СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиV Апостольська подорож Папи Лева XIV до Франції. День третій
Третій день Апостольської подорожі до Франції, 27 вересня 2026 року, Папа Лев XIV провів у Люрді — одному з найвідоміших Марійських санктуаріїв світу. Вранці Святіший Отець зустрівся з єпископами Франції, яких закликав до нового місіонерського пориву та сміливого звіщення Христа. Згодом Папа очолив Святу Месу на площі перед санктуарієм Люрдської Богоматері за участю близько 150 тисяч паломників, наголосивши у проповіді на наверненні, цінності людського життя та покликанні християн бути «місіонерами надії». У другій половині дня зустрівся з хворими та працівниками центру «Accueil Notre-Dame», наголосивши на невід’ємній гідності кожної людської особи.
Папа єпископам Франції: одна програма — дбати, щоб пізнавали та любили Ісуса
Щоб здійснити оновлення надії в межах нового місіонерського пориву Франції, існує завжди одна й та сама програма: дбати про те, щоб Ісуса Христа пізнавала та любили, по-справжньому та з захопленням. Думками про це Папа Лев XIV ділився з єпископатом Франції, зустрічаючись з ним у неділю, 27 вересня 2026 року, вранці в санктуарії Матері Божої в Люрді. Саме тут французькі єпископи збираються на свої пленарні асамблеї, чим, за словами Святішого Отця, виявляють своє бажання ввірити Церкву в Франції під покров Матері Божої. Зрештою, як додав він, «не існує кращого способу досягти Ісуса, як іти до Нього через Марію». Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
Тож на початку своїх роздумів Папа зауважив, що Марійська набожність глибоко вкорінена на цій землі аж з часів євангелізації. Особливим вираженням цих уз було посвячення Франції Пресвятій Богородиці 1638 року, а цей «тривалий шлях», позначений також різними формами набожності та різними місцями, що носять Її ім’я, не припиняється та свідчить світу Божого люду.
Інтегральна частина життя країни
«Перед обличчям величезних викликів нашого часу я закликаю вас, дорогі брати, проявити відвагу, завзяття та місіонерську креативність. Не дозволяйте помилкам, непослідовності, ані навіть падінням, що позначили історію цього народу на його шляху, знеохотити вас. Завжди майте мужність визнавати помилки з любов’ю до Істини та з рішучістю лікувати рани любов’ю Доброго Пастиря, який знає своїх овець і кличе кожну з них на ім’я. Тож підіймайтеся з надією і ніколи не втомлюйтеся звіщати Євангеліє!» — закликав Наступник святого Петра французьких єпископів, підкреслюючи, що історія Церкви у Франції — безмежно багата, прекрасна та плідна. Церква зробила свій внесок у збудування цієї країни та є «цілісною частиною його культури, ідентичності та покликання в світі».
За словами Папи, голос Церкви «має повне право» брати участь у громадських дискусіях, маючи «пророчий авторитет». І хоч його не завжди розуміють, його однак чекають. І навіть якщо до нього не прислухаються, він є потрібним. «Я знаю про вашу рішучість і вашу відвагу — ви проявили їх дуже чітко під час нещодавніх дебатів щодо кінця життя — і закликаю вас до витривалості разом з усіма людьми доброї волі, які відстоюють ті самі цінності», — додав він.
Захищати свободу євангелізувати
Святіший Отець визнав, що в теперішній час місцеві єпископи служать у контексті «дуже особливої світськості», яка є плодом турбулентної історії, що однак повинна «дозволяти Церкві виконувати її місію». І той факт, що «досягнута з великими зусиллями рівновага» сьогодні підважується, подібно до того, що відбувається й у інших контекстах західного світу, не повинен вести до відчаю. «Заохочую вас бути пильними, щоб захищати свободу та право Церкви євангелізувати, виховувати у дусі істинної свободи та публічно здійснювати богопочитання, щоб милосердя могло явно здійснюватися в ім’я Ісуса Христа», — мовив Лев XIV.
Христові дари
Як зазначив Папа, те, чим Бог обдарував католиків Франції, справді заслуговує на вдячність. Це і безперервна вервечка святості, що простягається і до наших днів, розквіт мистецтв, літератури та науки «під натхненням віри та дією Святого Духа», незворотне дозрівання усвідомлення «невід’ємної цінності людської особи» та необхідності захищати її права та свободи, як також місіонерський порив, що «приніс плоди аж до кінців землі». На думку Святішого Отця, настав час, «коли багато з наших сучасників очікують почути сповнене надії послання Євангелія та побачити, як у їхніх очах знову засяє світло воскреслого Христа». «Послання миру, джерелом якого є Ісус, стає ще більш очікуваним, оскільки як у Франції, так і в інших країнах Заходу спостерігається тривожна поляризація, занепад братерства, сердечності та якості суспільного життя, а також поновлення насильства, нерівності та бідності», — сказав Лев XIV.
Єдина програма
За словами Наступника святого Петра, великі прагнення плекає молодь. Стурбована станом світу, який отримує у спадок, з тривогою за майбутнє, вона готова «відважно та великодушно братися за все те, що є прекрасним, істинним і добрим». «Показуйте їм дорогу Євангелія: єдиний надійний шлях, хоч і вимогливий, який уже приніс чимало плодів на цій французькій землі», — закликав Папа, особливо заохочуючи єпископів бути уважними до явища катехуменату, що залучає дорослу молодь, дбаючи, щоб вони приходили до «живих спільнот, які практикують любов і живуть солідарністю», а також про те, щоб завдяки «надійному доктринальному навчанню, вкоріненому в Божому слові», вони могли долати свої сумніви. «Щоб здійснити це відродження надії в рамках нового місіонерського пориву у Франції, чого я щиро бажаю, — сказав Лев XIV, — існує єдина, і завжди та сама програма: дбати про те, щоб люди пізнавали та полюбили Ісуса Христа — щиро, з пристрастю, знову і знову…».
Місія католицької школи
Далі Святіший Отець поділився думками про деякі важливі виклики, першим з яких виокремив освіту та виховання. За його словами, це місія, яка торкається багатьох сфер життя. Він зупинився на католицькому шкільництві. «Позитивним є те, що католицькі навчальні заклади широко відкриті для тих, хто не поділяє нашої віри. Ця великодушна гостинність, що поважає свободу совісті кожного, обіцяє велику плідність для всіх, для суспільства та для самої Церкви. Проте католицька освіта ні в якому разі не може відмовитися від свого освітнього проєкту, проєкту, зосередженого на Христі, метою якого є цілісний розвиток людини в усіх її вимірах: духовному, культурному, інтелектуальному, моральному та соціальному», — наголосив Папа, підкреслюючи, що ніхто не повинен дивуватися, що в католицьких закладах пропонуються нагоди для зустрічі з Христом і Його словом, ані, тим більше, ніхто «не повинен почуватися маргіналізованим лише через те, що вірить в Ісуса».
Відповідальність і покликання
Ще одним викликом, на якому зупинився Папа, є «болюче лихо насилля над неповнолітніми, скоєного представниками духовенства або в церковних контекстах». Він подякував єпископам за сміливі рішення щодо встановлення правди, здійснення справедливості та надолуження і впровадження культури запобігання. «Необхідно і далі йти обраним шляхом, зберігаючи максимальну пильність. Водночас ваше духовенство потребує підтримки та заохочення», — наголосив Лев XIV, підкреслюючи, що для того, щоб виникали покликання до священства, священника повинні прагнути, приймати, любити, а його ідентичність, уподібненого до Христа, «має бути чіткою та добре зрозумілою серед Божого люду».
Папа також згадав про «сумне явище зменшення покликань до богопосвяченого життя», зокрема, споглядального. Він висловив жаль через нещодавні чи заплановані закриття давніх монаших спільнот, які відіграли важливу роль в історії. Водночас, за його словами, «вкорінення у вірі, насичене духовне життя та привілейована близькість з Ісусом» дедалі частіше зустрічаються в християнських сім’ях, і це заслуговує «максимальної уваги та підтримки». «Поглиблення та зміцнення віри в сім’ях, безперечно, є одним із ключових факторів, що дозволить подолати багато криз, які зараз переживають Церква та наше суспільство», — переконаний Святіший Отець.
