СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Гріб стає драбиною до неба»: єпископ Володимир Груца про таємницю Успіння
У свято Успіння Пресвятої Богородиці, 15 серпня 2026 року, владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, запрошує замислитися над християнським розумінням смерті та вічності. Відхід Богородиці з цього світу є не завершенням, а переходом до повноти життя з Богом. Відтак єпископ звертає увагу на особисте запитання, яке це свято ставить перед кожним: яким буде завершення мого земного шляху і чи стане воно народженням для неба?
На перший погляд дивним може здаватися святкувати відхід до вічності людини. На похороні матері діти плачуть, сумують, оплакують втрату, ми ж — святкуємо перехід Матері Божої до неба.
Святкуючи празник Успіння Пресвятої Богородиці, маємо можливість задуматися, чому саме так називається це свято і що ця назва означає у перспективі для нас. У розумінні людини християнського Сходу гріх означає смерть — духовну смерть, смерть для Бога чи від Бога. Марія як Божа Мати в праведності провела і завершила земний шлях, була збережена від гріха. Успіння є немов би логічним завершенням її життя. На стихирах вечірні празника молимося: «Мати життя до гробу покладається і гріб стає драбиною до неба». Тому успіння — це перехід до неба.
Отже, праведна людина в момент біологічної смерті засинає, — народжується для неба.
А яким буде моє народження при кінці мого земного життя? Це буде залежати від того, як я живу щодня. Як важливо, щоб завершення мого життя було не смертю, а успінням.
† Володимир Груца,
єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ
