СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Господь щедро сіє всюди, дає всім зерна Правди, яка має вести людей до вічного життя», — владика Тарас Сеньків
Роздумуючи над притчею про сіяча під час проповіді у ХХІ неділю після Зіслання Святого Духа, 6 листопада 2022 року, під час Архиєрейської Божественної Літургії у катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию, владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський, запропонував слухачам застановитися над значенням і прийняттям Божого Слова у нашому щоденному житті.
Притча про сіяча є однією з восьми притч, якими Христос описав Боже Царство. Це повчальна історія, в якій зазвичай шукаємо уроки для себе. Але майже усі притчі мають ще інший вимір, котрий об’являє нам яким є Бог та як він бачить нас. Коли у притчі про сіяча увага звернена на край дороги, каміння, терня та добрий ґрунт, то інший вимір вказує на те, що Бог розуміє наше становище, він розуміє, куди сіє.
Господь сіє у всіх обставинах нашого життя
Людське життя є мов поле, на якому межують добрий ґрунт з кам’янистим. Є на ньому досить терня та доріг, протоптаних не лише на його окраїнах. Кожного дня можемо переживати добрі події, а деколи важкі, чи й відверто злі. Деколи навіть виникає враження, що добро програє, а зло зверху і таки домагається свого. Але, як у притчі про сіяча, незважаючи на всі перешкоди та труднощі, врешті-решт той, хто сіє, збере свій урожай. Притчею Ісус каже, що Бог знає вашу ситуацію, та як ви намагаєтеся з нею справитися. Він не перестає вступати в усі обставини вашого життя зі своєю пропозицією спасіння. Його слово ділить життя людини на те, яким воно було до зустрічі з ним, і яким має стати після неї.
В івриті перекладом слова «ґрунт» або «земля» є «адам», таке ж як їм’я першої людини. Адам є людина, але «адам» є теж «земля». То ж у притчі, Бог є сіячем, який сіє в людину, котра має бути тією землею, що принесе очікуваний від Бога урожай. Задля цього Ісус засіває зерна Божого слова аж до краю поля людських можливостей. Він у нікому не сумнівається, нікого не відкидає. Щедро дає всюди, дає всім зерна Правди, яка має вести людей до вічного життя. Сіє незалежно від того, де зерна впадуть, щоб ніхто не нарікав, що був позбавлений плідності задля Божого царства.
У нас усіх трапляється кам’янистий ґрунт, тернина та добра земля
Апостоли цілком добре розуміли, а тому питали «Господи, чому ти говориш до них у притчах?», бо відрізняли себе від інших. Ісус їм пояснює, що прийшов для того, щоб не було «ми» і «вони», але щоб усі були його. Христове слово є пропозицією для всіх, однак вона має свою межу. Нею є дана Творцем свобода людини, її вільна воля, яку Господь Творець абсолютно шанує. Господь пропонує, але не змушує. Він лише відкриває двері і сподівається, що всі ті, хто «дивлячись, не бачать, і слухаючи, не розуміють», прийдуть до нього знову та оздоровляться.
Однак отримувачі Божої щедрості — люди, всі є різними та мають відмінності у своїх талантах чи здібностях. Справа не в тому, що одні — добрий ґрунт, інші — тернина, а ще інші — кам’янистий ґрунт. Ні. Кожен з нас, сам по собі є неповторним полем, на якому є тернина, затоптані окраїни, каміння та добрий ґрунт. У кожному з нас є поєднане все. Десь є більше терня чи каміння, десь більше родючого ґрунту. Тому і доля посіву Божого царства є інакшою між терням чи між камінням при дорозі, та інакшою на доброму ґрунті. Однак свій врожай поле дасть, незважаючи на труднощі і обставини, якщо лиш його власник належно потрудиться.
Декотрі вважають несправедливістю те, що Бог допускає різницю в людських можливостях. Однак Бог не касує її, бо така «несправедливість» є наслідком людських гріхів, особливо первородного. Зрештою, Бог сам встановив відмінності між людьми, бо не є Творцем «серійного продукту», але кличе до життя кожну людину як унікальну особистість.
Не нарікати на відмінності, а обробляти ґрунт
Що робити з такими відмінностями? Перш за все, важливо з’ясувати їх суть та міру у собі та для себе. Притча каже, що Бог сіє всюди без різниці: у терні, на дорозі, між камінням, у ґрунт. Але яким полем для сівби є ми самі? Може вважаємо себе родючим ґрунтом, з якого виросте стократний урожай? Чи якість нашої землі нижча, а дохід буде лише шістдесяти, або тридцять кратним? Або може ми кам’янистий і безплідний ґрунт?
Що, будемо нарікати на Бога, якщо плідність нашої землі виявиться низькою або захаращеною терням та камінням? Почнемо нарікати на несправедливість, що інші є полем, яке легко дає щедрі врожаї. Якби ми були таким полем, то теж були би родючими! Чому він не створив нас полем, яке зразу родить врожай, гідний Божого Царства?
Бог створив нас добрими, хоч і з різними здібностями, але наші гріхи, та гріхи інших людей, часто спотворюють і калічать наші характери. Однак, Господь все одно ставиться до нас, різних і нерівних, абсолютно без різниці, і однаково сіє скрізь, густо і рясно. Лиш від нас залежить, як будемо дбати про посіяне зерно, незважаючи на свій характер. Якщо наше поле заросло терням? Тоді мусимо його викорчувати. Ґрунт перемішаний з камінням? То розчистьмо його! Топчуть його чужинці? Тоді потрібно їх вигнати! Адже будь-яке добре поле заросте бур’яном і втратить плідність, коли його власник занедбає трудитися над його врожайністю.
Боже зерно завжди плодоносить
Бог справедливий всупереч тому, що люди не рівні своїми можливостями та здібностями. Він розраховує на нашу співпрацю в міру здатності кожного. Тому рясно сіє, ніби й нема розбіжностей, та дає набагато більше, ніж потрібно для отримання врожаю навіть з найменш придатного ґрунту. Але сівба завжди є лише початком багатьох зусиль, докладених з надією отримати щедрий врожай. Так і Боже Царство є досяжне тому, хто дарує для цього усі сили свого життя.
Якось археологи виявили в пірамідах зерно віком кілька тисяч років. Коли насіння посіяли і створили відповідні умови, воно проросло. Його здатність рости та плодоносити не втратилася з віком. Так і з зернами слова, посіяними Христом в нас, дано нам бажання і здатність принести плід. Це вимагає жертв і коштує значних зусиль, так що нераз вагаємось, чи це взагалі вдасться? Якщо вдалось у притчі, то напевно з Божою допомогою воно вдасться і в житті кожного з нас. У цій справі у Бога для нас просто не існує альтернативи. Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський
