III Апостольська подорож Папи Лева XIV до Камеруну та Анголи. День шостий
Папа Лев XIV прощається з Камеруном, завершуючи другий етап своєї Апостольської подорожі, і прибуває до Анголи, де закликає владу «ставити спільне благо вище за окремі інтереси».
Папа вірним Яунде: незважаючи на бурі, Бог веде нас до свободи
У суботу, 18 квітня 2026 року, на завершення свого візиту в Камерун, другого етапу його Апостольської подорожі до Африки, Папа Лев XIV відслужив Святу Месу в одному на одному із аеродромів столиці Яунде. Він подякував присутнім за те, як вони його прийняли та за моменти радості й віри, які вони пережили разом. Роздумуючи над євангельським уривком про втихомирення бурі, Папа зазначив, що «віра не позбавляє нас бурхливих подій і випробувань, і в деякі моменти може здаватися, що страх бере гору. Однак, ми знаємо, що навіть у таких ситуаціях, як це сталося з учнями на Галилейському морі, Ісус не покидає нас». Про це повідомляє українська редакція «Vatican News».
Ісус завжди поруч, у човні
Святіший Отець пояснив, що цей епізод описують аж троє євангелистів, і кожен з них підкреслює важливі деталі, залежно від читачів, до яких вони звертаються. Святий Марко (див. 6,45–52) показує учнів, які з великими зусиллями веслують проти вітру. Але як тільки Господь входить у човен — стихія вщухає. Святий Матей (див. 14,22–33) пригадує апостола Петра, який пішов по воді, але через страх почав тонути. Христос хапає його за руку, рятує і докоряє йому за його невіру. Пояснюючи уривок з Євангелія від Івана, який було прочитано сьогодні (див. Ів 6,16–21), Папа сказав, що євангелист зосередив увагу на Спасителя, який, йдучи по воді, наближається до учнів і каже: «Це я, не бійтеся» (вірш 20). Він підкреслює, що «вже настала ніч» (вірш 17). За словами Лева XIV, темрява та «глибокі води» в єврейській традиції символізують сили зла: підземний світ, хаос, небезпеку, смерть, які неможливо подолати самотужки. Однак, пригадуючи «чудеса виходу вони сприймаються також як місце переходу, через який Бог своєю силою визволяє свій народ із рабства».
Піднятися після падіння
В цьому контексті Святіший Отець підкреслив, що «протягом століть Церква не раз переживала бурі та „протилежні вітри“, і ми теж можемо зрозуміти ті почуття страху та сумніву, які відчували учні під час переправи через Тиверіадське озеро». Він сказав, що у моментах, що «коли нам здається, що ми тонемо, пригнічені ворожими силами, коли все здається темним, а ми почуваємося самотніми й беззахисними, Ісус завжди з нами, — сильніший за будь-яку силу зла; у кожній бурі Він приходить до нас і повторює: „Я тут з тобою: не бійся“». Саме тому, за словами Папи, „ми піднімаємося після кожного падіння і не даємо жодній бурі зупинити нас, а йдемо вперед, з мужністю та впевненістю, завжди“.

Підтримувати структури солідарності
Єпископ Риму запевнив, що «Ісус наближається до нас». Однак, «Він не вгамовує бурі одразу, але приходить до нас посеред небезпек і закликає й нас, у радощах і в горі, бути разом, солідарними, як учні, на одному човні; не дивитися здалеку на тих, хто страждає, а наближатися до них, підтримувати один одного». Папа наголосив, що «ніхто не повинен залишатися наодинці з життєвими негараздами, і кожна спільнота має завдання, з цією метою, створювати та підтримувати структури солідарності та взаємодопомоги, в яких, перед обличчям криз — чи то соціальних, політичних, медичних чи економічних — усі можуть надавати та отримувати допомогу, відповідно до своїх можливостей та потреб». Він підкреслив, що «слова Ісуса „це я“ нагадують нам, що в суспільстві, заснованому на повазі до гідності людини, внесок кожного є важливим і має унікальну цінність, незалежно від статусу чи становища кожного в очах світу».

Спільно долати соціальні виклики
Далі, Святіший Отець продовжив, що заклик «не бійтеся» має потужний соціальний та політичний вимір. Він є заохоченням «до спільного вирішення проблем і викликів — особливо тих, що пов’язані з бідністю та справедливістю — з громадянським почуттям та відповідальністю». За словами Папи, віра не відокремлює духовне від соціального, а навпаки, надає християнинові сили бути активним громадянином, здатним відповідати на потреби найслабших. Він додав, що необхідне «спільне рішення, яке інтегрує духовний та етичний вимір Євангелія в серце інституцій та структур, роблячи їх інструментами для загального блага, а не місцями конфлікту, чи інтересів, чи ареною марних змагань».
Бог ототожнив себе з найменшими
Коментуючи читання з Діянь апостолів, Папа підкреслив, що учні, «слухаючи голос Святого Духа і прислухаючись до крику стражденних, вони не тільки уникнули внутрішнього конфлікту в спільноті, але й, завдяки божественному натхненню, наділили її новими засобами, придатними для її зростання, перетворивши момент кризи на нагоду для збагачення та розвитку для всіх». Лев XIV наголосив, що іноді життя сім’ї та суспільства вимагає «відваги змінити звички та структури, щоб гідність людини завжди залишалася в центрі уваги, а нерівність та маргіналізація були подолані». Адже, Бог, ставши людиною, «ототожнив себе з найменшими, і це робить піклування про убогих фундаментальним вибором для нашої християнської ідентичності (див. Апостольське звернення Evangelii gaudium, 198; Апостольське звернення Dilexi te, 16–17).
Зростати у різноманітності й гармонії
Прощаючись з вірними Камеруну, Святіший Отець заохотив їх «зберегти в серці спогади про прекрасні моменти, які вони пережили разом; і навіть серед труднощів продовжувати робити місце для Ісуса, дозволяючи Його присутності щодня нас освітлювати та оновлювати». Він побажав, щоб «Церква Камеруну, жива, молода, багата на дари й ентузіазм, жвава у своїй різноманітності й чудова у своїй гармонії», «дедалі більше розквітала», а протилежні вітри, «яких у житті ніколи не бракує, стали нагодою для зростання у радісному служінні Богові та ближнім, у діленні, в слуханні, у молитві та прагненні зростати разом».
Силою Господнього духа будьте сіллю цієї землі. Папа попрощався з Камеруном
Євхаристійне богослужіння, яке Папа Лев XIV очолив у суботу, 18 квітня 2026 року, вранці в столиці Камеруну Яунде, стало заключною подією його перебування в цій країні. Тож наприкінці Святої Меси він звернувся до присутніх з кількома словами подяки, починаючи від місцевих пастирів, цивільної влади та всіх причетних до організації візиту. «Дякую всім, а особливо хворим, похилим віком та монахиням, які жертвували свої молитви», — сказав Святіший Отець, закликавши:
«Народе Божий, що живеш і рухаєшся вперед у Камеруні, не бійся! Залишайся міцно з’єднаним із Христом Господом! З силою Його Духа ти будеш сіллю та світлом цієї землі!».
Відразу після Святої Меси Папа від’їхав до міжнародного аеропорту Яунде, де відбулася церемонія прощання за участі Президента Полія Бійя. Святіший Отець останнім зійшов на борт літака, який о 12:47 місцевого часу (14:47 — київського) піднявся в небо, взявши курс на Луанду, столицю Анголи. Другий етап ІІІ Апостольської подорожі завершився.
Третій етап Апостольської подорожі в Африку: Папа прибув у Анголу
Ангола, країна на південному заході Африки, втретє вітає Наступника святого Петра. В суботу, 18 квітня 2026 року, сюди прибув Папа Лев XIV, вже відвідавши у рамках ІІІ Апостольської подорожі, що розпочалася 13 квітня, Алжир і Камерун. Раніше в Анголі в 1992 році побував святий Іван Павло ІІ, а 2009 року — Бенедикт XVI.
Літак італійської авіакомпанії «ITA Aireays», який двома годинами раніше піднявся у небо зі столиці Камеруну, приземлився в міжнародному аеропорту Луанди, столиці Анголи, о 14:45 місцевого, (16:45 — київського), здолавши понад 1600 кілометрів повітряного шляху та перетнувши повітряний простір Екваторіальної Ґвінеї, Ґабону та ДР Конго. Біля підніжжя трапу Папу зустрів Президент Анголи Жоао Мануел Ґонсалвеш Лоренсо, а діти вбранні вручили йому квіти.
Церемонія привітання, що включала виконання державних гімнів, військові почесті та взаємне привітання делегацій, не передбачала промов. З летовища Святіший Отець і Глава Держави від’їхали до Президентського палацу.
Ангола як простір надії: Папа про радість, справедливість і оновлення
«Я прибув до вас, щоб зустрітися з вашим народом, як паломник, який прагне побачити знаки Божої присутності на цій землі, яку Він так любить», — сказав Папа Лев XIV, розпочинаючи свою промову до представників влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства Анголи. Ця зустріч відбулася у суботу, 18 квітня 2026 року, після візиту ввічливості Папи до Глави держави Жуана Мануела Гонсалвіша Лоренсу в президентському палаці.
На початку своєї промови Святіший Отець також висловив співчуття рідним осіб, які загинули внаслідок сильних дощів і повеней, що вразили провінцію Бенґела на початку квітня, а також висловив свою близькість сім’ям, які втратили свої домівки.
Радість народу як знак надії на справедливе суспільство
Лев XIV наголосив, що одним із нематеріальних скарбів, яким володіє ангольський народ, є радість, «яку не змогли загасити навіть найсуворіші обставини». Ця радість, за його словами, знає також біль, обурення та випробування та «відроджується серед тих, хто зберіг своє серце й розум вільними від омани багатства». Папа зауважив, що регіони країни часто були предметом визискування, і вказав на необхідність «розірвати цей ланцюг інтересів, який зводить реальність і саме життя до товару для обміну».
