СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЄпископ Діонісій Ляхович попрощався зі священниками Апостольського екзархату: «Я відходжу сьогодні із вдячністю»
«Я відходжу сьогодні із вдячністю», — такими словами владика Діонісій Ляхович, вислужений єпископ Апостольського екзархату в Італії та його перший екзарх, звернувся до понад п’ятдесяти священників, зібраних 26 січня на Архиєрейській Божественній Літургії в катедральному храмі Жировицької Божої Матері та Свв. мчч. Сергія і Вакха в Римі.
«Я покликаний повернутися туди, звідки вийшов»
Євхаристійне богослужіння стало знаком подяки архипастиреві за шістнадцять років служіння українським вірним в Італії — спочатку як апостольського візитатора, а згодом як апостольського екзарха, який прийняв рішення повернутися до Бразилії. У співслужінні священників Апостольського екзархату в Італії, на прохання владики Діонісія, подячну Літургію очолив о. Василь Гушуватий, протопресвітер Римського деканату, а проповідь виголосив сам архиєрей. Про це розповідає Відділ комунікацій Апостольського екзархату в Італії.
«Я дуже розчулений сьогоднішнім прощанням. — розпочав владика проповідницьке слово. — Щойно ми почули два біблійні читання. Перше — з Діянь Апостолів, де апостол Павло збирає пресвітерів з Ефесу і звертається до них з останнім словом. Наприкінці цієї промови Павло стає на коліна і молиться разом з усіма. Він знав, що прямує до Єрусалима, щоб там страждати, а згодом буде відправлений до Риму, де загине за Христа».
«В Євангельському читанні від Івана ми чули, як Ісус прощається з учнями: „Ліпше для вас, щоб Я відійшов. Бо коли не відійду, Утішитель не прийде до вас; а коли відійду — пошлю Його до вас“ — Духа Істини, Духа Утішителя, Провідника, Який провадить і підтримує, даруючи силу й духовні дари. Отже, іноді потрібно відійти» — мовив єпископ.
Владика Діонісій поділився своїми думками щодо свого подальшого життєвого шляху такими словами: «Впродовж останнього року, коли я проживав у Колегії святого Йосафата, я часто ставив собі запитання: чи тут є моє місце? Тому я просив Святого Духа про світло й натхнення, які побачив у двох знаках. Насамперед до мене зателефонував владика Венедикт і запитав, чи я вже склав заповіт. Хоч заповіт я мав, але не зазначив, де хочу бути похований. Я довго роздумував над цим, аж доки не прийшло свято Богоявлення. Під час освячення води ми співали: „Йордан повернувся назад“. І тоді я зрозумів, що тим „Йорданом“ є я сам — покликаний повернутися туди, звідки вийшов. На цьому фундаменті визріло моє рішення повернутися до Бразилії».
«Єдине, що я просив — щоб Святий Дух мене провадив»
Далі у проповіді владика Діонісій поділився особистим свідченням свого життєвого шляху — від перших знаків покликання в дитинстві, через роки формації, криз і пошуків, аж до багатолітнього священничого, чернечого та єпископського служіння на різних континентах. Він неодноразово наголошував, що його шлях ніколи не був результатом власних амбіцій, а відповіддю на Боже провидіння, яке вело через різні події, випробування, переїзди, втому й несподівані повороти.
Підсумовуючи пережите, архиєрей з вдячністю засвідчив: «Під час покладання рук, приймаючи Духа Божого, „Божественну благодать, що завжди недужих оздоровлює і те, що їм недостає, доповнює“, єдине, що я просив — щоб Святий Дух мене провадив. А як життєву програму я обрав євангельські слова: „Я між вами як той, що служить“ (Лк. 22, 27), що став також моїм девізом як єпископа. Я ніколи не сказав „ні“, бо вірив, що коли Господь доручає певну місію, то також дає силу й благодать її сповнити».
А на завершення єпископ мовив: «Нехай Господь усіх вас благословить і кріпить. Будемо завжди разом».
Слова вдячності від священничої спільноти
Наприкінці богослужіння, зі словом вдячності до владики Діонісія звернувся протопресвітер Римського деканату о. Василь Гушуватий. Від імені Преосвященного владики Григорія Комара та всього духовенства Апостольського Екзархату він подякував вислуженому єпископові «за невтомне й ревне архипастирське служіння, за приклад смирення, глибоку мудрість, молитовну поставу та духовну батьківську опіку», яку владика Діонісій упродовж багатьох років виявляв до Української Церкви в Італії.
У своєму слові о. Василь наголосив, що жертовним життям владика Діонісій примножив доручений йому талант, ревно розбудовуючи структури Апостольського Екзархату. «Ви називали українських жінок в Італії „тихими будівничими“, але таким тихим, покірним будівничим були насамперед Ви. Ви ніколи нічого не прагнули для себе, але як справжній Христовий учень упродовж 16 років утверджували у вірі всіх, кого Господь Вам доручив. І так само покірно передали все в руки нового єпископа — владики Григорія, щоб зерно Божої правди і любові продовжувало сіятися з новою силою» — сказав священник.
Від імені священничої спільноти о. Василь висловив владиці Діонісію щирі побажання рясних Божих ласк, міцного здоров’я, радості та миру, вручивши на знак вдячності ікону Жировицької Божої Матері як знак материнського заступництва Пресвятої Богородиці у новому етапі життя.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
