СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиIII Апостольська подорож Папи Лева XIV до Анголи. День восьмий
На восьмий день своєї Апостольської подорожі по Африці Папа Лев XIV відвідав будинок для людей похилого віку та служив месу в Саурімо, а також зустрівся з духовенством, монашею та монахинею, а також з пасторальними працівниками в Луанді.
Папа в домі для літніх людей в Саурімо: піклування — важливий знак якості життя країни
Понеділок, 20 квітня 2026 року, — це восьмий день ІІІ Апостольської подорожі Папи Лева XIV та третій день його перебування в Анголі, третій з чотирьох країн, які він відвідує від 13 до 23 квітня. Перша частина цього дня присвячена відвідинам міста Саурімо на північному сході країни, куди Святіший Отець прилетів уранці. Першим пунктом програми стали відвідини державного геріатричного закладу, де знайшли притулок понад 60 літніх людей, чимало з яких зазнали поганого ставлення або були вигнані з родин через звинувачення у чаклунстві. Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
Промовляючи після вітального слова директорки та свідчень двох підопічних закладу, Папа подякував за прийом, який він охарактеризував як «повний віри», що торкнувся його серця. Він звернув увагу на слово «lar», що міститься в назві осередку, що з португальської мови означає «родинний дім». Святіший Отець зазначив, що це визначення зворушило його. «Дякую Богові за це та сподіваються, що всі ви можете жити тут, на скільки це можливо, в родинній атмосфері», — сказав він.
У домі з Ісусом
Лев XIV нагадав, що в Євангеліях розповідається, що Ісус любив перебувати в домі своїх друзів. Він бував у домі святого Петра в Капернаумі, де одного разу зцілив його тещу, гостював у Марії, Марти й Лазаря у Витанії, де його приймали не лише як Господа й Учителя, але й у родинній атмосфері. «Отож, мої найдорожчі, мені подобається думати, що Ісус мешкає й тут, у цьому домі. Так, Він перебуває серед вас щоразу, коли ви стараєтеся любити одне одного й допомагати одне одному як брати та сестри. Щоразу, коли після непорозуміння чи невеликої образи ви вмієте пробачити одне одному й примиритися. Щоразу, коли хтось із вас або всі разом молитеся в простоті й покорі», — сказав Папа.
Не лише опіка
Святіший Отець подякував ангольській владі за ініціативи на підтримку найбільш потребуючих літніх людей, а також усім працівникам і волонтерам. «Піклування про уразливих людей — це дуже важливий знак якості суспільного життя країни», — сказав він, нагадуючи, що похилим віком потрібно не просто допомагати, їх потрібно, насамперед, вислуховувати, «бо вони зберігають мудрість народу». «І ми також маємо перед ними борг вдячності, бо вони пережили великі труднощі заради блага громади», — додав Лев XIV, запевняючи, що зберігатиме в своєму серці згадку про цю зустріч.
Лев XIV: Христос дарує свободу. Віра — не забобони, а життя у спільноті
Другою подією третього дня Апостольського візиту Папи Лева XIV до Анголи в понеділок, 20 квітня 2026 року, була Свята Меса в місті Саурімо. На початку своєї проповіді Святіший Отець зазначив, що «в різних куточках світу Церква живе як народ, що йде за Христом, нашим братом і Відкупителем». Він, Воскреслий, показує нам шлях до Отця і силою Святого Духа допомагає нам жити за Його любов’ю. «Це є Добра Новина, Євангеліє, яке тече, як кров у жилах, підтримуючи нас на цьому шляху, — сказав Папа. — Це шлях, який сьогодні привів мене сюди, до вас! У радості та красі нашої спільноти, зібраної в ім’я Ісуса, слухаймо з відкритим серцем Його Слово спасіння, бо воно спонукає нас замислитися над причиною та метою, чому ми слідуємо за Господом».
Не замінювати віру забобонами
Проповідник прокоментував літургійне читання дня з Євангелії від Івана (6, 22–29), в якому розповідається про діалог Христа з людьми, які шукали Його після чуда помноження хлібів. Знайшовши Його в Капернаумі, вони запитали Його, коли ж він туди прибув. «А Ісус їм у відповідь: „Істинно, істинно говорю вам: ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися“» (Ів 6, 26). Папа зауважив, що Христові слова „викривають наміри тих, хто прагне не зустрічі з людиною, а споживання речей“. „Натовп бачить в Ісусі засіб для досягнення інших цілей, постачальника послуг. Якби Він не дав їм їсти, Його вчинки та вчення не викликали б у них інтересу“, — сказав він.
За словами Єпископа Риму, це відбувається тоді, коли віру замінюють забобони і Бога сприймають як ідола, якого шукають, коли щось потрібно. Отже, цей євангельський уривок дає зрозуміти, що існують хибні підстави, щоб шукати Христа, зокрема, коли Його сприймають як якогось ґуру чи талісман. Папа підкреслив, що ставлення Ісуса до нас є зовсім іншим: Він не відкидає людей, а спонукає замислитися над тим, що відбувається в їхньому серці. «Христос кличе нас до свободи, — наголосив проповідник. — Він не хоче рабів чи клієнтів, а шукає братів і сестер, яким може посвятити себе повністю. Щоб з вірою відповісти на цю любов, недостатньо просто чути про Ісуса: потрібно прийняти сенс Його слів. Недостатньо навіть бачити те, що робить Ісус: потрібно йти за Ним і наслідувати Його приклад».
Воскреслий дарує вічне життя
Святіший Отець зауважив, що Христові слова: «Працюйте не на ту їжу, яка проминає, а на ту їжу, яка залишається на життя вічне» (Ів. 6, 27) вказують на Його справжній дар для нас: «Він не закликає нас не дбати про щоденний хліб, який, навпаки, розмножує в достатку і вчить просити в молитві. Він навчає нас правильному способу шукати хліб життя — їжу, яка живить нас навіки».
Папа вказав на проблеми сучасного світу, такі як насильство, несправедливий розподіл дібр, і підкреслив, що «Христос чує плач народу і оновлює нашу історію, піднімаючи нас після кожного падіння, втішаючи в кожному стражданні та підбадьорюючи в нашій місії». «Так само, як Євхаристія є живим хлібом, який Він ніколи не перестає нам дарувати, так і Його історія не знає кінця, — наголосив проповідник. — Тому Воскреслий відкриває наше життя силою Свого Духа і усуває кінець нашої історії, тобто смерть. Христос живе! Він є нашим Відкупителем».
Євангеліє у серці дає відвагу долати труднощі та розчарування
Наступник святого Петра пояснив, що Пасхальне свідчення стосується не лише Христа — розп’ятого і Воскреслого — але також і нас. Ми не народилися, щоб помирати або стати рабами тілесної чи духовної тлінності. Будь-яке насильство, обман чи пригноблення суперечать дару свободи, який дає нам Христос. Це звільнення від зла і смерті відбувається не лише наприкінці часів, а й у нашому повсякденному житті. Про те, як прийняти цей дар, пояснив сам Христос в тому ж євангельському уривку від Івана: «Діло Боже — вірувати в того, кого Він послав» (Ів. 6, 29).
«Блаженні ті, що ходять за Господнім законом» (пор. Пс. 119/118, 1), — процитувавши цей псалом, що прозвучав під час богослужіння, Лев XIV підкреслив, що «саме Господь визначає напрямок цього шляху, а не наші нагальні потреби чи тимчасові моди». «З Євангелієм у серці ви матимете відвагу перед труднощами та розчаруваннями, — наголосив він. — Шлях, який Бог відкрив для нас, ніколи не закінчується». Церква, як пояснив Папа, звіщає Добру Новину не лише словами, а й своїм життям. «Причащаючись Євхаристії — хліба вічного життя — ми покликані служити людям з відданістю: піднімати тих, хто впав, відновлювати те, що зруйноване насильством, і з радістю будувати братерські стосунки», — сказав він.
На завершення Лев XIV зазначив, що «прямуючи разом у світлі Євангелія, Церква в Анголі зростає, черпаючи силу з Євхаристії і проявляючи турботу про кожну людину та весь народ». Рясні покликання серед молоді, за його словами, є знаком того, що вони відкриті на Божий дар, який завжди щедрий до тих, хто приймає його з чистим серцем. «Завдяки Хлібу Життя, яким ми сьогодні ділимося, ми можемо надалі йти шляхом усієї Церкви, метою якого є Царство Боже, світлом якого є віра, а життєвою силою — милосердя», — сказав він.
Папа Ангольській Церкві: вірність Христа є спонукою нашої вірності
«Усі ангольці, без винятку, мають право будувати цю країну та отримувати від цього справедливу користь; однак учні Господа зобов’язані робити це згідно із законом милосердної любові», — сказав Папа Лев XIV, зустрічаючись на завершення свого третього дня свого перебування в Анголі з церковною спільнотою країни. На зустріч, яка в понеділок, 20 квітня 2026 року, відбулася в парафіяльному храмі Пресвятої Богородиці Фатімської в столиці Луанді, зібралися єпископи, священники, диякони, члени спільнот богопосвяченого життя, катехити та інші душпастирські співробітники.
Католики становлять 58 % населення Анголи, а церковне життя організоване в 20 територіальних структурах. Тут служать 1500 священників, але значущою є кількість катехитів — понад 55 тисяч. «Насамперед дякую всім, хто послужив і служить Євангелію в Анголі: дякую за діло євангелізації, проведене в цій країні, за надію у Христі, посіяну в серцях народу, за любов до найбідніших», — сказав Лев XIV на початку зустрічі.
Сказати «так» Христові
Святіший Отець запевнив слухачів у тому, що Господеві відома великодушність, з якою вони відповіли на покликання. За його словами, вартує «повністю відкрити своє серце Христові», долаючи спокусу думати, що Він, мовляв, приходить, щоби щось забрати. «Він нічого не відбирає, Він усе дарує. Хто віддає себе Йому, той отримає стократ. Відкрийте, навстіж відчиніть двері перед Христом, і знайдете справжнє життя», — закликав Лев XIV, цитуючи інавгураційну проповідь Бенедикта XVI, особливим чином скеровуючи ці слова до численної молоді в семінаріях і формаційних домах. Папа заохотив «не боятися сказати „так“ Христові» та не боятися завтрашнього дня, бо «єдина річ, яку Він відбирає і бере на себе — це наш гріх».
Дар, який ушляхетнює
Далі Наступник святого Петра вказав на те, що Ісус дарує радість «бути Його учнями-місіонерами, силу перемагати підступність лукавого, надію вічного життя». За його словами, це дар, «який ушляхетнює та робить великими, який зобов’язує та наділяє відповідальністю». «А найбільшим даром є Святий Дух, Який, влитий у ваші серця під час Хрещення, з огляду на місію особливо уподібнив вас до Христа, Який послав вас, щоб, спираючись на Євангеліє, ви будували вільне, примирене, прекрасне й велике ангольське суспільство. Як же важливе в цій місії служіння катехитів! Саме в Африці це є фундаментальним проявом життя Церкви, що може бути натхненням для католицьких спільнот у всьому світі», — мовив Лев XIV.
У світлі уривка з першого Послання до Коринтян: «Усе — ваше, ви ж — Христові», Папа зауважив, що в контексті 50-річчя незалежності країни ці слова апостола говорять: «Теперішність і майбутнє Анголи належать вам, але ви належите Христові». Й у той час, як усі ангольці покликані причинятися до будування цієї країни, християни повинні робити це згідно з законом любові. «В основі вашої діяльності лежить те, — сказав він, — що ви є учнями Ісуса. Завданням кожного з вас є бути Його образом, і в цьому ніхто не може вас замінити. Саме в цьому полягає ваша унікальність!».
В школі Ісуса
Святіший Отець наголосив, що від учня Христа вимагається перебувати в єдності з Ним. Трирічний душпастирський план Церкви в Анголі має тему «Вірні, радісні учні» та присвячений молитві й роздумам про священство та богопосвячене життя. За словами Папи, серед багатьох доріг, які Бог відкриває перед Церквою в країні, першою є «вірність Христові». Для цього потрібно цінувати постійне формування, пильнувати, щоб життя було послідовним та «бути витривалими в звіщенні Доброї Новини миру». В школі Ісуса, як зауважив він, завжди можемо вчитися багатьох речей. Адже Ісус казав, що хто бачить Його, той бачить Отця, що в небі.
«Це нагадує нам про споглядальний вимір постійного формування, — вів далі Лев XIV. — Пізнання Христа, без сумніву, проходить через якісне початкове формування під особистим супроводом наставників; проходить через дотримання програм ваших дієцезій, згромаджень та інститутів; проходить через серйозне самостійне навчання, щоб просвічувати віруючих, довірених вам, вберігаючи їх, насамперед, від небезпечної ілюзії забобонів. Однак формування є набагато ширшим: воно стосується єдності внутрішнього життя, дбання про себе та про Божий дар, який ми отримали, вдаючись до літератури, музики, спорту, мистецтва загалом, а насамперед до молитви адорації та споглядання».
Світ потребує свідків
Святіший Отець навів слова святого Павла VI, який повчав, що сучасна людина більше прислухається до свідків ніж до вчителів, а якщо й прислухається до вчителів, то це тому, що вони є свідками. «Вірність Христа, Який полюбив нас до кінця, є справжньою рушійною силою нашої вірності. Ця вірність стає легшою завдяки єдності священників зі своїм єпископом та зі своїми братами в священстві, єдності богопосвячених осіб зі своїм настоятелем та між собою», — сказав Лев XIV, закликаючи плекати братерство за допомогою щирості та прозорості та не відриватися народу, втікаючи від шукання привілеїв.
Колиска покликання
Не менш важливою, як наголосив далі Святіший Отець, є також «сім’я, в якій ми народилися та виросли». Він нагадав духовенству та богопосвяченим особам, що для багатьох з них саме сім’я стала «колискою покликання, яка цінувала та оберігала паросток особливого поклику». «Тож до ваших рідних лине моя щира вдячність за те, що вони піклувалися, підтримували та захищали ваше покликання. Водночас закликаю їх завжди допомагати вам залишатися вірними Євангелію та не шукати вигоди від вашого служіння Церкві», — сказав Лев XIV.
Мир і розвиток
«Врешті, ваша вірність в Анголі, як це повинно бути в усьому світі, сьогодні особливо пов’язана зі звіщенням миру», — вів далі Папа, згадавши про важливе свідчення духовенства й богопосвячених осіб в минулому, яке дуже тут цінується, але це зобов’язання ще триває. Слід плекати «примирену пам’ять, виховуючи всіх до згоди» та «цінуючи між собою спокійне свідчення тих, хто переживши болючі випробування, все простив». «Радійте з ними, святкуйте мир!» — закликав Лев XIV, нагадуючи також повчання святого Павла VI про те, що «розвиток є другим іменем миру». Це вимагає бути «великодушною Церквою, що співпрацює задля цілісного розвитку» в своїй країні, зокрема, через ініціативи в освіті й охороні здоров’я.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
