СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЛистування Йосифа Сліпого з митрополитом Андреєм Шептицьким. Частина І
Пропонуємо Вашій увазі першу частину опрацьованого ієромонахом Студійського уставу Юстином Бойком листування між молодим Йосифом Сліпим та митрополитом Андреєм Шептицьким.
Студентський період (1912–1914 рр.)
У своєму Зверненні до народу від 1940 року, написаного на випадок смерті або ув’язнення, митрополит Андрей Шептицький про свого наступника Йосифа Сліпого говорить таке: «Не мав я нікого так однодушного» як Преосвященного Йосифа, тому маю певну в Бозі надію, що Преосвященний Йосиф довгі літа буде вашим душпастирем-митрополитом і поведе вас Божими дорогами до вічного спасення»[1]. Ці слова Митрополита виражають його велику довіру до постаті, яка мала попровадити Українською Церквою у нелегкі часи радянського поневолення. І ця надія виявилася не даремною, оскільки у час випробувань, які переживала Католицька Церква в Україні, він не опустив рук, не зневірився, не знеохотився, але мужньо її провадив. Однією з головних опор його стійкості була свідомість того, що за ним стоїть особиста підтримка самого митрополита Андрея. Він так глибоко був цього свідомий, що після свого повернення з радянських концтаборів, коли приходилося вирішувати важливі церковні питання, постійно, за свідченням світлої пам`яті о. д-ра Івана Музички, постійно покликався на те, як робив «покійний Митрополит».
У одному із своїх інтерв`ю згаданий довголітній секретар патріарх Йосифа Сліпого висловився про нього так: «Масштаб глави нашої Церкви ми зрозуміли після того, як він вийшов на волю»[2]. Мені особисто здається, що масштаб цієї постаті в історії УГКЦ і України, а може в історії цілої Католицької Церкви, залишається надзвичайно несправедливо оцінений, а можливо навіть і призабутий. Саме тому, слід використувати кожну нагоду для того, щоб знову заговорити про постать патріарха Йосифа та зрозуміти його роль в історії нашої Церкви і Народу.
Такою гарною нагодою є цьогорічна ювілейна дата 130-річчя від дня його народження. Архиєрейський Синод УГКЦ в Україні, який відбувся 2–3 лютого 2022 року у Львові постановив, щоби з цієї нагоди «просити єпархіальних єпископів у своїх єпархіях і екзархатах організувати належне відзначення цього ювілею». Безумовно, що ювілейні святкування проходитимуть у різних форматах і матимуть на цілі приблизити постать цього славного мужа нашої Церкви Божому людові, особливо молодому поколінню, на яке покладаємо великі надії та сподівання.
Ідучи назустріч заклику Архиєрейського Синоду, хочу представити достойній читацькій публіці одну з найбільш цікавих, а водночас майже невідомих сторінок з життя патріарха Йосифа. Мова йде про його листування з митрополитом Андреєм Шептицьким. Воно, на відміну від офіційних документів, показує глибину відносин між ними, а також допомагає зрозуміти епоху та події, які їх довелося нести на своїх раменах.
Опис і систематизація архівної кореспонденції
У фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові (надалі — ЦДІАУЛ) знаходимо три справи, які містять листування Йосифа Сліпого з митрополитом Андреєм Шептицьким. Ось їхні архівні шифри і назви:
1) Фонд № 358, опис № 2, справа № 53:
«Колективні листи студентів духовних семінарій у Відні та Інзбруку до Шептицького А.»
2) Фонд № 358, опис № 2, справа № 270:
«Листи Сліпого Й. та інших кореспондентів з прізвищами на літери „Ск-Сл“ до Шептицького А.»
3) Фонд № 358, опис № 1, справа № 345:
«Шептицький Андрій, Олександр,
граф, митрополит греко-католицької церкви 1865–1944 рр.
Листи від Йосифа Сліпого»
У фонді № 358, опис № 2, справа № 53 знаходяться листи колективного характеру від українських студентів, які знаходилися на вищих студіях у Відні та Інсбруці, до митрополита Андрея Шептицького. Вони записані на 51 архівному аркуші та охоплюють період від 1903 року до 1914 року. Головною тематикою листів є привітання Митрополита з нагоди іменин, Різдва Христового та Великодня.
Українські студенти почали записуватися на навчання до Канізіануму в 1899 році. Першим студентом з Галичини був Йосиф Жук (записався 17 жовтня 1899 року), який після священичих свячень та місії у Боснії переїхав до США, а згодом став засновником і перший предстоятелем Української Православної Церкви в Америці. З цього навчального закладу вийшло багато відомих богословів та науковців Української Греко-Католицької Церкви, частина з яких стала священиками та єпископами.
Йосиф Сліпий прибув до Інсбруку у 1913 році після двох років навчання у Львівській Духовній Семінарії. В часі студій замешкав у єзуїтській колегії Canisianum (Австрія), а навчався в місцевому католицькому університеті, здобуваючи знання з догматичної богословії.
У тому самому часі розпочинає свої боголовські студії в Інсбруці і рідний брат митрополита Андрея Казимир, який у 1912 році вступив до монастиря Студитів у Камениці та отримав монаше ім`я Климентій, обираючи собі за покровителя св. Климента Римського. Тому, на колективних листах до митрополита Андрея, про які ведемо мову, видніється і його підпис: «бр. Климентій, студит».
У справі № 53 згаданого вище фонду знаходимо чотири колективні листи, у яких видніється підпис майбутнього патріарха Йосифа Сліпого. У трьох листах він підписується як «Слїпий Йосиф», а в одному — «Осип Слїпий».
З чотирьох листів два представляють собою привітання з нагоди іменин, а два — з Різдвом Христовим та Новим Роком. Датування ж листів є наступним:
- Інсбрук, 12 грудня 1912 року (Лист № 1).
- Інсбрук, 1 січня 1913 року (Лист № 2).
- Інсбрук, 11 грудня 1913 року (Лист № 3).
- Інсбрук, 1 січня 1914 року (Лист № 4).
Коли мова про справи № 270 і № 345 фонду № 358 ЦДІАУЛ, то в них знаходиться особисте листування Йосифа Сліпого з митрополитом Андреєм Шептицьким. І воно є надзвичайно цінним, оскільки показує глибину відносин між цими постатями, а також прояснює багато моментів з їхньої біографії. Читаючи їх, починаєш розуміти, чому саме на Йосифа Сліпого як свого наступника поставив ставку митрополит Андрей Шептицький і як він сам сприймав та переживав цю довіру. Листи також показують еволюцію поглядів майбутнього глави Української Греко-Католицької Церкви та становлення його як великого Мужа Церкви.
Справа № 345 є надто обширною і буде представлена в окремому опрацюванні. Сьогодні ж я б хотів зупинитися на представленні справи № 270. Вона охоплює період студентського життя Йосифа Сліпого в Інсбруці і нараховує 10 листів. Усі вони постають у наступному хронологічному порядку:
- Інбрук, 20 листопада 1912 року (Лист № 5)
- Інсбрук, 19 січня 1913 року (Лист № 6)
- Інсбрук, 19 березня 1913 року (Лист № 7)
- Інсбрук, 17 червня 1913 року (Лист № 8)
- Заздрість, 27 жовтня 1913 року (Лист № 9)
- Заздрість, 23 листопада 1913 року (Лист № 10)
- Інсбрук, 10 грудня 1913 року (Лист № 11)
- Інсбрук, 31 грудня 1913 року (Лист № 12)
- Інсбрук, 30 квітня 1914 року (Лист № 13)
- Інсбрук, 17 травня 1914 року (Лист № 14)
Про студентський період життя патріарх Йосиф коротко згадує у своїх «Споминах». Вважаю слушним зацитувати фрагмент розповіді самого автора про свої студентські роки в Інсбруці, щоби краще зрозуміти зміст його листів до митрополита Андрея Шептицького:
«Коли ми приїхали зі Львова до Відня, і через Альпи, до Інсбрука, то вже падав сніг, бо було це при кінці жовтня. Як ми приїхали до „Канізіянума“, то була десь шоста година ранку. Нас впроваджено до атріюм, в якому на підвищенні стояла велика статуя Серця Христового. І я тоді подумав собі: що то з мене буде?!
Отець-реґенс Гофман прийняв мене ввічливо, і я мав окрему кімнату, як кожний конвіктор, і була вже більша можливість занятися наукою. Середовище було інтернаціональне, 250 питомців. Реколекції тривали 10 днів і впроваджували вже в глибше духовне життя. Зжитися з товаришами різних націй було досить важко. Нас українців було тоді, здається, 10: Іщак, Дідуник, Донарович, Кукурудза, я і інші. Службу Божу правив о. Дутчак. Я зложив іспити дуже добре і вернувся на вакації до Заздрости.
Одначе захворів я на тиф, і щойно з опізненням, десь при кінці жовтня я приїхав до Львова. Митрополит Андрей думав, що я вже зрезиґнував з теолоґії, запросив мене на обід й опісля виправив назад до Інсбрука.
На третьому році я зачав думати про докторську дисертацію. Іспити зложив з дуже добрим успіхом і виїхав на вакації знова до Галичини. В тому часі вибухнула війна і я мусів остатися вдома один рік, бо Галичину зайняли російські царські війська. Слава Богу, я якось не був арештований і при найближчій австрійській офензиві я з батьками переїхав Стрипу і з Підгаєць дістався до Львова. Помагав мені мій товариш Мостович.
У Львові митрополита Андрея не було, його ув’язнила і вивезла до Суздаля царська влада, отець-офіціял Білецький видав мені потрібні документи, і я приїхав назад до Інсбрука, щоб продовжити студії. В «Канізіянум» отець-реґенс і товариші думали, що я пропав під час російської окупації, і тим радше прийняв мене до конвікту.
Я вписався на четвертий рік (1915 р.) і став думати про докторат та й написав дисертацію, яка була прийнята в 1916 році професорами Урбаном Гольцмайстером і Йосифом Ліндером. Мені навіть призначили премію, тодішніх 40 австрійських корон. Це був високий гонорар.
На вакаціях остався я вже в Інсбруці при церкві «Ewige Anbetung», а по вакаціях приготовлявся до риґорозуму з історії права. В тому часі мусів я відбути й операцію сліпої кишки. При кінці шкільного року 1916–1917 я зложив другий риґорозум з моральної, пасторальної, катехитики і літургіки»[3].
Маючи перед у перед очима картину, що її описує патріарх Йосиф з висоти своїх років у «Споминах», погляньмо на його студенські роки у світлі його ж листів, у яких тільки зароджувалися надії, сподівання та плани на майбутнє.
У другій частині буде представлено листування отця Йосифа Сліпого з митрополитом Андреєм Шептицьким від 1917 року до 1938 року.
Користаючи з нагоди, висловлюю вдячність директору та науковим співробітникам Центрального державного історичного архіву України у Львові за допомогу у реалізації даного дослідження!
Лист № 1
Сл[ава] І[сусу] Хр[исту]!
Ваша Ексцеленциє!
Високопреосвящений Архиєрею!
В день Імянин Вашої Ексцеленциї найщиріші желяня всего добра та многих лїт пересилають
вдячні інсбруцкі богослови:
Інсбрук, в день св. Ап[остола]. Андрея 1912.
о. Яків Дутчак
[…]
Андрій Іщак
Слїпий Йосиф
Донарович Кость
П. Кашуба
Антін Федурук
И. Кукурудза
Глібъ Верховскій
Д. Куликовъ
ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 2, справа 53, аркуш 40.
Лист № 2
Христос рождаєтся!
Ваша Ексцеленциє!
Високопреосвященний Архиєрею!
З надходячими святами Рождества Христового найщиріші желаня. Веселих Свят пересилають Вашій Ексцеленциї
щировіддані інсбруцкі богослови:
о. Яків Дутчак
Ив. Кукурудза
Гліб Верховскій
Петро Кашуба
Дмитро Кулиба
Андрій Іщак
Донарович Кость
[…]
Антін Федорук
Слїпий Йосиф
Інсбрук, дня 1 сїчня 1913.
ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 2, справа 53, аркуш 44.
Лист № 3
Ваша Ексцеленциє,
Високопреосьвящений Архиєрею!
В день Ангела Вашої Ексцеленциї, Нашого Найдостойнійшого Архипастиря і ми шлемо до Господа Бога найщирійші мольби, щоби на многі лїта удержував Ексцеленцию в кріпкім здоровлю та допоміг виконати всї сьвяті наміри, які Ексцеленция піднимають для слави Божої і піднесеня нашого народу.
Рівночасно осьміляємось заявити, що щирою працею і правдиво сьвященичим поведенєм будемо старатися здійснити надії, які Ексцеленция покладають на нас.
Цілуємо щиро Руцї Вашої Ексцеленциї і остаємо в найглубшій покорі і дитинячім привязаню до Найдостойнійшої Особи Вашої Ексцеленциї, вдячні:
о. Василь Пинило
И. Кукурудза
Андрій Іщак
Іван Нагурський
Осип Клїм
П[етро]. Кашуба
Володимир Дудикевич
Ксавер Мостовий
Тадей de Занкович Ільницкий
О[сип]. Слїпий
Інсбрук, дня 11 грудня 1913.
ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 2, справа 53, аркуші 48–49.
Лист № 4
Ваша Ексцеленциє,
Високопреосьвящений Архиєрею!
З нагоди Сьвят Рождества Христового і Нового Року осьміляємося і ми зложити Вашій Ексцеленциї наші найщиріші желяня. А особливо просимо Дитятко Ісуса, щоби благословив Вашу Ексцеленцию своєю сьвятою ласкою, кріпким здоровлям та допоміг як найуспішнійше трудитися на більшу славу Божу, для добра сьв. Церкви-Матери на многі, многі лїта.
Цїлуємо щиро Руцї Вашої Ексцеленциї і остаємо в найглубшій покорі і найщирійшім привязаню до Найдостойнїйшої Особи Вашої Ексцеленциї.
Інсбрук, дня 1 сїчня 1914.
бр. Климентій, студит
Ільницкий Тадей Занкович
Василь Пинило
Нагурський Іван
Володимир Дудикевич
Слїпий Йосиф
о. Александр Ковальський, курат
Андрій Іщак
И[лія]. Кукурудза
ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 2, справа 53, аркуші 51–52.
Лист № 5
Сл[ава] І[сусу] Х[ристу]!
Ваша Ексцеленциє!
За час мого побуту в Canisianum (навчальний заклад отців Єзуїтів в Інсбруку — ред.) я не був в силі скорше написати до Вашої Ексцеленциї, а то тому, що надмір нових вражінь так заворушив був моє нутро, що не дав менї спромоги ані на хвилину зібрати своїх гадок. Доперва по 2 недїлях відзискав потрохи давну рівновагу, а спішу до Вашої Ексцеленциї з отим листом.
До Інсбрука їхав я ніч, день і ще одну ніч. Дорога стояла [коштувала — ред.] дорого, бо знижки мимо стараня не удалося менї дістати. В середу рано зголосився до в[исоко]. п[реподобного]. реґенса, а в четвер вже був на викладах. Всїх годин на унїверситетї маю 30, з того 12 стислої фільософії Доната і Панберла. В протягу 2 лїт міг бим вичерпати тут всї прописані години теольоґічні. Самі виклади трохи цїкавійші від львівських. Та ледви чи є хоть двох моїх професорів, загально впрочім знаних у наукових праць, що викладалиби з вервою та робили вражіння, що кожде їх слово то частинка їх мозґу, а кожда їх думка, то вислїд їх життєвого досьвіду. І коли б не та сьвідомість, що слухаєся будь що будь мужа науки, то дуже тяжко приходилоби висидїти на деяких годинах.
