Філадельфійська архиєпархія провела екуменічний вечір, присвячений Нікейському Символу віри
13 листопада 2025 року Філадельфійська архиєпархія провела особливий вечір екуменічного діалогу та роздумів над Нікейським Символом віри в українському католицькому соборі Непорочного Зачаття. Зібрання об’єднало єрархів, богословів, духовенство та вірних для молитви, навчання та спілкування з нагоди 1700-річчя Першого Нікейського собору.

Серед присутніх єпископів були владика Павло Хомницький, єпарх Стемфордський, владика Венедикт Алексійчук з єпархії Святого Миколая в Чикаго, владика Кіт Чилінські, єпископ-помічник Філадельфійської архидієцезії, та владика Італо Делл’Оро, єпископ-помічник архидієцезії Ґалвестон-Г’юстон. Про це повідомляє Служба комунікації Філадельфійської архиєпархії.
Вечір розпочався Вечірнею у візантійському обряді, яку очолив митрополит і архиєпископ Борис Ґудзяк у супроводі чоловічого хору під керівництвом о. Германа Майкжака. Богослужіння, проведене у співпраці з Інститутом «Durandus» сакральної літургії та музики, задало атмосферу, що перейшла й у наступну програму.
Доповіді виголосили кардинал Даніел ДіНардо та о. д-р Джон Хриссавґіс, архидиякон Вселенського Патріархату та виконавчий директор Гаффінґтонського екуменічного інституту. Модератором виступив архиєпископ Борис Ґудзяк.
Кардинал Даніель ДіНардо, архиєпископ-емерит Ґалвестон—Г’юстона, є богословом і фахівцем з патристики, який здобув формацію в Григоріянському університеті та Августиніанумі в Римі. Колишній президент Конференції католицьких єпископів США, він є активним захисником людського життя та прав мігрантів і біженців. Його пастирське служіння та наукова праця глибоко вкорінені у вченні Отців Церкви та класичній християнській традиції.
Архидиякон Джон Хриссавґіс, народився у Сіднеї й нині мешкає в Гарпсвеллі, штат Мейн, є професором богослов’я та виконавчим директором Гаффінґтонського екуменічного інституту при грецькій богословській школі Святого Хреста. Як архидиякон Вселенського Патріархату, він є старшим богословським радником відділу екуменічних справ Грецької православної архиєпархії Америки та радником Вселенського Патріарха з екологічних питань. Його численні праці досліджують ранньохристиянську традицію, духовність отців пустелі, богослов’я творіння та місію Церкви у сучасному світі.
У своїх доповідях кардинал ДіНардо та архидиякон Хриссавґіс окреслили історичний контекст Нікейського собору. Зібраний лише через кілька років після завершення жорстоких переслідувань, Собор об’єднав єпископів, які донедавна проповідували потайки, а тепер раптово були скликані імператором Костянтином для розв’язання богословських суперечок, що загрожували єдності імперії. Імператор, як вони пояснили, прагнув миру у своєму володінні й розумів, що внутрішні дебати в християнській спільноті вже неможливо ігнорувати.
Роздумуючи над впливом Собору, архидиякон Хриссавґіс зазначив: «1700 років тому група єпископів зібралася в невеличкій церкві в Нікеї, щоб говорити про Бога. Вони й уявити не могли, що їхні слова лунатимуть через континенти й століття». Кардинал ДіНардо додав зі свого пастирського досвіду: «Я прийшов говорити до вас як пастир, як той, хто знає й любить Отців Церкви — бо вони з нами, вони є живою пам’яттю».
Кардинал Даніель ДіНардо, архиєпископ-емерит Ґалвестон-Г’юстона
о. д-р Джон Хриссавґіс, архидиякон Вселенського Патріархату
Обидва доповідачі наголосили, що центральне питання, яке стояло перед єпископами в Нікеї, було водночас простим і глибоким: «Ким є Ісус?» Кардинал ДіНардо порівняв завдання Собору з вивченням «посвідчення особи» Христа: як Він є один із нас? Як Він є Богом? Він пояснив, що ці дискусії постали у зв’язку зі зростанням кількості оглашенних і потребою чіткого вчення про особу й близькість Христа. «Я віддаю належне тим монахам, які намагалися допомогти людям збагнути, ким є Господь», — зазначив він.
Дебати Собору 1700 років тому зосередилися навколо грецького терміну homoousios — «єдиносущний», який виражає переконання Церкви, що Христос є однієї сутності з Отцем. Доповідачі також зауважили, що Собор розглянув практичні церковні питання, зокрема встановлення спільної дати святкування Пасхи.
Хриссавґіс наголосив, що значення Нікеї полягає не лише у минулому, але й у її постійному впливі: «Коли ми говоримо про Нікею, ми не просто пригадуємо далеку історичну подію чи давній собор єпископів, який відбувся 1700 років тому. Ми говоримо передусім про досвід, який сформував світогляд ранньохристиянського світу та структуру ранньої Церкви — досвід, що й надалі визначає, як християни думають, моляться та взаємодіють один з одним — як у Церкві, так і в ширшому суспільстві».
Він також нагадав учасникам, що цього року відзначається ще одна подія великого символічного значення: 60-річчя зняття анафем, коли Папа Павло VI та Вселенський Патріарх Атенагор взаємно скасували відлучення, які розділяли Схід і Захід ще від XI століття.
Завершуючи вечір, Хриссавґіс запросив присутніх замислитися над майбутнім. 1700-річчя Нікеї, сказав він, є не лише спомином минулого, але й нагодою наново уявити християнську єдність. Він запитав, якою може бути ця єдність у XXI столітті та що означає для Церков не лише збиратися на подібні події, але передусім стояти разом на захисті миру, у підтримці бідних, у служінні мігрантам, у збереженні створіння та у пошані гідності кожного людського життя.
«Єдність для нас надзвичайно важлива і сьогодні», — підсумував кардинал ДіНардо.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви




























































