Єпископ Венедикт Алексійчук: П’ять кроків духовної витривалості

31 серпня 2026

Владика Венедикт Алексійчук, єпископ Чиказької єпархії Святого Миколая Чудотворця, продовжує ділитися простими, але дуже важливими духовними порадами. Він наголошує на настирливості у молитві, витривалості у доброму, ревності в проголошенні Євангелія, смиренні перед власними й чужими обмеженнями та постійності у вдячності. Ці короткі настанови можуть стати добрим дороговказом для кожного, хто шукає глибшого духовного життя і хоче навчитися бачити Божу руку в щоденних обставинах.

Єпископ Венедикт Алексійчук: П’ять кроків духовної витривалості

Настирливість у молитві

Ми не раз, щось у Господа попросимо, помолимося, але коли не отримуємо відразу, то відступаємо. Маємо якусь проблему — сказали про неї Богові, промовили молитву, пішли до церкви, а далі? Замість того, щоб бути витривалими у своєму проханні, навпаки, зупиняємося.

Однак дуже важливо мати настирливість, наполегливість, навіть впертість у своєму проханні. Часто Бог не дає нам чогось відразу лише тому, щоб ми самі для себе пересвідчилися, чи нам про це дійсно йдеться, чи ми наполегливі в цьому проханні.

Тому наполегливо, благаймо Господа, і Він завжди відповість!

***

Витривалість у добрі

Будь-яке наше сьогоднішнє досягнення чи здобуток у духовному житті — це лише сьогоднішнє, яке ми маємо цієї миті. І потім знову мусимо остерігатися гріха й боротися зі спокусами. Бо кожної миті нашого життя ми маємо вибір. І те добре, що ми зробили вчора, нам не буде запорукою, що ми продовжимо так жити дальше. Завжди перед нами залишиться вибір.

Тому ніколи не будьмо певні того, що ми здобули і що маємо, а, навпаки, з усіх сил стараймося не впасти, повторювати щоденно свій вибір на користь праведного життя!

***

Ревність у проголошенні Доброї Новини

Коли хтось для себе щось пізнає цінне й важливе, він неминуче хоче ділитися цим з іншими. Це стосується і Євангелія.

Саме тому, коли ми до кінця ще не пізнали для себе Євангелія і віри Христової як чогось цінного й важливого, то через це виникає криза євангелізації. Якщо ми зрозуміємо важливість, яку має для нас Добра новина, то не зможемо не проповідувати. І тоді разом з апостолом Павлом зможемо сказати, що горе нам, коли ми не проповідуємо Євангеліє.

Саме тому горе нам, якщо ми найперше самі цього не усвідомили, як також тоді, коли цього не застосовуємо у власному житті, тим паче, коли цією Доброю Новиною — Євангелієм — ми не ділимось з іншими!

***

Смиренність в обмеженнях

Нам непросто сприймати свої слабкості та обмеження. А що вже казати про слабкості інших?! Ми завжди хочемо й очікуємо, щоб інші чинили досконало. Але саме в цьому криється вся небезпека. Ми хочемо, щоб інші чинили досконало там, де ми самі досить часто не є досконалими.

Тому усвідомлюймо собі все більше, що тих немочей і слабкостей нікому з нас не бракує. Так, ми маємо свої сильні сторони, але маємо також і слабкості та обмеження. Покірно ці слабкості інших приймаймо, і так само інші будуть приймати наші обмеження та слабкості.

***

Постійність у вдячності

У нашому житті стається дуже багато подій, за якими з часом можемо зрозуміти, що ніщо не є випадковістю. Все стається у свій час і на своєму місці. Тому що є один Бог, який створив Усесвіт, який покликав кожного з нас до буття і який допускає кожну подію нашого життя. Дає нам все, що лиш потрібно для нашого добра, для нашої користи.

Благодарімо Господа, який управляє усім і панує над усім в житті кожного з нас. Дивімося на своє життя з перспективи Божої і живімо так, щоб цей Господній план про наше спасення й освячення все більше здійснювався.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