Щодо життя в самім конвікті, то не могу сказати Вашій Ексцеленциї, щоб ого менї зовсїм сподобалося. Надто великий риґор, що все впливав на мене пригнобляючо і брак сердечности відчужував мене з початку від сего конвікторского конґльомерату. Найбільшою однак несподїванкою неприємною для мене був брак часу. Та з другої сторони нагода війти в своє я, пізнати ріжні народности і характери, научитися німецької мови і використовуваня каждої хвилинки підносить вартість Canisianum в моїх очах. До плюсів конвікту мушу, прошу Ексцеленциї, почислити се, що маю далеко більше спокою як пр[иміром]. у Львові. Вже в ґімназиї відчував, що «Der Lärm tötet den Gedanken» [Галас вбиває думки — ред.].
На кінець не могу не признати ся Вашій Ексцеленциї, що инакше представилися менї Єзуїти тут чим у нас. Бо дотепер я мав про них дуже неслїбляюче поняття.
Щиро відданий Вашій Ексцеленциї
Йосиф Слїпий.
Інбрук 20 листопада 1912.
ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 2, справа 270, аркуші 42–43.
Лист № 6
Сл[ава] І[сусу] Х[ристу]!
Ваша Ексцеленциє!
На вступ отсего листу осьмілююся перепросити Вашу Ексцеленцию за мою неточність в писаню листів. Вправдї підчас реколенций я рішився був сейчас по їх скінченню написати до Ексцеленциї, однак задля деяких причини мимовільних, виконую моє постановленє доперва тепер.
Вправи духовні, які я сего року зробив — були се перші того рода в моїм житю так задля зверхного [зовнішнього — ред.] виду, як й їх змісту. Не одно можна було за тих 10-днїв пережити і передумати та неодно неясне могло прояснитися. За сей час я міг лише просправляти давні норми, якими руководився я в житю. З наук провідника вправ впали менї в тямку передовсїм три конференциї про целібат, про чесність в житю та працю. Ся послідна з вичислених про працьовитість, якої моттом була єзуїтска засада «Arbeit bis zur Ohunacht» [Працювати до світанку — ред.] впрост імпонувала менї. Думаю однак, що більше міг бим був скористати наколиби я був мав деякі вказівки в сїм напрямі.
Впрочім житя моє тепер пливе монотонно, а єсли що підчас того зміняєся, то дієся се незамітно. В вільнім часї від викладав мушу приготовлятися до іспитів на аналїзованя себе остаєся часу немного. Справді час для мене тепер тяжший, однак при Божій помочи, сподіюся, що буде ліпше.
Щиро відданий Вашой Ексцеленциї
Слїпий Йосиф
Інсбрук дня 19 сїчня 1913.
ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 2, справа 270, аркуші 45–46.
Лист № 7
Сл[ава] І[сусу] Х[ристу]!
Ваша Ексцеленциє!
Діждавшися остаточно трохи більше свобідного часу, а се завдяки фериям сьвяточним, я пишу до Вашої Ексцеленциї отсей лист та осьмілююся сказати в нїм кілька слів про своє теперішне житє.
Весь час почавши від реколекций, я мусїв приготовлятися до іспитів, які мене таки добре вимучили, бо мав я їх всїх разом одиняйцять. Се висиленє умове спричинило в менї мале, свого рода здеґустованя і знеохоченя, що думаю психолоґічно зовсїм оправдане. Та тепер звільна починаєся вже звикати. Скінчивши з іспитами, мушу за се дальше клопопатися війсковою бранкою. Зайшли тепер в тій справі якісь непорозуміня між тутейшою комісиєю, а Теребовельскою. Може єще таке зайде, що треба буде їхати до ассентерунку аж до Галичини.