«Африка, — вів далі Глава Католицької Церкви, — є для всього світу джерелом радості та надії, які я без вагань назвав би „політичними“ чеснотами, бо її молодь та бідні люди продовжують мріяти, надіятися, вони не задовольняються тим, що вже є, прагнуть піднятися вище, підготуватися до великих обов’язків, і брати активну участь у формуванні власного майбутнього. Я сьогодні серед вас, — сказав він, — щоб послужити найкращим ідеалам, які надихають людей і спільноти, що складають багату й живу мозаїку Анголи. Я хочу вислухати й підбадьорити всіх тих, хто вже обрав шлях добра, справедливості, миру, толерантності та примирення. Водночас, разом із мільйонами людей доброї волі, які становлять головне багатство цієї країни, я також молюся за навернення тих, хто обирає протилежні шляхи та перешкоджає її гармонійному та братньому розвитку».
Долати конфлікти й ворожнечу, що ведуть до бідності
Повертаючись до теми експлуатації природніх багатств Анголи, Лев XIV підкреслив, що така логіка приносить численні страждання, смерть та соціальні та екологічні лиха. Модель розвитку, що ґрунтується на цій логіці, не враховує інтереси місцевого населення і нав’язує себе як єдиний можливий варіант. «Завдяки древній мудрості, яка формує ваше мислення та сприйняття, — сказав він, — ви є свідками того, що створіння є гармонією у різноманітності. Ваш народ неодноразово страждав, коли цю гармонію порушувала зарозумілість небагатьох. Він несе на собі шрами не лише матеріальної експлуатації, а й зухвалості нав’язування своєї думки іншим». Папа додав, що Африка потребує подолання конфліктів й ворожнечі, що роздирають суспільство й сприяють бідності та виключенню. Життя, за його словами, процвітає лише у зустрічі, а діалог — це перший крок, хоча він не виключає розбіжностей, які можуть перерости в конфлікт.
Перетворювати конфлікти на шляхи оновлення
Святіший Отець зацитував вислів з Апостольського напоумлення Папи Франциска Evangelii gaudium, в якому йдеться про те, як люди діють в ситуації конфлікту: одні ігнорують його, інші стають його заручниками. А найкращий шлях, як зазначається в Evangelii gaudium — це активно вирішувати конфлікт і «перетворити його на ланку нового процесу». «Ангола може досягти значного розвитку, якщо, перш за все, ті, хто перебуває при владі в країні, повірять у різноманітність її багатств, — наголосив Папа. — Не бійтеся розбіжностей; не придушуйте ідей молоді чи мрій похилих віком; і знайдіть спосіб керувати конфліктами, перетворюючи їх на шляхи оновлення. Ставте загальне благо понад будь-які часткові інтереси, ніколи не плутаючи свою частину з цілим. Тоді історія буде на вашому боці, навіть якщо в короткостроковій перспективі дехто може виступити проти вас».
Соціальний вимір радості: відкритість до іншого і служіння спільному благу
Лев XIV ще раз порушив тему радості та надії, які, за його словами, є властивими молодому суспільству Анголи і які здатні протистояти зневірі та замкненості. Тирани і деспоти, за його словами, прагнуть зробити душі пасивними і покірними, а в смутку і в страху людина шукає втечу у фанатизмі, егоїзмі, медійному галасі та ілюзіях багатства чи ідентичності. Відчуття безсилля й відчуження розділяють людей, руйнуючи основоположні стосунки з самими собою, з іншими та реальністю. Папа наголосив, що врятувати від цього відчуження може правдива радість, яку віра визнає даром Святого Духа. «Радість — це те, що насправді збагачує життя і спонукає до відкритості у соціальних стосунках, — пояснив він: — кожен радіє, реалізовуючи свої здібності до стосунків, усвідомлюючи, що сприяє спільному благу, і бачачи, що його визнають як унікальну і гідну особу в спільноті взаємин, які помножуються і збагачують дух. Радість вміє прокладати шляхи навіть у найтемніших закутках застою та занепаду. Тож, дорогі брати і сестри, загляньмо у своє серце, бо без радості немає оновлення; без внутрішнього життя немає визволення; без зустрічі немає політики; без іншої людини немає справедливості».
Ангола як простір надії: спільне будування справедливого майбутнього
Наприкінці своєї промови до представників влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства Анголи Лев XIV підкреслив, що разом вони можуть перетворити цю країну на простір надії. Він зазначив, що Католицька Церква, прагне сприяти розвитку «справедливої моделі співіснування, вільної від рабства, нав’язаного заможними елітами та їхніми оманливими радощами». «Тільки разом ми зможемо примножити таланти цього чудового народу, як в міських околицях, так і найвіддаленіших сільських регіонах, де пульсує його життя і готується його майбутнє. Усуньмо перешкоди на шляху до цілісного людського розвитку, працюючи і плекаючи надію разом з тими, кого світ відкинув, але кого Бог обрав. Бо саме так і зародилася наша надія: „Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним“ (Пс 118, 22), Ісус Христос, повнота людини та історії», — підсумував Папа.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви




