Єдність як запорука свідчення
Врешті, ще одним викликом, що викликає тривогу за майбутнє, Лев XIV назвав плекання єдності. Він нагадав, «наскільки важливим є те, щоб Ісусові учні перебували в любові». «Церква у Франції є маленьким стадом, яке має об’єднати свої сили заради місії. Ідеологічні розколи звели б її свідчення нанівець. У історії Церкви завжди існували напруження, але саме тоді, коли вони проявляються, ми можемо ще більше оцінити дар єдності. Ця єдність не є пласкою одноманітністю, а робить так, що кожна справді католицька чутливість природно вливається у спільне визнання віри через слухняність законним пастирям і, зокрема, Наступнику святого Петра», — сказав Папа, наголошуючи, що це «динамічна єдність, яка підтримується Переданням Церкви» та «збагачується у взаємному діалозі».
Тривати в місії звіщення Христа
Підсумовуючи, Святіший Отець запевнив французьких єпископів у тому, що Церква Франції дорога серцю Папи, якого переповнюють почуття ентузіазму й надії, коли думає про них. «Багатий на живі, братерські та відкриті до світу спільноти; багатий на палку молодь, залучену до численних ініціатив; багатий також на спадщину, яка його підтримує, але водночас ставить перед ним виклики, — Божий люд у Франції, у цьому я впевнений, із запалом буде продовжувати свою місію звіщати Христа та надихати любити Його, щоб світ мав життя», — сказав Лев XIV, ввіряючи Церкву та країну материнському заступництву Пресвятої Богородиці.
Проповідь Папи в Люрді: місце віри в красу та сакральність життя
У неділю, 27 вересня 2026 року, третій день Апостольської подорожі до Франції, Папа Лев XIV відслужив Святу Месу в Люрді на площі перед санктуарієм Люрдської Богоматері. На богослужіння зібралися 150 тисяч паломників, а під час молитви вірних одне з прохань прозвучало українською мовою.
На початку проповіді Папа насамперед привітав паломників з Франції та з усього світу і зазначив, що дивлячись на них, зібраних у домі нашої Матері, бачить обличчя вселенської Церкви. Адже деякі з них «перетнули континенти, подолали труднощі та принесли свої радощі й свої тягарі аж до цього святого ґроту». Він особливо привітав прочан, які прибули з усіх провінцій та дієцезій Франції. «Сьогодні ви ступаєте на цю благословенну землю, яка отримала стільки благодатей. Нехай же це паломництво розпалить полум’я віри у ваших домівках та парафіях. Несіть втіху Люрду своїм сусідам, своїм близьким та всьому французькому народові», — промовив він.
Заклик до навернення
Далі Єпископ Риму звернув увагу на літургійні читання цієї неділі, які нагадують про центральну тему послання Діви Марії, переданого святій Бернадетті, — заклик до навернення. Цей заклик — ніжний і, водночас, наполегливий. Лев XIV зазначив, що в Євангелії Ісус звертає погляд істини та глибокого смутку на закриті серця: «Ви навіть не покаялися» (Мт 21,32). За його словами, причина цієї «рани в серці Христа» полягає в тому, що Бог не бажає загибелі Своїх дітей. Про це нагадує пророк Єзекиїл: «Якщо праведник відвернеться від справедливості й вчинить зло, і через це помре, то він помре саме за те зло, яке вчинив», якщо ж він навернеться, якщо «розпочав роздумувати, відвернувся від усіх скоєних гріхів: він, безперечно, житиме й не помре» (пор. Єз 18,26.28). Саме тому заклики до покаяння лунають у Святому Письмі й залишаються невід’ємною частиною євангельської проповіді. Особливого значення вони набувають тоді, коли слід підкреслити невідкладність навернення: «Саме сьогодні — сприятливий час, день спасіння (пор. 2 Кор 6,2). Отож, Бог бажає, щоб людина жила, щоб вона прозріла й повернулася до Нього. „Навернення, — наголосив Єпископ Риму, — означає покинути помилкові шляхи, щоб прийняти Шлях Життя, відкриваючи таким чином своє серце єдиній Радості, яка не проминає“.
Горизонт вічного життя
Наступник святого Петра наголосив, що «Ісус не добирає слів, закликаючи до покаяння, як, наприклад, розповідає нам святий Лука: „Якщо ви не навернетеся, то всі загинете“» (13,5). Христос розширює горизонт земного життя до горизонту вічного життя. Далі Святіший Отець зазначив, що земне щастя часто є швидкоплинним і відносним, а для багатьох людей воно, на жаль, може залишатися недосяжним. Натомість, справжнє щастя, за його словами, „обіцяне всім у надії, і воно має бути головним предметом наших пошуків, наших зусиль та наших виборів“. «Хіба не сказала Діва Марія святій Бернадетті: „Я не обіцяю тобі щастя в цьому світі, але в іншому?“» — запитав Папа, зазначивши, що „ця обіцянка, проголошена саме тут, особливо сильно лунає на цій французькій землі й стрясає нашу сучасну свідомість“.
Життя — дорогоцінний Божий дар
Лев XIV підкреслив, що «в суспільстві, зосередженому на прогресі та матеріальному добробуті, але іноді схильному забувати про горизонт вічності, Марія приходить, щоб нагадати нам про велич і значення нашого покликання до життя, до вічного життя». Папа наголосив, що на тлі сучасних дискусій про цінність людського життя в ситуаціях хвороби, страждання чи старості, печера Масаб’єль постає як святиня християнської надії. Тут не відкидають жодної слабкості. Милиці, інвалідні візки, приховані сльози не є перешкодою. Навпаки, саме тут є «місце, де вас повністю поважають, приймають і перемінюють безмежною Божою любовʼю». «Люрд — це благословенне місце визнання віри в красу та сакральність життя, адже тут воно сприймається як дорогоцінний Божий дар, покликаний розквітати на віки в любові Отця», — підкреслив Папа.
Обіцянка вічного життя
«Я обіцяю тобі»! «Так, вічне життя — це міцна й надійна обітниця, яку дає нам Господь. Він уже здобув його для нас Своєю смертю на хресті та Своїм воскресінням, і щодня втілює його в нас через благодать хрещення», — вів далі Святіший Отець, який підкреслив, що ця благодать доступна нам, але «саме від нас залежить, чи приймемо ми її добровільно, чи схопимося за неї, чи не будемо їй перешкоджати». Він застеріг, що «перешкодою для благодаті та вічного життя, єдиною перешкодою для цієї любові є гріх, замикання в собі, відкинення Бога, яке ув’язнює нас у нашій власній темряві!». Він наголосив, що цей вибір є «нашою особистою відповідальністю, і вона велика». Лев XIV нагадав, що Бог дав нам свободу, адже вона є умовою любові; не можна любити під примусом. Він заохотив, щоб у цій подарованій свободі, відповісти «так» Христові і, з допомогою Його благодаті, ступати слідами Марії. «Це „так“, яке невпинно оновлюється аж до нашого останнього подиху: „тепер і в годині нашої смерті…“, — проказуємо у молитві „Радуйся, Маріє“».
Папа пригадав наполегливий заклик Богородиці до навернення словами, які Вона тричі вимовила саме тут: «Покаяння! Покаяння! Покаяння!». «І закликала Бернадетту виконати певні дії», — нагадав Святіший Отець, запитуючи: «Чому ж? Чи, можливо, ми повільні в розумінні? Чи занадто легко вважаємо себе безгрішними? Чи, можливо, ми недостатньо практикуємо покаяння?». Проповідник пояснив, що Богородиця просить нас чинити покаяння «не лише заради нас самих, які цього потребуємо, але й „за грішників“, за світ, що йде до руїни». «Як же наші серця можуть не відчувати заклику до дії серед дедалі поширеніших конфліктів, що знищують стільки невинних життів?» — вів далі Папа, констатуючи, що «зло, яке вражає нашу епоху, походить із серця людини, Бог за це не відповідальний!». Святіший Отець заохотив до переміни людських сердець, починаючи із своїх власних.
Заклик до навернення серця
Лев XIV підкреслив, що «покаяння — це дія, що породжується любов’ю у солідарності з людством: любов’ю до Бога, чиє Серце ми прагнемо зцілити від ран, завданих нашими гріхами; любов’ю до всіх наших братів і сестер, які не відповідають на заклик до навернення і яких їхні провини ведуть до смерті». Заклик до навернення стосується самої Церкви у її земному паломництві. Вона повинна мати відвагу насамперед сама переживати це навернення. Щоб зцілитися від глибоких ран, невірності та помилок, допущених упродовж своєї історії, Церква покликана зі смиренням прийняти очищальний погляд Господа. «Визнання власних помилок, — наголосив Папа, — є необхідною умовою духовного зростання». Він звернув увагу на заклик Богородиці до молитви та навернення. Цей заклик, за його словами, сповнює надією, адже показує шлях до переміни — єднання зі стражданнями Христа.
Служіння хворих є незамінним
Особливі слова Папа звернув до хворих, яких у Люрді є чимало. Вони, хто безпосередньо знає, що таке біль і страждання, можуть переживати свої випробування в дусі жертви, єднаючи їх зі стражданнями Христа. Таким чином, вони стають учасниками спасенного шляху, якого потребує сучасний світ. Саме тому хворі, наголосив Лев XIV, займають особливе місце в серці Церкви, а їхнє служіння є незамінним.
Бути місіонерами надії
Звертаючись до паломників, проповідник закликав їх не залишати Люрд такими, якими вони сюди прибули. «Повертайтеся як місіонери надії», — наголосив Папа, заохотивши їх стати у своїх країнах, дієцезіях і родинах місіонерами надії, свідками Божої сили та ніжності. «Не бійтеся буревіїв цього світу», — закликав він, нагадуючи, що Богородиця супроводжує кожного на його дорозі, огортає Церкву своїм материнським покровом і, подібно до Ранкової Зорі, освітлює шлях до Христа. Тож підсумовуючи, Лев XIV заохотив із радістю прямувати назустріч повноті життя, яку дарував Її Син Ісус.
Лев XIV: молімося в жовтні Розарій за припинення усіх війн і за мир між народами
Євхаристійне богослужіння, яке Папа Лев XIV у неділю, 27 вересня 2026 року, очолив на площі перед санктуарієм Люрдської Божої Матері, завершилося приблизно опівдні проказуванням молитви «Ангел Господній». Перед цим Святіший Отець звернувся до присутніх з кількома словами, насамперед подякувавши всім учасникам цієї спільної молитви. «Дякую за вашу присутність! Я також вітаю всіх, особливо хворих, хто приєднався до нас через засоби суспільної комунікації», — сказав він.
Запрошуючи вірних до проказування молитви «Ангел Господній», назвавши її «простою й чудовою молитвою, яка допомагає нам щодня жити згідно з Божою волею, наслідуючи приклад Діви Марії», Папа звернувся із закликом, «особливо близьким його серцю».
«Саме тут Непорочна Діва з’явилася святій Бернадетті з вервицею і немовби керувала її молитвою. Тому сьогодні я закликаю всіх вірних і всі християнські спільноти молитися Святий Розарій протягом наступного місяця жовтня в особливому намірі, щоб припинилися війни і настав мир між народами, що перебувають у стані війни. Супроводжуймо молитву конкретними вчинками покаяння та милосердя, а також зобов’язанням завжди сприяти діалогу та примиренню. Нехай же наша Пресвята Мати заступається за нас!» — побажав Папа.
Папа в Люрді про гідність хворих: безцінний скарб для Церкви
Третій день своєї Апостольської подорожі до Франції Папа Лев XIV провів у Люрді — місті біля підніжжя Піренеїв, куди щороку приїжджають мільйони паломників більш ніж із 140 країн світу. Із понад 7000 випадків зцілень, задокументованих від часу Об’явлень Пресвятої Діви Марії 1858 року, Церква визнала чудом 72 з них. У неділю, 27 вересня 2026 року, після приватного обіду в резиденції єпископа Тарба і Люрда Святіший Отець вирушив до закладу «Accueil Notre-Dame», розташованого неподалік, на березі річки навпроти Печери Об’явлень, де відбулася його зустріч із працівниками та підопічними цього закладу.
Цей заклад — один із понад тисячі подібних осередків опіки та доброчинності, які сьогодні діють під егідою Католицької Церкви у Франції. За даними церковної статистики, після тривалого спаду їхньої кількості — з майже 2000 у 1980 році до менш ніж 800 у 2020-му — у 2024 році число таких установ знову зросло до 1 119, повернувшись практично до рівня 2010 року.
Біля будівлі «Accueil Notre-Dame» Папу зустріли єпископ Тарба і Люрда Жан-Марк Мікас та керівник закладу Матіас Терр’є. Після їхніх вітальних слів прозвучали особисті свідчення — лікаря, який працює в закладі, та працівниці закладу, ураженої інвалідністю. Прозвучав уривок з мюзикла про святу Бернадетту Субіру, після чого до присутніх промовив Святіший Отець.
У Божих очах ніхто не є непомітним
На початку свого слова Папа нагадав, що цьогорічною темою в різноманітних душпастирських ініціативах санктуарію в Люрді є слова архангела Гавриїла до Марії: «Радуйся, благодатна, Господь із Тобою» (Лк 1, 28), які підкреслюють надзвичайний обмін поглядами між Господнім посланцем і Марією. За словами Лева XIV, у цій зустрічі смирення і великодушність юної дівчини уможливили Боже діло спасіння: Марія не залишила Господа собі, а подарувала Його світові, промовляючи до кожного — «Господь із тобою». Ця істина, наголосив Папа, є основою людської гідності як особи. «Тут Марія дивиться на кожного з нас як на неповторну особу, як засвідчила свята Бернадетта під час об’явлень у Печері. Цей материнський погляд ще раз нагадує нам, що в очах Бога ніхто не є непомітним», — підкреслив він.
У час, коли деякі суспільства, на думку Лева XIV, схильні відводити погляд або заплющувати очі на гідність людського життя, необхідно плекати в собі й в інших «споглядальний погляд». Це «погляд тих, хто бачить життя в його глибшому сенсі, хто осягає його цілковиту безкорисливість, його красу і його заклик до свободи та відповідальності», погляд тих, «хто не претендує заволодіти дійсністю, а натомість приймає її як дар», відкриваючи в усіх речах відбиток Творця і бачачи в кожній людині Його живий образ. «Людська особа є гідною просто через те, що існує і призначена для вічності. Нашу гідність не можна виміряти чи поставити під сумнів», — наголосив Наступник святого Петра.
Відкинути смерть під виглядом фальшивого співчуття
«Я знаю, що для декого з вас через певні хвороби, а часом і нестерпний біль, обрій може здаватися темним, непевним і позбавленим надії. Але жоден людський закон ніколи не повинен позбавляти вас певності у власній гідності. Навпаки, саме в ім’я цієї невід’ємної гідності людської особи ми повинні відкинути спокусу завдавати смерть під виглядом фальшивого співчуття», — підкреслив Папа і додав, що заподіяння смерті неможливо вважати чимось нормальним, і те, що законне, не завжди є моральним.
Звертаючись до медичних працівників, Папа закликав пам’ятати про глибокий сенс їхнього покликання — «доглядати страждущу людину, а не усувати» її. «Так, дорогі друзі, будьте пристрасними служителями життя», — закликав він. Для цього, на думку Святішого Отця, потрібно розвивати структури паліативної допомоги та наукові дослідження в цій царині. Наприкінці цієї частини своєї промови він подякував лікарям, медсестрам, капеланам та волонтерам за їхнє служіння гідності людської особи.
Звертаючись до хворих, Папа наголосив: «Ви не тягар. Ви — пульсуюче серце нашого людства і безцінний скарб для Церкви». Завершуючи свою промову, Лев XIV запевнив хворих у своїй молитовній підтримці, згадавши й тих, хто єднається із зібранням із дому чи з лікарняного ліжка, і довірив усіх присутніх материнській любові Богородиці, побажавши їм Божого благословення. Опісля він особисто вітався з учасниками зустрічі, обіймаючи хворих і благословляючи дітей.
