СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЄпископ Максим Рябуха на Європейському форумі: війна показала, наскільки синодальність є реальністю життя Церкви в Україні
14–16 вересня в австрійському Вельсі відбувся Європейський форум про синодальність, участь у якому взяв владика Максим Рябуха, екзарх Донецький УГКЦ. Представляючи досвід Церкви, яка служить в умовах повномасштабної війни, єпископ наголосив, що синодальність в Україні виявляється не лише в обговореннях чи церковних структурах, а передусім у щоденному братерстві, взаємній відповідальності, підтримці та духовному супроводі.
Форум «Формування синодальності в Європі: від візії до дорожньої карти», організований Радою Єпископських Конференцій Європи (CCEE) та Приватним католицьким університетом Лінца, зібрав у навчальному осередку «Шлосс Пухберг» 187 учасників із 31 країни. Про це повідомляє українська редакція «Vatican News».
Упродовж трьох днів учасники роздумували над майбутнім синодального шляху Церкви в Європі, зокрема над питаннями церковного лідерства, співвідповідальності всіх охрещених, слухання та душпастирства в умовах сучасних суспільних криз. Робота проходила у 21 групі із застосуванням методу «бесіди в Дусі». Зустріч стала одним з етапів підготовки до континентальної асамблеї, запланованої на початок 2028 року.
Єпископ Максим Рябуха, екзарх Донецький УГКЦ
«Ми знаємо про війну не з новин»
Особливе місце під час форуму посів досвід України. Владика Максим Рябуха, роздумуючи над почутим упродовж зустрічі, зазначив, що саме війна дала йому можливість особливо гостро побачити, наскільки синодальність уже стала конкретною реальністю церковного життя в Україні.
«Як молодий єпископ, я опинився в епіцентрі бойових дій. Донецький екзархат охоплює Донецьку, Луганську, Запорізьку та Дніпропетровську області, тому ми знаємо про війну не з новин, а з вікон власних будинків», — розповів єпископ.
За словами владики Максима, випробування війни особливо зміцнило відчуття єдності між різними членами церковної спільноти.
«Духовенство, чернецтво, семінаристи — ми всі відчуваємо себе єдиною родиною. Дух братерства, взаємовідповідальності та підтримки у нас надзвичайно сильний. У цій динаміці глибокого духовного спілкування миряни на парафіях також відчувають себе важливою частиною єдиного Христового Тіла. Взаємодопомога стала живим вираженням нашого щоденного життя», — наголосив Донецький екзарх.
Таким чином, синодальність у досвіді Церкви на сході України набуває дуже конкретного виміру: бути поруч, розділяти відповідальність, підтримувати одне одного та разом переживати випробування війни.
Що український досвід може дати Церкві в Європі?
Відповідаючи на запитання про те, яким даром Церква, що переживає війну, може поділитися з місцевими Церквами Західної Європи, владика Максим назвав передусім «відвагу дивитися на реальність і ставити собі глибокі запитання».
За його словами, війна радикально змінює сприйняття часу та самого життя. Для багатьох людей щоденність зводиться до прагнення прожити день, пережити чергову ніч обстрілів і вранці знову прокинутися живими. Такий короткий часовий горизонт змушує людину ставити фундаментальні запитання про сенс життя, його цінність і власні життєві орієнтири.
Саме перед лицем цих питань особливого значення набуває єдність церковної спільноти.
«У цьому пошуку Церква відчуває себе цілісною та єдиною. Потреба в духовному супроводі сьогодні як ніколи є важливою складовою нашого життя і зростання. Думаю, саме з цими дарами ми йдемо до інших дієцезій та Церкви в Європі», — підкреслив владика Максим.
Оксана Фурман
Слухати біль людини
Український досвід на форумі представила також Оксана Фурман — лікарка, викладачка та представниця Комісії душпастирства родин при римо-католицькому єпископаті в Україні. Її виступ став центральним під час тематичної дискусії про війну.
За її словами, в українських реаліях синодальність означає здатність Церкви бути поруч із народом у час болю та втрат і конкретно слухати військовослужбовців та їхні родини, переселенців, дітей, молодь, волонтерів і людей, які втратили дім або надію.
«Церква слухає по-справжньому тоді, коли не поспішає давати готові відповіді, а насамперед приймає біль людини», — зазначила представниця України.
Вона також наголосила, що досвід України може нагадати Європі про крихкість миру, безпеки, свободи й людського життя, водночас засвідчуючи, що в умовах війни віра стає джерелом витривалості, солідарності, служіння та надії.
Від форуму — до подальшого синодального шляху
Учасники зустрічі у Вельсі визначили хрещення, здатність слухати, міжособистісні стосунки та нову культуру церковного лідерства серед ключових напрямів подальшого синодального шляху в Європі.
Основні богословські доповіді висвітлили різні аспекти синодальної Церкви. Празький богослов Томаш Галік розцінив секуляризацію Європи як амбівалентний процес: з одного боку, вона послабила вплив Церкви та передавання віри, а з іншого – сприяла свободі совісті та розірвала зв’язок між релігією та політичною владою. Отже, для християнства втрата соціальних привілеїв може також стати процесом очищення, що веде Церкву до більшої відкритості до діалогу в рамках плюралістичного суспільства.
Ґабріеле Едер-Цакл на прикладах душпастирської діяльності з різних країн проілюструвала, як європейські Церкви реагують на виклики міграції, екуменізму, цифрового середовища та зростання кількості молодих катехуменів.
На третій день роботи єзуїт Крістоф Теобальд наголосив на рівній гідності всіх охрещених як теологічній основі синодальної співвідповідальності, тоді як експертка з канонічного права Міріам Війленс розглянула конкретні наслідки цієї гідності для лідерства та процесів прийняття рішень. Крім того, вона нагадала про можливості, які чинне канонічне право надає для ширшої участі мирян та жінок в управлінні Церквою.
Однією з пропозицій, що прозвучали на завершення форуму, стало створення «Європейського форуму Церков для тлумачення знаків часу» — простору, який міг би об’єднати досвід місцевих Церков Сходу і Заходу, Півночі та Півдня Європи.
Досвід України, представлений у Вельсі, показав один із практичних вимірів такого синодального шляху: в умовах війни спільність Церкви виявляється у здатності слухати біль людини, брати відповідальність одне за одного, залишатися поруч та разом шукати відповіді на фундаментальні питання життя.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
