правда і життя та «світлом світу», і хто йде за Ним, «той не буде ходити в темряві», але його світло освітить кожному дорогу життя до воскресіння та вічності у домі Небесного Отця.
Ісус — знак протиріччя
Ісус викупить свій народ і відновить його взаємність з Богом, але той, хто спокусив прародичів людства у раю, не захоче здаватися і спробує знову посіяти відчуження між людьми та Творцем. Про цю боротьбу між добром і злом, між законом Божим і законом непослуху пророкує старець Симеон: «Ось цей поставлений для падіння і встання багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець». Пророцтво звіщає виняткову роль Діви Марії: її «душу прошиє меч» і вона стане учасницею нашого відкуплення. Смерть Христа і страждання Марії підкреслюють всю трагедію гріха. Бог Отець послав Свого Сина у світ, «щоб через Нього примирити з Собою все чи то земне, а чи небесне, встановивши мир кров’ю його хреста». Послушний волі Отця Ісус прийняв людськість і болісну смерть, щоб вказати своїм послідовникам, як в діалозі любові Бога і людини преображаються не тільки земна дійсність, але і смерть є переможена вічним життям.
Стрітення Господнє, каплиця Св. Трійці, м. Люблін, 1418 р. майстер Андрій і учні
День богопосвяченого життя
У празник Стрітення ціла Церква відзначує день монашества і богопосвячених осіб, які своїм щоденним служінням складають цілопальну жертву свого життя на прославу Бога. Очевидно, жертвувати своє життя Богові цілковито, відмовитися від багатьох чесних благ, якими користуються всі люди, не просто. Але вони зрікаються пропозицій світу, щоб своїм життям служити у світі людям задля їх спасіння. В цьому служінні завжди є крихта з Христової жертви, бо коли Бог когось так кличе, то очікує від нього свідомої і радикальної особистої відповіді. В ній може домінувати сила віри непохитного Христового свідка перед лицем беззаконня гріха, а може просто щира любов до Бога, в силі якої людина посвячує себе цілковито служінню ближнім.
Світло стрітенської свічки
Ми також сьогодні поблагословимо свічки, символ Христа — Світла світу, щоби в часи випробувань їх світло не дало нам зблудити на шляху до неба. Це світло проганяє страх, коли нам загрожують природні катаклізми, але теж, коли імла незгод окутує стосунки в домі нашого родинного чи суспільного життя. Воно є знаменням небесного світла, яке просвічує наш розум, коли він блукає в потемках та наповнює теплом серце, коли його опановує холод зневіри або ненависті.
Світло стрітенської свічки нагадує нам, що всупереч всьому в нашому, навіть в тому найменш особистому світі, присутній добрий Бог. Бо як би не було темно в просторах нашого життя, світло Боже там завжди є, і ми покликані його сяйво нести у світ свідченням живої віри та добрих діл, щоб люди сучасності та майбутнього не втрачали координати на шляху до вічності. Амінь.
єпарх Стрийський
