Єпископ Богдан Дзюрах у #ДорогоюНадії: 21. Гедеон: надія на Бога посеред розгубленості й тривоги

24 жовтня 2025

У своєму новому духовному роздумі апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії Богдан Дзюрах звертає увагу на біблійну історію Гедеона як на джерело надії для народу, що переживає часи випробувань і небезпеки. Єпископ порівнює досвід ізраїльтян, які опинилися під ярмом мідіян, із сучасними викликами, через які проходять віруючі люди та українське суспільство. Через цю старозавітну подію владика показує, що Бог ніколи не залишає свій народ, навіть у хвилини страху та розгубленості, — навпаки, саме тоді Він кличе до довіри, мужності та дії, як колись покликав Гедеона.

Єпископ Богдан Дзюрах у #ДорогоюНадії: 21. Гедеон: надія на Бога посеред розгубленості й тривоги

Старий Завіт пригадує нам знакову подію, у світлі якої ми можемо краще зрозуміти, як Бог діє в історії народу, що переживає смертельну загрозу та пов’язані з нею тривогу, непевність і розгубленість.

Гедеон жив у часи, коли ізраїльський народ — через свою невірність Богові — потрапив у неволю до мідіян «на сім років» (Суд. 6, 1). Через навмисне знищення мідіянами та їхніми союзниками полів зі збіжжям ізраїльтяни опинилися на межі виживання. Ситуація стала настільки нестерпною, що народ змушений був рятуватися в горах — у печерах і гірських ущелинах.

Саме за таких обставин Господь посилає свого ангела до Гедеона — наймолодшого сина в убогій багатодітній ізраїльській родині з покоління Манассії, найменшого з усіх поколінь Ізраїля. Божий посланець звертається до нього словами: «Господь з тобою, хоробрий чоловіче!» Гедеон відповідає, і в його словах чутно не віру, а гіркоту, розгубленість і сумнів: «Любий мій пане, коли ж Господь з нами, чому ж усе це сталося з нами?» (Суд. 6, 12–13). У цих словах звучить справжня духовна криза, яка приходить до віруючої людини, коли вона не відчуває Божої присутності та не розуміє Його дій.

Проте, саме з такого моменту щирої молитви та розмови з Богом пробуджується справжня надія, носієм якої для свого народу має стати саме Гедеон — «найменший у домі батька свого», з родини, «найостаннішої в коліні Манассії». Бог звертається до нього зі словом і кличе до повної та беззастережної довіри: «Знай, Я тебе посилаю!.. Я буду з тобою, і ти поб’єш мідіян… Мир тобі! Не бійся, ти не вмреш!» (Суд. 6, 14.16.23).

Боже слово через цю подію в історії спасіння пригадує нам, що навіть попри страждання ізраїльського народу, це не є знаком того, що Бог його покинув чи залишив напризволяще. Бог обирає слабких, беззахисних, «останніх», щоб засоромити гордих, потужних і сильних. Він закликає покладатися не на людську силу, а на Його всемогутню присутність, яка «розвіює гордих у задумах їхніх сердець, скидає могутніх з престолів і підносить вгору смиренних, насичує благами голодних, а багатих відсилає з порожніми руками» (пор. Лк. 1, 51–53).

Від нас Господь очікує, як і від Гедеона, готовності бути Його знаряддям у змаганні за кращу долю народу, а також повної та беззастережної довіри. Надія народжується тоді, коли ми відкриваємося в довірі до Бога й Його Слова та дозволяємо Йому діяти в нас і через нас у світі — так, як це зробив Гедеон, і так, як це зробила Богородиця.

Молитва

Господи, коли ми почуваємося розгубленими та безсилими,
нагадай нам, що Ти — з нами.
Навіть якщо ми малі, як Гедеон, — Ти нас кличеш,
і в нашій слабкості являєш Свою силу.
Даруй нам серце, здатне беззастережно довіряти Тобі
й готове слухати Твій голос.

Пресвята Діво Маріє, Богородице,
що повірила й дозволила Богові провадити себе,
навчи нас казати “так”, як Ти,
довірятися Отцеві Небесному з любов’ю та надією,
щоб бути знаряддям Його миру у світі.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії