СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиГлава УГКЦ у день 70-ліття владики Ігоря Возьняка: «Дякуємо Богові за те, що подарував таку людину Церкві і світові»
Деколи маю ту спокусу, як Петро до Христа, взяти владику Ігоря набік і сказати йому: «Та пожалійте себе». Але я знаю, що почую подібні слова, як Петро почув від Христа. Тому навіть не наважуюся. Сьогодні, всі разом за нього молимося, дякуємо Богові за дар його життя і служіння. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час урочистої Літургії з нагоди 70-літнього ювілею владики Ігоря Возняка, митрополита Львівського.
З Блаженнішим Святославом співслужили єпископи Синоду УГКЦ та численне духовенство Української Греко-Католицької Церкви. Участь у Літургії взяв також Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвалдас Кулбокас. До спільної молитви долучилися представники влади, громадські діячі, численні львів’яни. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
«Коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною», — чуємо в сьогоднішньому Євангелії. Чуючи ті слова, каже Предстоятель УГКЦ, ми пропускаємо перші слова, думаємо, що йти за Христом це є само собою зрозумілим. «Хто ж бо інакше міг думати? А йти за Христом означає зробити свій власний вибір бути християнином», — зауважив проповідник.
Іди за мною. «Це дивна заповідь, — вважає Глава Церкви, — бо ти не знаєш куди тебе заведе дорога наслідування Христа. Вона перевершить твоє уявлення, твої страхи, твої власні життєві лише людські бажання. Іти за Христом означає відкрити таємницю Божого задуму щодо мене і його до кінця здійснити».
Дивіться, звертає увагу проповідник, як глибоко Слово Боже лунає у наших серцях.
«Нас, які зібралися довкола владики Ігоря, щоб сьогодні привітати з його першим 70-літтям. Бо ми ж не знаємо Божих задумів щодо кожної людини… Ми сьогодні хочемо подякувати в цей день, перш за все Богові, за те, що дарував йому життя, що подарував таку людину Церкві і світові. Дякувати Богові життєдавцю, який знає коли і кого, яку душу послати у світ і в який момент історії Церкви і того народу», — сказав духовний лідер.
Він подякував і згадав у молитві батьків владики Ігоря. «Бо саме у тій християнській родині, — розповів Блаженніший Святослав, — можливо, у найтяжчих моментах життя нашої Церкви, не просто те життя зростало. Саме там, у тій домашній церкві, той маленький хлопчик захотів іти за Христом. Там зродилося оте християнське покликання, якого, можливо, він до кінця не розумів і не усвідомлював… Владика розказував, як в його домі збиралися на молитву, на читання релігійної літератури рідні, близькі, сусіди під чуйним оком його батька, мабуть, тоді перший раз сказав майбутній митрополит Богові: „Так, хочу! Іду за тобою“».
Проповідник відзначив другий момент надзвичайно важливий у житті владики Ігоря, який сьогодні нам розкриває Боже слово.
Коли настав момент робити життєвий вибір, вів далі Предстоятель, орієнтуватися на те, чи думати по-Божому, чи думати по-людському, він, в умовах переслідуваної Церкви, вступає до підпільного згромадження отців-редемптористів.
«По-людськи — це виглядало помилкою. Тоді всі інші дороги у твоєму житті закриті, але відкривалися цілком інші горизонти. Бо прийняття Божої перспективи мого власного життя — це є відречення самого себе. Як ієромонах владика Ігор стає учасником параду перемоги воскресаючої Церкви на Красній площі. Ця фотографія понині усіх дивує. Саме його покликав на Красну площу в габіті редемпториста Ісус Христос, щоб засвідчити тій безбожній імперії, що хрест Христовий є сильніший за червону зірку. Та імперія впаде, як би хто хотів її реанімувати, бо вона приречена на загибель. А хрест Христовий є райським деревом життя», — сказав проповідник.
Сьогодні владика іде за Христом, продовжив Глава Церкви, хоча не знає до кінця куди ця дорога запровадить.
«Дорога єпископа — це є дорога постійних терпіннь. Повірте мені, я замість владики можу вам посвідчити. Це є дорога постійного болю за долю своєї Церкви і свого народу. Постійного болю за вади і гріхи навіть свого духовенства і монашества. Це є дорога постійного народження у муках Христа у душах довірених духовній опіці Тобі людей, як про це говорить влучно апостол Павло», — зауважив Предстоятель УГКЦ.
«Тому сьогодні, дорогий владико Ігоре, наш дорогий співбрате у єпископстві, ми вітаємо вас з цим днем, ми дякуємо за те, що ви ніколи не жалієте себе. За те, що своєю поставою вчите нас бути християнами навіть в умовах війни. Дякуємо за ваші проповіді і за молитву. За те, що не дбаєте про себе, а жалієте, дбаєте, молитеся і живе для усіх нас, — своєї Церкви і свого народу», — побажав Блаженніший Святослав.
Фото: пресслужба Львівської архиєпархіїПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
