Єпископ Богдан Дзюрах: Суд Божий — тріумф Божої милосердної любови

13 серпня 2025

У восьмому духовному роздумі серії «Вічні Істини» апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії владика Богдан Дзюрах розмірковує над перемогою Божого милосердя над людським страхом перед судом. Від музичних образів «Dies irae» та «Lacrimosa» з реквієму Моцарта, що передають тривогу й покаянне благання, автор переходить до біблійної звістки: Бог не прагне засудити світ, а спасти його через Сина Свого Ісуса Христа. У центрі роздуму — заклик довіритися Божій любові, яка у Таїнстві Сповіді дарує людині мир, примирення й передсмак вічної радості.

Єпископ Богдан Дзюрах: Суд Божий — тріумф Божої милосердної любови

Знаменно, що частина «Реквієму» Моцарта, яка має назву Dies irae — «День гніву», де словами та музичними засобами виражається тривога, страх, неспокій і непевність людини перед грядучим Божим судом, переходить в іншу не менш відому і проникливу частину — Lacrimosa, що містить слізне благання впалої людини про Боже милосердя (від лат. lacrima — сльоза).

Так, свідома своєї гріховності людина не має іншого прибіжища чи порятунку, як тільки Боже прощення і милосердя. Старозавітній мудрець висловлює цю істину такими натхненними словами: «Коли Ти, Господи, зважатимеш на беззаконня, то хто встоїться, Господи? Та в Тебе є прощення» (Пс. 130, 3–4). Псалмоспівець надіється на Боже прощення, оскільки твердо вірить, що «Господь милосердний і добрий, повільний до гніву і вельми милостивий» (Пс. 103, 8).

Справді, Бог у своїй безмежній любові бажає, щоб усі люди спаслися і дійшли до пізнання правди (пор. 1 Тим. 2, 4). Гнів Божий з приводу людських гріхів, проходячи крізь мережу Божої любові, виливається на грішний світ потоками милосердя і спасіння. Це чудо тріумфу Божої милосердної любові звершилося на Голгофі й стало плодом жертви Воплоченого Сина Божого, Який «задля нас, людей, і нашого ради спасіння зійшов із небес, і страждав, і був похований, і воскрес на третій день — згідно з Писанням» (Символ віри). Бо «не послав Бог у світ Сина, щоб світ засудити, лише щоб ним — світ спасти» (Йо. 3, 17).

Тому Бог наближається до людини не з погрозами, а з даром спасіння, який приносить Божий Син — Ісус Христос, Розп’ятий і Воскреслий. Він дарує цей безцінний дар у вигляді потоків благодаті, що випливли з Його пробитого Серця на Хресті, і передає його нам через служіння Церкви, звертаючись після Воскресіння до апостолів, зібраних у Вечірнику: «Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, а кому затримаєте — затримаються»(Йо. 20, 22–23). Святе Таїнство Сповіді стає місцем тріумфу Божої любови над людською слабкістю і невірність, вносячи у наше життя мир, благословення і передсмак вічної радості.

Тож «Божа справедливість тісно пов’язана з даром примирення: якщо через Христа ми дозволяємо Отцю нас примирити, то можемо самі також, через Нього, стати Божою справедливістю» (пор. 2 Кор. 5, 18–21). Любов, яка лежить в основі Божої поведінки і має стати головною чеснотою віруючого, спонукає нас довіряти дню суду, усуваючи всякий страх (пор. 1 Йо. 4, 18) (св. Іван Павло ІІ, Катехиза про останні речі (Novissimi)).

Молитва

Господи Ісусе, хоч мене пригнітає і засмучує пам’ять про мої провини і гріхи, згадка про Твоє милосердя і любов долає у моїй душі тривогу, страх і непевність. Не на власні заслуги і добрі вчинки покладаюсь, а єдино — на Твоє безмірне милосердя! Довіряю Тобі, Ісусе, всім своїм серцем! Прийми мене у Свої життєдайні й спасенні обійми — тепер і в годині моєї смерті! Амінь.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії