СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиГоловні кроки для доброї Сповіді від владики Володимира Груци
Напередодні Різдва Христового Церква закликає нас до навернення та очищення власної душі через Святі Таїнства Покаяння та Причастя. Саме тому, пропонуємо 5 тез преосвященного владики Володимира Груци, єпископа-помічника Львівської архиєпархії, про добру Сповідь.
Не боятися. З пасторального життя знаю такі випадки. Запитую людину: «Кого Ви боїтеся?» — , «Боюся Сповіді». Я тоді кажу: «Добре, скажіть мені кого Ви боїтеся?». «Бога боюся». А я кажу: «Який сенс боятися Бога? Що, Він не бачив, що Ви робили?», «Бачив». Опісля ми спілкуємося про те, що не роль священника також, щоб його боялися. Причина глибша. Людина боїться саме себе. Найчастіше причина у цьому. Людина боїться щиро подивитися у дзеркало свого життя.
Святе Таїнство — це зустріч людини і Бога. І у Сповіді ця зустріч теж має місце. Сповідь людини перед Богом, навіть не так перед священиком, священик є свідком Покаяння людини.
Йти до Сповіді, коли є потреба. Сповідь і молитва — це є не обов’язок, це є потреба. Для того, щоб зрозуміти, наведу порівняння. Хоча у богословському вимірі будь-яке матеріальне порівняння не є зовсім доречне. Наприклад, ми їмо, бо наш організм цього потребує. Тому їмо зранку, в обід і ввечері. Також примирення з Богом, Святого Причастя потребує наша душа. І людина, яка себе любить, буде це приймати. Бо питання до людини, чи вона себе любить. Найбільша трагедія людини у тому, що вона себе не любить. Вона може думати, що любить себе, бо одягається, немов дбає про себе. Але якщо людина не приступає до Святого Причастя, тим самим робить собі кривду. А людина, яка робить собі кривду, однозачно себе не любить.
Коли забув визнати певні гріхи?
Людина має право щось забути. Була би гірша справа, якби людина свідомо щось затаїла. Але людина може щось забути. Бо Сповідь — це не є певна бухгалтерія. Можу при молитві пригадати це і сказати: «Боже, хочу віддати Тобі це». Або коли буду приступати до наступної Сповіді, то сказати сповіднику, що сповідався, але забув.
Чим рідше людина сповідається, тим менше бачить свою гріховність. Уявімо собі, що ми є у певному приміщенні. І тут є суцільний хаос, багато сміття. Що ми можемо у тій кімнаті побачити? Що там є певний хаос, нам не подобається. А коли кімната, чи приміщення прибране, чисте, навіть коли там впаде маленький папірець, ми це зауважимо, бо ми тоді вразливі на це. Адже у кімнаті чисто, ми маємо цю чистоту дотримати. Так само, як у нашій душі чисто, ми є вражливі також навіть на найменші речі.
За матеріалами Радіо «Воскресіння» та програми «Відкрита Церква»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