Се булиби, прошу Ексцеленциї, справи більше зовнїшної натури.
Щодо мого внутрішного, душевного житя, то наразі не в силі я сказати про него щось більш конкретного, як писав я Вашій Ексцеленциї попередними разами. Думаю, що йде лїпшого.
Взагалі чую, що час сей — чого я їдучи до Інсбрука дуже боявся, — не йде на марне. На кінець, що відноситься до самого житя в конвіктї, то оно для мене тепер не таке прикре та тяжке, як се з початку мені здавалося. Освоївся подекуди з обставинами, так що не відчуваю сего, щоби були они для мене чужими.
Цїлую руцї — відданий Вашій Ексцеленциї
Слїпий Йосиф
Інсбрук дня 19 марта 1913.
ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 2, справа 270, аркуші 48–49.
Лист № 8
Ваша Ексцеленциє!
Я аж стратив сьмілість писати до Вашої Ексцеленциї з тої причини, що вже минув довший час, а я нїчого не писав, хоч обіцяв бути під тим зглядом точним. Сим разом бувби я вже давно поспівшився, коли б трохи були більше сприяючі обставини. Чомусь трудно, прошу Ексцеленциї, відірватися від тутейших, численних занять щоденних. До того занедужав був я трохи. Вправдї невигідно хорувати тепер, бо й часу мало, а гроший ще менше — в додатку і сутанна [підрясник — ред.] перестає бути здібною до ношеня. Та сподіюся, що все те якось поліпшится.
Осьмілювавбися я при сїй нагодї віднестись єще до Вашої Ексцеленциї з двома справами. Іменно, прошу Ексцеленциї, я приїхав до Canisianum один місяць пізнїйше — чи не можнаби тому пімнутися о сих 90 К[орон] в о[тця]. Прокуратора. Я гадаю, що булоби зовсїм злишним платити за сей місяць.
Друга справа се, що цїкавий я знати, чи о. Василевич належить тепер до якого єпископа, чи може є независимим. Мене вже кілька разів про се питали, а я не знав, що на то відповісти.
На кінець оставалобися єще сказати Вашій Ексцеленциї, що до мого житя в Canisianum. Мушу признатися, що конвікт тепер більше менї подобаєся, як з початку — хоч ідеалїзувати єго, гадаю, було би трошки пересадою. До дому, маю надїю, що верну десь коло 25 липня.
Слава Ісусу Христу!
Слїпий Йосиф
Інсбрук 17 червня 1913.
ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 2, справа 270, аркуші 51–52.
Лист № 9
Сл[ава] І[сусу] Х[ристу]!
Ваша Ексцеленциє!
Я не давав до тепер Вашій Ексцеленциї о собі нїчого знати, а то тому, бо якраз перед самим терміном виїзду до Інсбрука я захорував на черевний тиф. Кілька неділь пролежав в ліжку. Аж тепер, коли Всевишний привернув менї трохи здоровля і сили, я пишу отсей лист до Вашої Ексцеленциї.
До Інсбрука гадаю верну єще в час, так, що курсу відай не страчу, хиба, що з припорученя лікаря мусїв би я остати трохи довше дома. Впрочім, як Бог дасть подужати зовсїм, то я приїду до Львова до Вашої Ексцеленциї і там вже самі Ексцеленция скажуть мені, що мені робити.
Ні кінець скаже Ексцеленциї, що лист сей пишу за дозволом лікаря.
Щиро відданий
Слїпий Йосиф
Заздрість 27 жовтня 1913.
ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 2, справа 270, аркуш 54.
Лист № 10
Ваша Ексцеленциє!
Від часу, коли писав я останного разу до Ексцеленциї, з моїм здоровлям Богу дякувати вже майже зовсїм добре. Дня 22 с[его]. м[ісяця]. Був я у Др. Гр[игорія]. Гарматїя (1872–1930 рр., український лікар, доктор медицини — ред.), який лічив мене. Він сказав менї, що вже з самим початком грудня я можу виїхати з дому. В тій цїли я мав би сьмілість звернутись з просьбою о стипендию на студиї до Інсбрука. Жаль менї дуже був би, коли би сей курс пішов менї марне. Надто дійсно невигідно булоби менї доповняти пізнійше ті предмети, які я вже слухав минулого року пр[иміром]. право, історию, моральну доґму. Опісля мусїв би я ждати, не вписавшись на сей курс, аж до 1 ½ року, щоби вичерпати розпочатий материял. Зрештою, прошу Ексцеленциї се і для мого здоровля було би лїпше, бо на селї тепер болото — годі вийти а й вдома в теперішнім часї трудно і за мїнімальні вигоди.
Ваша Ексцеленция може будуть гнїватися на мене за се, що я в означенім часі принайменше не зголосився по стипендию. Та думаю, що не завинив я тут, бо якраз лежав я під той час в горячці, а з родини нїхто не знав, що треба дати знати про мою недугу. Я впрочім перед моєю недугою написав лист поручений до В[исоко]пр[еподобного]. о. Капеляна Вашої Ексцеленциї, в якім просив я о то, де маю звернутися в справі мого виїзду до Інсбрука, наколи би Ексцеленция не вернули до Львова перед 4 жовтня.
І коли б Ексцеленция були ласкаві удїлити менї стипендию, я просив би єще, щоби Ваша Ексцеленция зволили повідомити о. реґенса Гофмана про мій приїзд, щоб о. реґенс міг передати се деканатови в цїли мого запису на унїверситет.
На кінець осьмілював би ся я єще повторити мої просьби до Вашої Ексцеленциї та просити о їх сповненя.
Слава Ісусу Христу!
Слїпий Йосиф
Заздрість 23. XI.1913.
ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 2, справа 270, аркуші 56–57.
Лист № 11
Сл[ава] Іc[усу] Хр[исту]!
Ваша Ексцеленциє!
Богу дякувати до Інсбрука заїхав я щасливо. Дорого не змучила мене дуже, бо ізза слабого здоровля удалося менї з трудом вистаратися о знижку варту їзди на ІІ кл[асі]. поспішного поїзду.
На увїверситетї вписався я вже без жадних перепон. З предметів взяв з нових велику доґму. Всїх годин разом маю тепер 29.
Що до мешканя, прошу Ексцеленциї, то очевидно місця в Canisianum я не застав. О[тець]. Реґенс по прочитаню поручаючого листа від о. Ректора Боцяна [Йосифа (1879–1926 рр.) — ред.], радо згодився, щоби я якийсь час мешкав на містї, а навіть казав менї остати на приватнїй станциї аж цїлий сей курс, коли б моє здоровля сего вимагало.
Случайно удалося менї знайти мешканє з харчем у п. Steinbachet (Meinhartstrasse 12/ІІІ), родини католицької, як представив мені о. курат Ковальський [Олександр — ред.]. Плата місячно виносить 90 К[орон]. За місяць грудень дав я вже трохи з оставших гроший на подорож. Треба єще доплатити за сей місяць, а я не маю чим. Тому осьмілювавбимся просити Вашу Ексцеленцию о гроші на станцію, бо платити мушу що місяця. Я старався о мешканя у Сестер в Kapferhaus-ї, однак й там заняли вже ишші теольоґи. Може пізнійше отвориться там місце, а тоді під оглядом платнї булоби о много вигійдїйше.
Щиро відданий Вашій Ексцеленциї
Слїпий Йосиф
Інсбрук 10. XII.1913.
ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 2, справа 270, аркуші 59–60.
Лист № 12
Сл[ава] Іc[усу] Хр[исту]!
Ваша Ексцеленциє!
За одержані гроші (100 К[орон]) я складаю отсим Вашій Ексцеленциї щиру подяку. Они вибавили мене від можливого закиду неточности щодо платнї за удерданє та рівночасно дали спромогу вибратися на иншу станцию. Іменно від 1 сїчня 1914 буду мешкати у Сестер в Kapferer-hausї. Я забрався з своєї станції, бо мав тут лихий харч. Очивидно прошу Ексцеленциї зробив я се в порозумінню з О. Реґенсом.
На реколенциї зголосився я вже в Canisuanum і буду робити їх разом з іншими.
До тепер весь час зужив я на доповненя занедбаного материялу в часї недуги. По реколекциях я буду мочи вже зовсїм правильно поступати з викладами на унїверситетї.
Відданий Вашій Ексцеленциї
Слїпий Йосиф
Інсбрук 31 грудня 1913.
ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 2, справа 270, аркуші 62–63.
Лист № 13
Хр[истос] В[оскрес]!
Ваша Ексцеленциє!
По моїм п’ятимісячнім побутї на містї, спровадився я вже до конвікту. Якраз кілька днїв по тім одержав від Вашої Ексцеленциї прислані 50 К[орон]., за які отсим складаю подяку щиру. Їх ужив я на заплату помешканя, щоби тим хоч трохи зменшити немиле вражінє ізза приходу до Canisianum. Бо мушуся признати одверто Ексцеленциї, що прикро було менї переноситися з давного помешканя, не тому, що у Сестер було ліпше удержаня, але що не мав чим заплатити за дотеперішне житє. Тому я осьмілювавбися просити Ексцеленцию єще о гроші, щоби міг вирівняти позіставший свій довг.
В конвікті менї тепер добрі і зі здоровлєм рівнож не зле. До дому буду вертати, так як Ексцеленция казали, десь аж при самім кінци липня.
Цїлую руцї Вашої Ексцеленциї
Йосиф Слїпий
Інсбрук 30. IV.1914.
ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 2, справа 270, аркуш 65.
Лист № 14
Ваша Ексцеленциє!
Одержавши присланих 200 К[орон], я сьмію отсе щиро подякувати за них Вашій Ексцеленциї. Я їх дуже потребував, так що справдї ними зісунув я тяжкий камінь зі своїх плечий.
Коло нас в Інсбруцї, прошу Ексцеленциї, зовсїм добре. Деякі хочуть вертаючи домів, вступити на Велиградский з’їзд, однак не знаю чи удасться їм, бо мабуть Конгрес відбудеся 6,7 і 8 серпня. Треба би трохи заждати довше в конвіктї, щоби там приїхати на час.
Тому недавно були в Конвіктї Ексц[еленція]. Чехович [Констянтин, єпископ Перемишльський (1847–1915 рр.) — ред.], так що своїм приїздом справили нам милу несподіванку. Мабуть їдучи до Риму, вступили до нас.
Слава Ісусу Христу!
Йосиф Слїпий.
Інсбрук 17. V.1914.
ЦДІАУЛ, фонд № 358, опис 2, справа 270, аркуш 67.
Примітки
[1] Єрм. Юстин Бойко, студит, Невідомий заповіт Митрополита Андрея Шептицького https://synod.ugcc.ua/data/nevidomyy-zapovit-mytropolyta-andreya-sheptytskogo-862/
[2] Софія Кочмар, «Масштаб глави нашої Церкви ми зрозуміли після того, як він вийшов на волю» Співробітник Йосипа Сліпого о. Іван Музичка — про Патріарха,https://day.kyiv.ua/uk/article/osobistist/masshtab-glavi-nashoyi-cerkvi-mi-zrozumili-pislya-togo-yak-vin-viyshov-na-volyu
[3] Йосиф Сліпий, Спомини. За редакцією о. Івана Дацька та Марії Горячої. УКУ, Інститут Святого Климента Папи, Інститут екуменічних студій. Львів-Рим 2014. С. 111–112.
За матеріалами ієрм. Юстина БойкаПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
