«Голосами свідків»: у Ґенті молитвою та особистими свідченнями відзначили річницю повномасштабної війни
«Голосами свідків» — під такою назвою у парафії Різдва Івана Хрестителя молитовно вшанували річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Парафіяни та запрошені представники римо-католицького клиру й спільноти молитовно вшановували всіх загиблих у цій війні військових та цивільних.
Оскільки настоятель парафії Різдва Івана Хрестителя о. Іван Данчевський цей час перебував з делегацією бельгійського єпископату в Україні, молитву очолив декан Ґента о. Юрген Франсуа. Він наголосив, що ця несправедлива війна повинна щонайшвидше завершитись на справедливих для України умовах. Про це інформує Таїсія Наконечна для пресслужби Паризької єпархії Святого Володимира Великого.
Від молоді парафії молитву провадив Остап Ліщинский.
Після молитви усі присутні також мали змогу послухати особисті історії з війни із перших вуст. Ними щедро ділилися:
Олесь Ратушняк — ветеран війни, який на момент вторгнення працював будівельником у Ґенті, а коли почув про новини 24 лютого, прийняв рішення їхати в Україну і вступати до лав Збройних Сил. За кілька місяців Олесь був важко поранений в боях за Ізюм. Їхня група потрапила під мінометний обстріл, коли евакуйовувала з поля бою загиблих побратимів. Після кількамісячного лікування та реабілітації, Олеся комісували за станом здоровʼя.
Ігор Вітенько — український лікар, який вже багато років живе і працює в Ґенті. Пан Ігор спеціалізується на травмах, зокрема, на ранах, та розробив авторську методику їх загоєння. Ігор Вітенько волонтерить для українського війська та цивільних громадян ще з 2014 року, доставляючи на фронт амуніцію та медичні матеріали, а в лікарні — обладнання, зокрема й під час пандемії ковіду.
За кілька днів після повномасштабного вторгнення Росії до України пан Вітенько зібрав кілька карет швидкої, медичного матеріалу і поїхав робити те, що вміє найкраще — загоювати рани. Завдяки йому сотням, якщо не тисячас українських військових вдалося зберегти кінцівки після поранень.
Mission Ihor Vitenko — Місія Ігора Вітенко тренує українських лікарів працювати за новітніми методиками загоєння ран, а також знаходить в Європі обладнання для операційних відділень та відділень інтенсивної терапії у військових та цивільних лікарнях. За цей рік Місія доставила для потреб фронту кілька десятків карет швидкої допомоги.
Пані Ірина Окаянюк евакуювалася до Бельгії незабаром після вторгнення. Одразу по приїзді до Ґента і до липня 2022 року пані Ірина волонтерила у пункті прийому біженців, що працював на базі парафії Різдва Івана Хрестителя у Ґенті за сприянням міської влади. З серпня 2022 року пані Ірина працює з новоприбулими українцями у Волонтерський Центр Друзі України та бере активну участь у житті української громади міста.
Пані Олена Солодовнікова розповідала непросту історію своєї евакуації з Херсона. Жахи окупації, пізніше — нелегке рішення про евакуацію — залишити рідний дім і з невеличкою валізкою місткістю в ціле життя поїхати в невідомість через територію ворога — зі всіма перевірками на ворожих блокпостах під дулами танків і автоматів, аж поки не опинилася в Європі і змогла видихнути. Шлях у 4000 км.
Ірина Думич — громадська активістка, правозахисниця, яка у свій час працювала у Центрі громадських свобод (організація-лауреат Нобелівської премії миру 2022) і в різноманітних проектах з реінтеграції ветеранів. Ірина поділилася досвідом поїздок на Донбас у складі правозахисних місій, під час яких вони з колегами опитували свідків і постраждалих, а також фіксували докази російських війскових злочинів та геноциду. Ірина розповідала, що все, що сталося після 24 лютого 2022 року — це «масштабування» тих усіх безчинств, які росіяни і їх колаборанти вчиняли в Луганській та Донецькій областях та в Криму з часі їх окупації у 2014 році. Пані Думич висловила сподівання, що війна закінчиться переглядом правил гри на міжнародній арені та наголосила, що саме цього ми, як громадяни, повинні вимагати в своїх урядів — не йти на поступки, не підписувати угод з дияволом. Тільки таким чином можна повернути світові справжній мир.
За словами присутніх на заході бельгійців, ці свідчення очевидців глибоко торкнули їх та дали їм зрозуміти, що війна ближче, ніж здається.