СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Лише людина, яка визнала, що її знайшов і відвідав Ісус, є здатною його прийняти і бути вірною йому з радістю», — владика Тарас Сеньків
«Ті, що очікують від Бога передовсім якихось преференцій для свого життя, швидше за все будуть розчаровані. Так само будуть розчаровані і ті, що хочуть через Бога усунути особисті біди та нещастя. Але хто шукає когось, щоб любити, навіть більше, хто шукає того, хто буде його любити, хто шукає стосунків, які живлять вірну любов, той буде щедро винагороджений». Про це — у проповіді владики Тараса Сеньківа, єпарха Стрийського, виголошеній в Неділю про Закхея, 29 січня 2023 року, під час Архиєрейської Божественної Літургії в катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.
З вини людини у неї з Богом трапляється багато непорозумінь, через які часто занепадає її віра. Одне з найпоширеніших полягає в тому, що людина завжди чогось хоче від Бога, і заради цього «чогось» не помічає, що найбільшим Божим даром є не щось, а хтось. Багато поколінь до нас просили у Бога дару гарного врожаю, успіхів у справах, подарунків, добрих друзів, сусідів, перемог у війні, а в новій епосі, успіхів у навчанні, тощо… Звичайно, часто йшлося про важливі речі, і люди мали рацію, коли в кінці бачили Бога, як їх подателя. Але сьогодні багато з людей впевнені, що те, про що колись просили у Бога, можна купити, виростити, здобути власними силами. Колись молилися і ходили до церкви, але мали менше добробуту, ніж зараз, коли не моляться і до церкви не ходять. І тут теж вони мають рацію. Тому що Бог не є передовсім подателем речей чи гарантом високого рівня нашого життя. Бог пропонує нам себе в Ісусі Христі. Але чи гідні ми цього дару, та й чи взагалі ми здатні його прийняти?
Христос шукає першим
Сьогоднішнє Євангеліє описує майже неймовірні речі. Закхей, грішник, людина, яку інші не поважали, та з ким шанований та побожний юдей навіть не повинен був спілкуватися, бажав побачити Ісуса. Це не заборонено. Він не хотів з ним зустрічатися, але йому було цікаво, «як виглядає» той, про якого чув багато дивного. І оскільки Закхей був невеликого зросту, то виліз на дерево, «щоб його побачити». Коли Ісус підійшов до місця, де на дереві сидів Закхей, то підвів очі і поглянув на нього.
Першим, хто подивився і побачив, є не Закхей, а Ісус, який шукав Закхея серед натовпу людей. З цього погляду Спасителя починається чудо навернення грішника з Єрихону. Ісус дійсно кличе його на ім’я: «Закхею, злізай швидко, бо я сьогодні маю бути у твоєму домі». Він не докоряє йому, не «повчає», але каже, що має сьогодні бути у нього. Напевно там було багато побожних людей, які б з радістю прийняли Ісуса. Але Ісус звертається рішуче до Закхея: «я повинен». Для Христа ця зустріч є конкретним прикладом сповнення універсальної волі його Отця.
Зустріч поглядів Ісуса та Закхея
Отець послав його шукати те, що втрачене. Ісус «підвів очі», він здолу дивитися вгору на Закхея. Бог не споглядає на нас згори, щоб принизити чи засудити. Навпаки, він радше вмиває нам ноги, щоб відновити нашу гідність. Зустріч поглядів Ісуса та Закхея ніби підсумовує всю історію спасіння. Божий погляд охоплює нас ще до того, як ми у своїх нещастях усвідомимо потребу спасіння. Він ніколи не зупиняється на нашому минулому, повному помилок, але впевнено дивиться на те, ким ми можемо стати, та своїм милосердям шукає способу щоб нас спасти. І навіть коли ми вважаємо, що є маленькими людьми серед жорстоких викликів життя і потопаємо у проблемах та гріхах, Ісус завжди дивиться на нас з любов’ю. Він звертається до нас по імен, як до Закхея, і якщо ми приймаємо його, то входить до нашого дому. Ісус пропонує Закхею своє спілкування, прощення та присутність, яка несе мир. Відповідь Закхея є стислою та вичерпною: «зліз швидко і прийняв його радо».
Прийняття та увага, які Закхей отримує від Ісуса, різко змінили його думку. В одну мить він усвідомлює, наскільки жалюгідним є життя, яке чіпляється за гроші ціною грабунку інших, а тому позначене осудом та презирством інших. Присутність Ісуса дозволяє йому подивитися на все іншими очима, а також з тією добротою, з якою Ісус дивився на нього. Його погляд на багатство та його користь також змінюється. Жадібність долається щедрістю. Він вирішує віддати половину свого майна бідним, та в четверо більше повернути всім, кого скривдив. Завдяки Ісусу Закхей відкриває, що можна любити безкоштовно; раніше він був ласим, тепер він стає чесним; він любив накопичувати, тепер він радо роздає. Зустріч з Любов’ю і відкриття того, що незважаючи на гріхи його люблять, робить його здатним любити інших і вживати майно як знак солідарності та єдності.
Шукати особи Ісуса, а не задоволення власних бажань
Однак люди нарікали, бо бачили лиш те, що Ісус увійшов у дім цього публічного грішника. Якби ми були свідками подібної ситуації, то вчинок Ісуса можливо обурив би і нас. Однак вияви презирства та неприйняття грішника не призводять ні до чого, крім його ізоляції та затверділості у чиненні зла. Але Бог, засуджуючи гріх, шукає спасіння грішника, прагне навернути його на праведний шлях. Той, хто ніколи не відчував, що його шукає Боже милосердя, навряд чи зрозуміє неймовірну щедрість жестів і слів, якими Ісус звертається до Закхея. Так він навчає нас, що в житті ніколи не є все втрачено. Завжди можна звільнити місце для нового початку, віднови та навернення.
Тому ті, що очікують від Бога передовсім якихось преференцій для свого життя, швидше за все будуть розчаровані. Так само будуть розчаровані і ті, що хочуть через Бога усунути особисті біди та нещастя. Але хто шукає когось, щоб любити, навіть більше, хто шукає того, хто буде його любити, хто шукає стосунків, які живлять вірну любов, той буде щедро винагороджений.
Християнство без любові є вірою зі страху
Якщо для когось віра у Бога є збіркою приписів, заборон чи зобов’язань, то він, мабуть, намагатиметься знайти для себе аргументи, щоб її ігнорувати. Християнство без любові, коли людина не визнає, що її шукає і любить Бог, є вірою зі страху, але не з вірності. Лише людина, яка визнала, що її знайшов і відвідав Ісус, є здатною його прийняти і бути вірною йому з радістю.
Покликати з дерев усіх можливих митарів, оповістити, що Господь проходить, та засвідчити власним життям, що цей Господь сам є даром для радості у житті — це є нашим першочерговим завданням як Церкви. Господь приходить щоб дати спасіння, і той, хто приймає його з відкритим серцем, зростатиме більше у вірі завдяки свідомій та вірогідній любові, ніж через переконання чи страх. Амінь.
єпарх Стрийський
