СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Господь Бог за нами шукає»: Проповідь Блаженнішого Святослава у неділю про Закхея
Ми сьогодні переживаємо дуже тривожні часи. Нам видається, що ми є загублені, що майбутнього чіткого не має. Побачимо, як проживемо наступних кілька років чи навіть місяців. Але у сьогоднішньому Євангелії до нас звучить дуже потужний голос надії. Про це мовив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у Неділю про Закхея, 6 лютого 2022 року.
У сьогоднішньому Євангелії (Лк. 19, 1–10) ми бачимо образ Бога, нашого Спасителя як того, хто шукає загублену людину. На інших сторінках святого Євангелія знаходимо подібні образи. Пригадуєте, як Христос порівнює Царство Небесне зі загубленою драхмою? Жінка, що її загубила, засвічує всі світильники і шукає поки не знайде. Подібним є образ доброго пастиря, який шукає загублену овечку. Він залишає дев’яносто дев’ять і йде шукати одну загублену і віднайденою одною тішиться більше, чим тими, які не губилися.
Ідолопоклонник Закхей
Сьогодні Лука нам подає дуже особливу, навіть дещо сентиментальну історію про пошук і віднайдення Богом людини, яка загубилася. Тої людини, яка потребувала, щоб хтось її віднайшов, бо сама себе ані віднайти, ані спасти не може.
Бачимо Ісуса, який заходить у Єрихон. Цікаво, що в часи Ісуса Христа це було успішне місто, його називали «містом пальм», де було чимало торговців. Як сьогодні кажемо, там «крутилася велика копійка». Очевидно, що римська влада мала там своїх фіскальних наглядачів, які мали для римської влади здіймати мито.
Ми сьогодні чуємо історію митника Закхея. Лука описує його дуже цікаво, де в чому іронічно. Він був багатим, очевидно, здираючи гроші для держави, він ніколи не образив себе. Митники вважалися публічними грішниками, який народ Божий відкидав, зневажав, а вони не могли брати участь у моліннях, приходити до храму, тому що вони вважалися ідолопоклонниками і тими, що ведуть народ до ідолопоклонства. Бо податок — це був певний релігійний жест. До цього всього Закхей, який має високе місце в суспільстві, гроші і владу над іншими є малого зросту. Мати ще не означає бути. Він мав багато, але при цьому був маленьким.
Цікавість Закхея
Коли цей чоловік почув, що Ісус приходить до Єрихону, зрозумів, що не має шансу приступитися до Ісуса. Позаяк він не міг бути разом з Учителем, вважався проклятим, відкинутим. Але він був у полоні власної цікавості. Цим чоловіком справді керувала цікавість побачити Ісуса. Він наважується на дуже цікавий жест, біжить на перед і залізає на шовковицю.
Уявіть собі сьогодні якогось державного чиновника, багатого чоловіка, який сидить на дереві. Цим він ще більше викликає на себе сміх і навіть зневагу. Але ним керувала цікавість. Він хотів побачити Ісуса. Можливо до кінця навіть не усвідомлював, до чого призведе його бажання.
В чому воно полягає? Більше того, що означає бачити Ісуса? Він хотів цього, хоча до кінця можливо не усвідомлював, як це бачення радикально поміняє його, відношення до нього і взагалі його місце у цьому житті.
Момент зустрічі поглядами Закхея та Ісуса
Ось все відбувається, коли Христос зближається до шовковиці, вони обидвоє зустрічаються поглядами. Ми знаємо, що контакт очима є дуже потужним моментом людської зустрічі. Коли люди зустрічаються очима, відбувається наче обмін внутрішнім світом, запалюється іскорка.
Зверніть увагу як Лука чітко описує, хто звідки дивиться. Закхей сидить на дереві і дивиться на Христа згори вниз, а Христос дивиться знизу вверх. В релігійному баченні ми уявляємо Бога, який спочиває на небесах і з висот на нас споглядає. А тут навпаки. Грішник з висоти, куди загнала його цікавість, життєві обставини та власна ницість дивиться на Христа. А Христос дивиться на нього знизу. Ми маємо перед очима весь шлях його «кар’єрної подорожі вверх». Ісус, що глянув угору (Лука це підкреслює) каже: «Закхею, злізай швидко, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі» (Лк. 19,5). Я маю бути у тебе і з тобою не там, де ти сидиш, а там, де ти живеш. Я зараз іду до тебе, до твого дому.
Бернардо Строцці, Навернення Закхея, 1581-1644 рокиМожливо такого розвитку подій сам Закхей ніколи б не очікував. Тому що зайти до грішника в хату, означало торкнути його життя, його гріхів. Їсти у нього в хаті означає стати причасником його злочинів. Але Ісус шукає людину, грішника — приходить щоби відкрити йому дар живого спілкування з Богом — цієї Трапези за якою Господь бере на себе і усуває злочини митника і натомість відкриє йому доступ до божественної праведності і святості! Можливо Ісус для цього і прийшов в Єрихон, щоб віднайти загубленого, маленького, цікавого Закхея, який вважає, що йому немає шансу на спасіння.
Каже вкінці Христос: «Син бо чоловічий прийшов шукати й спасти те, що загинуло» (Лк. 19,10).
Як важливо нам усвідомити, що Бог за нами шукає!
Як важливо нам відчути, коли ми є загублені, що не є до кінця відкинуті Богом чи забуті. Що навіть, коли ми вже лежимо на дні нашого гріховного життя, є Хтось, хто за мною дивиться, шукає мене поглядом.
Як важливо нам усвідомити, що Бог за нами шукає! Більше того, що Він мене знайшов. Бо шукати — це недоконана форма дієслова. Усі ми, хто є зараз на Літургії є тут тільки тому, що Бог нас колись знайшов десь там, на нашій особистій шовковиці, посеред нашого розгублення, навіть посеред відкинення чи забуття. Ми є сьогодні тут у храмі, чуємо Його слово, бо Він нас знайшов першим. Ісус прийшов до мене, щоб мене знайти.
Що означає знайти і спасти?
Можливо ті всі події, які відбуваються в хаті Закхея відповідають на це запитання.
Знайти — це означає показати людині її власну гідність. Ісус показує митникові, що його гідність, душа набагато цінніша за гроші, які він відбирає, ними тішиться і які дають йому місце в цьому світі. Христос показав, що можна мати багато, але водночас бути духовним і людським пігмеєм. Христос віднаходить в особі Закхея його синівство. «Сьогодні на цей дім прийшло спасіння, бо й він син Авраама» (Лк. 19, 9).
Коли Бог мене віднаходить, помагає мені віднайти мою справжню гідність, образ Божий, який Він мені залишив. Свій образ, не Кесаря, який викарбовується на золоті і монеті того чи іншого володаря, а той образ, який схований у глибині моєї душі і навіть мої грішні вчинки не можуть його до кінця знищити. Той Божий Образ завжди буде провокувати у мені цікавість, або бажання пошуку за Богом. Бо першим виходить на зустріч до людини саме Господь Бог.
Наш пошук Бога — дорога покаяння
Тут Лука описує ще одну істину духовного життя. Так, Бог за нами споглядає і шукає, але як також важливо, щоб і ми шукали, щоб теж скеровували свій погляд до Нього. Бо зустріч очима має бути обопільною і треба ще датися знайти. Дозволити Богові віднайти мене і повернути назад повноту моєї гідності.
Ось ця дорога віднайдення повноти, дорога до повноти гідності синів Божих у сьогоднішньому Євангелії виглядає як дорога покаяння. Коли хтось кається, визнає свої гріхи, він росте. Деколи думаємо, коли я визнаю свої вади чи публічно їх виявляю, то я тоді принижуюся. Правда є цілком іншою, бо я тоді росту, підіймаюся до висоти і повноти Христа. Каже Павло: «О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос вообразиться у вас» (Гал. 4, 19). Ми мусимо дорости до повноти того Образу, який носимо у своїй душі. Це покаянна Закхея є дуже цікавим.
«Закхей устав і промовив до Господа: — Господи, ось половину майна мого даю вбогим, і коли я чим кого покривдив, верну вчетверо» (Лк. 19, 8). Він починає розуміти, що людина є важливіша, цінніша за гроші. В момент, коли Господь віднайшов його гідність, він зрозумів, що повинен віднайти гідність тих, кого принизив. Він починає цілковито по-іншому ставитися до себе самого, до того, що він має, до тих, хто є поруч.
Покаяння — дорога до зустрічі з Богом. Покаяння — це дорога до повноти гідності сина, доньки Божої, якими кожен з нас уже є, але ще у повноті покликаний стати.
Господь сьогодні нам каже: «Я хочу бути з Тобою!»
Ми сьогодні переживаємо дуже тривожні часи. Нам видається, що ми є загублені, що майбутнього чіткого не має. Побачимо, як проживемо наступних кілька років чи навіть місяців. Але у сьогоднішньому Євангелії до нас звучить дуже потужний голос надії. Господь до нас каже: «Я сьогодні хочу бути у твоєму домі»! Я хочу бути з Тобою!
Щоб пережити важкі часи і можливо, випросити у Господа Бога милосердя і миру для України, ми повинні також каятися у своїх гріхах. Ми як народ маємо за що каятися. За часи вільної Незалежної України ми часто не вміли правильно використовувати свободу, в тому числі духовну, релігійну свободу.
Деколи нам можливість бути з Богом видавалася чимось буденним, нецінним. Можливо ми не до кінця відчували ціну зустрічі очима з Богом. Часом ми не дооцінювали того, що мали. Так стається, лише тоді, коли хтось щось втрачає, тоді починає це цінувати.
Сьогоднішнє Євангелія для нас є словом надії. Господь Бог за нами шукає. Він до нас приходить, щоб нас підтримати, щоб нам показати, що так довго, як ми є з Ним, ми є непереможні. Так довго, як людина знає свою гідність, яку Бог їй відкриває і готова цю гідність відстоювати, цінує свою гідність дорожче, ніж гроші, посади чи інші обставини. Така гідна людина має потужну силу для того, щоб цю гідність захистити. Недаремно ми Майдан називаємо Революцією гідності.
Сьогодні просімо Господа Бога, щоб Він побачив, зглянувся на кожного з нас, зокрема на наш народ. Щоб Він був з нами у таких непростих часах і допоміг нам побачити ту гідність, до якої Він нас кличе. Щоб допоміг злізти з шовковиці наших ілюзій. А ми в свою чергу давайте дозволимо Богові нас віднайти. І у покаянні зблизимося до Нього, щоб Він сказав сьогодні до кожного з нас: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння. Син бо чоловічий прийшов шукати й спасти те, що загинуло» (Лк. 19, 9–10) Амінь. Христос народився!
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
