СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Кожен, хто вірує, завжди сумнівається. Цей сумнів веде нас до повноти пізнання істини», — Глава УГКЦ у Томину неділю
«Ми всі переживаємо трагічний випадок, який стався вчора у Голосіївському районі. Загинуло шість осіб на мирних вулицях Києва. Що спричинило це поширення жаху смерті, ми до кінця не знаємо. Ми є травмованим народом, нам так потрібна життєдайна десниця Воскреслого Спасителя, яка би торкнула наших ран». Про це сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав під час проповіді 19 квітня, у Томину неділю.
Предстоятель очолив Божественну Літургію в Патріаршому соборі Воскресіння Христового у Києві. Із ним співслужив єпископ-помічник Київської архиєпархії Андрій Хім’як та духовенство храму. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
На початку проповіді Блаженніший Святослав закликав вірних усвідомити, що віра є даром Божим і дією Святого Духа: «Ніхто не може сказати, що Ісус є Господь, як тільки під дією Духа Святого. Сьогодні ми запрошені пережити особливий момент — присутність між нами у тілі своєї Церкви нашого Воскреслого Спасителя».
Роздумуючи над відповіддю людини на звістку про Воскресіння, Предстоятель зауважив, що після проголошення пасхальної радості настає час особистого свідчення віри: «Зазвичай, коли ми чуємо привіт „Христос Воскрес“, кажемо „Воістину Воскрес“. Такою є відповідь людини на те, що Господь Бог їй подає у своєму Воскресному Синові. Але давайте прислухаємося, якою ж була відповідь на цю новину Христових учнів».
Пояснюючи зміст євангельської події, він наголосив, що навіть сумнів може стати дорогою до віри: «Сьогодні Євангеліє нам розповідає, як невірство народило справжню віру. Про цю віру нам каже Папа Григорій Великий, що невірство одного для нас є важливішим, як віра багатьох. Сьогоднішня зустріч показує, що Воскресіння не було видумкою апостолів, адже сам факт цієї події застав учнів зненацька. Тільки сам Христос міг подолати їхній страх і дати їм справжню віру».
Говорячи про страх апостолів, Блаженніший Святослав підкреслив, що він не зник навіть після перших свідчень про Воскресіння: «Але це не усунуло страху учнів. Тільки сам Христос міг подолати цей страх і дати їм віру».
Він також звернув увагу на літургійний вимір цієї зустрічі, пояснюючи жести Воскреслого Спасителя: «Христос приходить в ті замкнені двері, начебто входить в стан страху тих учнів, якого не могла подолати навіть вістка від інших людей. Він виконує жести, які є пам’яткою ранньохристиянської Божественної Літургії. Коли єпископ виходить на горне сідалище, перше, що він каже — „Мир всім“. Христос дихає на апостолів своїм подихом, передає їм Духа свого, і тоді вони Його впізнають, а їхній смуток народжує радість».
Розмірковуючи про зустріч Ісуса з апостолом Томою, Предстоятель звернув увагу на глибину цієї події: «Тома думає, що він вкладає палець в рани Ісуса, а стається навпаки. Ісус вкладає свою життєдайну десницю в рани, які носить Тома».
Пояснюючи внутрішній стан апостола, він зауважив, що Тома пережив глибоку рану втрати: «Той Учитель, в якого він повірив як в Месію — очікуваного Спасителя, був розп’ятий на хресті і помер. Він не міг і не думав зустріти Воскреслого з однієї простої причини — справжній Месія не мав помирати. Сам факт смерті того, кого він визнав як Месію, означає, що, згідно єврейської уяви, він був фальшивим. Але ще гірше — це було його розп’яття. Той факт справді поламав усі релігійні уявлення, сподівання і способи мислення апостола. Бо в історії Ізраїля було багато пророків, яких народ вбив, а потім побудував їм гроби і шанував їх. Але ніхто, на думку Томи, не міг побудувати і шанувати гріб Ісуса. Він був розп’ятий. А розп’яття — це знак прокляття і відкинення. Тому можемо лише уявити, яким зраненим був той апостол».
Водночас проповідник наголосив, що Христос сам виходить назустріч людині та зцілює її сумніви: «Тут не йдеться про заперечення існування Бога, але пошук за Ним. Кожен, хто вірує, завжди сумнівається. І це є добре сумніватися, бо той сумнів веде кожного з нас до повноти пізнання істини. Лише уявіть собі, що сталося в душі, в сумлінні з тим зболеним, зраненим апостолом, який уникав зустрічі з Христом, в момент, коли Воскреслий йому каже: „Мир тобі!“ Ти хотів торкнутися моїх ран, мого боку — ось твоє бажання. І тоді стається щось особливе. Про це нам пояснює святий Августин, кажучи: „Тома торкнувся людськості Христа, а заторкнув його Божество. Бо у Воскреслому тілі перебував живий Бог“. І тоді Тома з усього серця народжує ісповідь віри: „Господь мій і Бог мій“».
Підсумовуючи, Блаженніший Святослав підкреслив значення цієї події для кожного християнина: «Це до нас звертається апостол і каже: „Блаженні ті, що не бачили, але увірували“».
Він також наголосив, що шлях до Бога є особистим, але водночас здійснюється у спільноті Церкви: «Ця зустріч відбулася в спільноті учнів. Тому що досвід віри є важливим не тільки для мене особисто, а для усієї Церкви. Ми взаємно себе підтримуємо, навчаємо нашим досвідом зустрічі з Воскреслим і разом будуємо тіло Христової Церкви».
Наостанок, звертаючись до присутніх, Патріарх наголосив, що сьогодні ми разом запрошені, навіть не бачачи Христа фізичними очима, відчути серцем Його присутність. «Як спільнота Церкви третього тисячоліття, ми просимо: „Ісусе, промов до нас: „Мир вам“, адже тільки від Тебе приходить повнота життя“.
Завершилася Літургія роздачею пасхального хліба артоса — згідно з давньою традицією Церкви, як видимий знак присутності Воскреслого Христа серед Своєї спільноти. Пояснюючи значення цього моменту, Блаженніший зазначив, що саме через такі знаки вірні можуть досвідчити близькість Господа:
«Для того, щоб ми з вами могли досвідчити щось подібне ми передаємо кожному з вас цей пасхальний хліб. Пам’ятайте, що минулої неділі ми урочисто освятили його під час Пасхальної Літургії. Упродовж усього тижня він перебував серед нас — ми його шанували, цілували, а тепер роздаємо всім. Його можуть прийняти навіть ті, хто з різних особистих причин не мав змоги приступити до Святого Причастя. Щоб наша відповідь Христові була подібною до відповіді апостола Томи, приймаючи цей хліб, скажіть: „Господь мій і Бог мій!“ Христос воскрес!»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