Після зустрічі в «Accueil Notre-Dame» Папа Лев XIV пішки вирушив до монастиря босих кармеліток у Люрді. Тут відбулася його приватна зустріч із монахинями споглядального монастиря.
Папа: Непорочнозачата Марія – провідна зоря тв світло надії у випробуваннях
Кожен вечір у Люрді завершується процесійною ходою зі свічками та проказуванням молитви Розарію. Не став винятком недільний вечір 27 вересня 2026 року, який збігся з третім днем V Апостольської подорожі Папи Лева XIV. Святіший Отець приєднався до молільників, а по завершенні молитви на вервиці звернувся з промовою.
«Ми зібралися тут цього вечора, щоб виконати прохання, яке Богородиця передала священникам через святу Бернадетту: “Нехай приходять сюди з процесією”. Як же зворушливо бачити, як вірні, з покоління в покоління, з любов’ю та довірою відповідають на лагідне запрошення Діви Марії. Як же втішно чути, як християни співають гімни, сповнені запалу й віри, і йдуть із свічкою в руці до своєї Небесної Матері, Матері, яку Ісус подарував нам на Хресті», – мовив Лев XIV, дякуючи Богові за можливість відповісти на заклик небесної Матері, «ставши паломником серед паломників».
Світло надії
За словами Святішого Отця, тим світлом, яке нас провадить і приваблює, є «світло надії, що ніколи нас не залишає». В той час, як дорога нашого життя часто позначена випробуванням, вона також «вже пронизана радістю» знання про те, що ми – Божі діти, яких Ісус любить і спасає. «Хворі є привілейованими свідками цього перетворення буття через віру та любов до Бога й ближнього. Потрібно прибути сюди, щоб разом із вами, дорогі хворі, взяти участь у цій процесії, щоб повною мірою усвідомити її дійсність», – сказав Папа. За його словами, чудо «відчуття спокою та радості у випробуванні» можливе саме завдяки тому, що «Бог дарує нам благодать відчувати життєдайну присутність воскреслого Христа між нами». Адже, як пише святий Павло, «страждання цього часу незрівнянні з майбутньою славою, яка виявиться у нас».
«Тож ми покликані бути витривалими в нашій подорожі, знову і знову, доки нам дано прожити в цьому світі, де Марія йде попереду нас. І ми з упованням прибігатимемо до Неї, чиє Непорочне Зачаття сяє, немов маяк серед ночі», – мовив Лев XIV, нагадуючи, що саме такими словами: «Я – Непорочне Зачаття» Діва Марія представилася Бернадетті, з покорою вказуючи на той привілей, який є «світанком спасіння для нас».
Провідна зоря
Папа нагадав про суть віри в Непорочне Зачаття, яка полягає в тому, що «на основі заслуг своїх Страстей та Воскресіння Ісус побажав уберегти свою Матір від будь-якого сліду первородного гріха». Він зробив Її «новою Євою», над якою диявол ніколи не мав ніякої влади. «Ось чому Її підтримка та заступництво мають першочергове значення для християнина, який прагне прийняти благодать Відкуплення, здобуту кров’ю Ісуса, та боротися проти зла. Вона є морською зорею – Stella maris – яка приходить нам на допомогу у випробуваннях», – сказав Святіший Отець, запрошуючи паломників та хворих, які прибули сюди з Франції та всього світу, щоб взяти участь у цій процесії світла, представляти Богородиці свої найнагальніші наміри, як особисті, та і молитву за світ. «Коли ми споглядаємо Її у її Непорочному Зачатті, у нашому серці пробуджуються радість і непереможна надія, бо, осяяна сонцем, з місяцем під ногами та увінчана зірками, Вона є славною, могутньою; і водночас смиренною, дуже близькою до нас – Вона є Матір’ю Ісуса, Вона є нашою Матір’ю», – підсумував Лев XIV.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
