СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Кожна мить нашого життя є нам дарована, щоб ми посвячували її для Бога», — єпископ Тарас Сеньків
Владика Тарас Сеньків, єпископ Стрийської єпархії УГКЦ, у своєму роздумі розкриває подію віднайдення дванадцятирічного Ісуса у Єрусалимському храмі, пояснює її духовне значення для віри та життя Церкви і поєднує її з роздумами про початок Нового року, святкування святого Василія Великого та важливість надії, дарованої Богом.
З цієї проповіді єпископа Тараса Сеньківа ви довідаєтеся:
- яка євангельська подія описується як остання згадка про дитинство Ісуса?
- чим Ісус вразив батьків і вчителів Закону у храмі, коли йому було дванадцять років?
- що означає відповідь Ісуса: «Чому ви мене шукали? Хіба не ви знали, що я маю бути при справах Отця мого?»
- як Діва Марія сприймала слова та події, пов’язані з її Сином, і що це вчить про віру?
- якими є значення Нового року та свята святого Василія Великого?
- чим надія відрізняється від людського оптимізму або мрій про майбутнє?
Останній євангельський погляд на дитинство Ісуса
Подія, коли Діва Марія та Йосиф знайшли Ісуса у Єрусалимському храмі, є в Євангелії останньою згадкою про дитинство Ісуса. У ній є два важливі моменти: Ісус серед вчителів Закону, та його розмова з Матір’ю.
Для батьків було несподіванкою знайти дванадцятирічного Ісуса, який у храмі розмовляє з вчителями Закону. Він не сидить біля їхніх ніг як учень, але як справжній Учитель, котрий своєю мудрістю перевершує їх: «Усі ті, що його слухали, чудувались його розумові й відповідям». Це вперше, коли втілене Слово Отця почало відкривати свою силу та мудрість.
Самосвідчення Сина Божого
Подія у храмі є пророчим знаком про майбутню діяльність Ісуса, коли його слухачі: «Дивувалися його науці, бо його слово було повне влади». А вражені первосвященики та законники: «Не змогли зловити Його в слові перед народом, але дивувалися з Його відповідей і замовкли».
Іншим вражаючим моментом є усвідомлення Ісусом своєї сутності як сина небесного Отця. Коли його збентежена Мати запитує: «Дитино, чому ти це так зробив нам?» «Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали». Ісус відповідає зустрічним питанням: «Чому ви мене шукали?» «Хіба не ви знали, що я маю бути при справах Отця мого?» Якщо досі інші говорили про Ісуса, що він є Сином Божим: Єлизавета, Захарія, ангели, Симеон, Анна, то зараз це стверджує сам Ісус, називаючи Бога своїм Отцем.
«Я маю бути при справах Отця мого»
Але що означає «бути при справах Отця мого»? Можливо, йдеться про храм, як дім Отця. Та якщо Ісус вразив своєю мудрістю вчителів закону, то скоріше йдеться про вчення небесного Отця, яке проголошувалося в Єрусалимському храмі. Тому відповідь Ісуса означає: Я маю бути скрізь, де прагнуть пізнати мого Отця, де людина шукає відповіді про сенс Божого закону.
Мудрість Божа і смиренна віра
Святий Йосиф і Діва Марія, «були дуже здивовані» неочікуваною ситуацією, в якій опинилися, та «не зрозуміли слова, яке він їм сказав». Здивування стосується не так відповіді Ісуса, як Його мудрості і знань, котрі виходять за межі людського досвіду. В Ісусі об’являється світу Мудрість Божа, яку не здатна збагнути мудрість земна. Зрозуміння таємниці Божого синівства 12-річного хлопчика є понад людські сили, та вимагає простоти серця і смиренної віри. Бо «ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити».
Богородиця вже мала досвід з Божественним діянням. Сенс усіх слів і подій, пов’язаних з її Сином, Вона приймала з вірою та «зберігала всі ці слова у своїм серці». Їх повне значення і суть відкриються лише у великодніх подіях смерті і воскресіння Божого Сина. Така віра є влитою Божественною чеснотою, даром мудрості від Отця, який приховує це від мудрих і розумних, а відкриває малим, смиренним та з чистим і щирим серцем лише таким Господь дає себе пізнати.
Час як дар воскреслого Христа
Сьогодні поєдналися Празник Обрізання, св. Василія Великого та початок Нового року. Новий Рік є для нас Божим даром часу життя, і всі його обставини та все, що очікує нас у майбутньому ми звіряємо у Божі руки. Св. Василій навчав, що наш час це час воскреслого Христа, який є з нами «по всі дні», хай якими бурхливими вони не були. Тому кожна мить нашого життя є нам дарована, щоб ми посвячували її для Бога, а Він подбає про все нам необхідне.
Колись Бог навіяв Мойсею молитву благословення, щоб він навчив її Аарона та його синів: «Нехай Господь благословить тебе і захистить! Нехай Господь покаже тобі своє світле обличчя і буде милостивий до тебе! Нехай Господь зверне до тебе своє обличчя і дарує тобі мир».
Надія серед темряви війни
На початку Нового 2026 року, який народжується з темряви воєнних жахіть минулого, таке благословення є цінним і для нас. Воно супроводжує нас дорогами життя словами сили, мужності і надії. Надія не є людським оптимізмом, який є виразом ілюзорних сподівань заснованих на крихких людських обіцянках. Вона не є наївною мрією, яка уявляє майбутнє кращим тільки тому, що воно є майбутнім, в якому можуть здійснитися наші бажання.
Надія — це дар Святого Духа. Її суттю є сам Ісус, Його сила звільнити і відновляти кожне життя. Причина непохитності надії спочиває в Божому благословенні, котре містить найпотужніше привітання, складене Церквою кожному з нас, і яке наповнене мудрістю та захистом Божого Провидінням.
Нехай Христос, який є надією історії і центром всього, допомагає нам на нашому життєвому шляху, щоб ми були наповнені вірою і про неї свідчили у світі. Оптимізм не триває постійно, а надія, яку навіть Матір Божа зберігала у своєму серці під час найбільшої темряви, ніколи не осоромить, бо вона провадить все та усіх до Божого миру. Нехай Господь обдарує нас цією благодаттю. На початку нового року бажаю всім Вам щедрого Божого благословення, справедливого миру і всього доброго! Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпископ Стрийської єпархії УГКЦ
