СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Іван Хреститель дозволив своєму життю згаснути задля того, щоб світ об’явив та почув Месію», — владика Тарас Сеньків
Чого нас сьогодні може навчити постать святого Івана Хрестителя? Чи закінчилося усе із його жорстокою смертю? Під час проповіді у 13-ту Неділю по Зісланні Святого Духа та в день свята Усікновення чесної голови чесного і славного пророка, предтечі і хрестителя Йоана, 11 вересня 2022 року, виголошеній в часі Архиєрейської Божественної Літургії у катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию, владика Тарас Сеньків застановився над постаттю святого Івана Хрестителя.
Господь не бореться і не долає зло таким самим способом, як люди. Але Він завжди торжествує, однак торжество його спочиває на смиренні. І про це свідчить смерть останнього з великих з пророків Івана Хрестителя — єдиного, кому було дозволено побачити надію Ізраїлю. Найбільший з-поміж народжених від жінок, святий і праведний муж, який підготував людям шлях до приходу Месії, закінчує життя мученицькою смертю. Його страчують у темряві тюремної камери в цілковиті самоті. Він був засуджений мстивою ненавистю блудниці Іродіяди і лицемірством розбещеного царя Ірода. І все ж, саме в цей спосіб Господь перемагає.
Маліти — таким було життя Хрестителя
Перед ув’язненням Івана його учні прийшли та кажуть йому: «Учителю, отой, що був із тобою по той бік Йордану і що про нього ти свідчив — он він христить, та й усі до нього йдуть». А Іван відповів: «Я не Христос, лише послано мене поперед нього… і моя радість, що оце сповнилося! Йому треба рости, а мені маліти».
Маліти — таким було життя Хрестителя. Згідно слів Ісуса, він був найбільшим із святих, епохальною особою, бо все життя шукав не власної слави, а слави Божої. Але закінчив життя, з людського погляду, ніби безславно та потай. Останнє речення євангельської розповіді про нього звучить майже фатально: «Коли учні Івана почули про це, вони прийшли, взяли його тіло і поховали в гробниці». Однак своїм стилем життя він підготував шлях для Ісуса Христа, який, зрештою, помер так само — самотній, у муках і покинутий своїми учнями. Такою є історія славних мужів, але в її кінці завжди перемагає Бог.
Мучеництво — це служіння, таїнство, винятковий і великий дар життя
За ґратами в’язниці, душа того, хто став голосом, який закликав у пустелі народ до покаяння і хрестив натовпи в ім’я того, хто вже приходить, була скована не тільки кайданами, але і пронизана гнітючими сумнівами.
Можливо, він питав себе: «Чи не зробив я помилки, коли оголосив про прихід мужа, як того Очікуваного, але він насправді ним не є? Чи не обманув я народ»? Цей Месія не такий, як я собі уявляв…». Тому Іван послав своїх учнів до Ісуса, щоб запитали його: «Ти той, що має прийти, чи іншого маємо чекати»? В цьому запитанні скриті його страждання, породжені тотальною відданістю своїй місії бути Предтечею та голосом Слова.
Іван Хреститель знав, що йому доведеться упокоритися, відколи він заявив про Ісуса: «Він має рости, а я маю маліти». В очах народу він був славним пророком, але його єдиною метою була місія Предтечі: проголосити народу прихід Месії і показав його першим учням. Відтоді, світло Хрестителя поволі згасало, аж до темряви тюремної камери, де він був обезголовлений.
Непросто зрозуміти та розповідати про життя мучеників тому, що мучеництво — це служіння, таїнство, винятковий і великий дар життя, наприкінці якого через людську злобу настає насильницька смерть благородної людини, але ця смерть робить її найвірогіднішим свідком Правди. Тому голос пророка та Господнього Хрестителя не підлягає забуттю, але продовжує лунати в найтемніших закутках грішних людських душ.
Вікторія Скубко (Мовчій), Чесна голова святого Івана Хрестителя
Три пороки винуватців: ненависть, марнославство та розбещеність
Поряд з Іваном Хрестителем євангелист згадує трьох осіб, які спричинилися до його вбивства.
Найперше цар Ірод, який вважав Івана пророком. Він любив його слухати, але одночасно лицемірив, бо тримав у в’язниці за те, що Іван звинуватив його в грісі перелюбу. У словах пророка Ірод чув Божий голос, який закликав його змінити своє життя, але він не рішався на це через свою малодушність та порочність. Ірод шукав компромісу між своїм життям, яке було обтяжене не лише подружньою зрадою, але і багатьма іншими злочинами, та своєю совістю, яка твердила, що Іван був святим. Та через свою ницу натуру він не міг розв’язати цей вузол…
Ірода під’юджувала його наложниця Іродіяда, дружина брата Ірода, якого він убив. Вона ненавиділа Івана за те, що він говорив правду. Ненависть є могутньою силою, здатною на все. Це — подих сатани. Диявол не здатний, і не може, любити, а тому його «любов» виражається ненавистю. Ця жінка була одержима сатанинським, ненависним, руйнівним духом.
Зрештою, причинилася до вбивства теж дочка Іродіяди, Саломія, вправна танцівниця, яка сподобалася і гостям, і цареві. Ірод у своєму хтивому захопленні пообіцяв їй дати усе, чого вона попросить. При тому він сказав майже ті ж слова, що і диявол, коли спокушав Ісуса: «Я дам тобі все це, якщо ти поклонишся мені».
За цими персонажами ховається сатана, який засіває ненависть в жінку, марнославство в дівчину та розбещеність у царя. Найбільший з народжених жінкою опинився в тюремній камері через примхливу танцівницю, ненависть жінки-диявола та малодушність лицемірного царя. Та Хреститель дозволив своєму життю згаснути задля того, щоб світ об’явив та почув Месію.
Любов Яцків, Святий Іван Хреститель
Цінність життя — у його даруванні
Мученицька смерть Івана є найвищим свідченням того, що цінність життя полягає в його непереривному даруванні іншим у любові, правді, повсякденності, у родині. Людина є моральною істотою, вона зріє відповідно до того, чи вибирає добро чи зло. Вони як світло і темрява, які виключають одне одного. Вибір визначає вектор для її подальшого життя. Коли хтось хоче зберегти собі життя, як Ірод своїм лицемірством, його наложниця — ненавистю, чи те дівча своїм підлітковим марнославством, то воно вмирає, чахне. Тому, коли інші бажають нам зла через те, що ми робимо добро, то згідно з Євангелієм — ми теж блаженні.
Просімо у Господа ласку смиренномудрості, яку мав Іван, щоб не змарнувати свого життя у гонитві за примарами власної величі та успішності. І передусім просім про благодать створити у нашому житті простір, де Ісус буде рости, а ми продовжуватимемо маліти до кінця, бо звідти починається наша участь на славі Божій.
Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський
