Краса священства на службі складному світові: головна тема зустрічі CCEE в Белграді

16 червня 2026

Упродовж 14–17 червня у Белграді, столиці Сербії, триває 53-тя зустріч генеральних секретарів єпископських конференцій Європи. Цього року вона присвячена темі «Бути священником у сучасній Європі: покликання і формація». Українську Греко-Католицьку Церкву на форумі представляє владика Андрій Хім’як, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.

Краса священства на службі складному світові: головна тема зустрічі CCEE в Белграді

Майбутнє Європи — будувати духовну єдність

Перший день робочих засідань, 15 червня, розпочався спільним Євхаристійним богослужінням, яке очолив Президент Ради єпископських конференцій Європи (CCEE) архиєпископ Ґінтарас Ґрушас. У своїй проповіді він наголосив, що головним питанням священничого життя є не стільки те, що священник робить, скільки те, ким він є. Покликання до святості, за словами проповідника, становить серце священничого служіння, адже священник покликаний уподібнювати своє серце до Серця Христа.

Роздумуючи над біблійною історією про Навота та його виноградник, архиєпископ підкреслив, що священство, Церква і Божий народ не є власністю людини, а дорогоцінним даром, довіреним Богом. Тому священник покликаний бути не власником, а вірним управителем Божих таїнств і спадщини віри. Він застеріг від спокуси ставити владу, вплив чи адміністративні структури вище від служіння людям та євангелізації.

Президент CCEE також звернув увагу на потребу священників із «примиреним серцем», які здатні свідчити про милосердя, надію та єдність у сучасній Європі, що переживає поляризацію, недовіру та суспільні поділи. Особливого значення він надав братерству між священниками та помісними Церквами, наголосивши, що майбутнє священства в Європі залежить не лише від програм чи структур, а й від здатності будувати справжню духовну єдність.

Ставати більш людяним у Христі

Відкриваючи робочу частину зустрічі, архиєпископ Ґінтарас Ґрушас зазначив, що тема священничого покликання і формації є особливо актуальною для сучасної Європи, яка переживає секуляризацію, війну, самотність, кризу довіри та невизначеність щодо майбутнього. Він підкреслив, що Церква покликана не просто управляти процесами занепаду, а наново розпізнавати Божий задум щодо свого служіння у сучасному світі.

Посилаючись на енцикліку Папи Лева XIV Magnifica Humanitas, Президент CCEE наголосив, що формація священника повинна допомагати людині ставати «не менш людяною, а більш по-справжньому людяною у Христі». За його словами, сучасний священник не може бути лише адміністратором, комунікатором чи фахівцем із релігійних послуг. Він має бути людиною молитви і слухання, доктрини й співчуття, вівтаря і дороги, здатною супроводжувати людей у їхніх життєвих пошуках.

Навчитися жити поруч з бідними

Головною доповіддю першого робочого дня став виступ ректора Папського Латеранського університету професора Альфонсо Амаранте на тему «Краса священства на службі складному світові». Аналізуючи виклики сучасної Європи, доповідач зауважив, що священниче служіння здійснюється в умовах глибоких культурних змін, впливу цифрових технологій, кризи авторитетів та зростання релігійної байдужості. Водночас саме цей контекст відкриває нові можливості для оновленого свідчення Євангелія.

Професор Амаранте представив бачення священничого служіння через спадщину останніх понтифіків. За його словами, святий Іван Павло ІІ наголошував на єдності священника з Христом і здатності свідчити про новизну Євангелія; Бенедикт XVI підкреслював вимір дружби з Богом і людьми; папа Франциск акцентував на близькості до людей, милосерді та виході назустріч тим, хто перебуває на периферіях; а Папа Лев XIV особливу увагу приділяє братерству, сопричастю та подоланню індивідуалізму.

На завершення доповіді ректор Латеранського університету окреслив кілька ключових викликів для майбутньої формації духовенства. Серед них — розвиток здатності до глибоких людських стосунків, переосмислення форм семінарійної підготовки та виховання священників у дусі близькості до бідних і потребуючих. «Навчитися жити поруч із бідними — це справжня семінарія для постсекулярної епохи», — підсумував професор Амаранте.