СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЄпископ Богдан Дзюрах: Пекло — трагедія надужитої свободи
У своєму 10 духовному роздумі зі серії «Вічні Істини» владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, пригадує момент, коли жарт Блаженнішого Любомира про «забуте пекло» став нагодою замислитися над темою, яку багато сучасних проповідників уникають. Попри прагнення говорити про любов і добро, Боже Слово нагадує: небезпека вічної загибелі є реальною. У своїх роздумах владика поєднує біблійні застереження та слова святого Івана Павла ІІ про свободу як дар і відповідальність, закликаючи зробити вибір на користь правди й любові.
Після моєї єпископської хіротонії, коли ми з Блаженнішим Любомиром вийшли на балкон Святоюрських митрополичих палат, щоб благословити людей і свічки (це було саме на свято Стрітення Господнього), Блаженніший, примруживши з усмішкою очі, сказав мені: «Владико, мені здається, що Ви — поганий редемпторист». Передчуваючи жарт, я запитав: «Чому так кажете, Блаженніший?» — «Бо Ви наприкінці Літургії у своєму подячному слові згадали всіх і все, але про одну річ забули — про те, про що порядний редемпторист, властиво, ніколи не мав би забувати: Ви не згадали про пекло!»
Блаженніший мав на увазі поширену практику серед місіонерів-редемптористів — присвячувати значну частину проповідей під час парафіяльних місій темі вічних істин, серед яких не могла бракувати й теми пекла. Саме над нею я, будучи все ж таки редемптористом (але не лише тому!), прагну разом із вами сьогодні застановитися.
Скажімо собі щиро: тема пекла не надто популярна серед проповідників. Дехто, зокрема на Заході, уникає цієї теми, намагаючись догодити слухачам і не бентежити їхнє «делікатне й чутливе вухо» пригадуванням про гріх і перспективу вічної загибелі. Хтось інший вважає (і в цьому є певна рація), що краще зосередитися на любові й добрі, ніж лякати пеклом, бо саме через творення добра ми йдемо вірним шляхом спасіння. А дехто не заглиблюється в цю тему, маючи вже тут, на землі, такий болісний досвід, що єдине слово, яке його адекватно описує, — це «пекло». Тому іноді можна почути: «Господи, коли я стану на порозі вічності, Ти напевно приймеш мене до неба, бо в пеклі я вже був — тут, на землі…»
Втім, небезпека пекла є реальною, і про це Боже Слово застерігає в багатьох місцях. Наведу лише кілька цитат, які не потребують пояснень: «Кажу вам, що кожен, хто гнівається на брата свого, підлягає судові… А хто скаже братові: “Дурень!” — той підпаде під вогонь пекельний.» (Мт. 5, 22); «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше Того, хто може погубити душу і тіло в пеклі.» (Мт. 10, 28); «І підуть ті на вічну кару, а праведники — на життя вічне.» (Мт. 25, 46); «Вони зазнають кари — вічної погибелі, — віддалені від обличчя Господа і від Його слави та могутності, коли Він прийде прославитися у своїх святих…»(2 Сол. 1, 9–10).
Дорога до пекла — це наслідок вільного вибору людини, точніше — наслідок зловживання цим безцінним даром свободи, який вона отримала від свого Творця. Пригадую проникливу проповідь святого Івана Павла ІІ під час його першої апостольської подорожі до Польщі. Вслухаймося в ці слова Папи-слов’янина, які не втратили своєї актуальності і для нас, українців, сьогодні:
«Сьогодні хочу сказати вам про свободу — дар, який Бог дав людині. Свобода — це можливість сказати Богові “так” або “ні”. Це дар і відповідальність одночасно… Чи може людина сказати Богові “ні”? Так, може. Бо людина є вільною…. Втім, свобода — це не просто можливість робити, що заманеться. Це покликання до відповідальності перед Богом і людьми. Коли людина каже Богові “ні”, вона не просто відмовляється від Його любові — вона руйнує своє власне життя, бо справжня свобода існує лише у зв’язку з правдою і добром… Пам’ятайте: людина не лише може сказати Богові “ні”, але й повинна вільно обирати Його, аби зростати в істині й любові. Свобода без вибору добра веде до розпаду і страждань... Нехай Бог допоможе нам усім бути вірними дарові свободи і жити так, щоб наш вибір був завжди на боці добра, любові й правди».
Молитва
«Ісусе, людей Визволителю; Ісусе, пекла Переможцю; Ісусе, душі моєї Утішителю; Ісусе, розуму мого Просвітителю; Ісусе, Світе мій, просвіти мене; Ісусе, від усяких мук визволи мене; Ісусе, спаси мене, негідного. Ісусе, Сину Божий, помилуй мене» (Акафіст до Господа нашого Ісуса Христа).
Зображення: Густав Доре, Пекло. Ілюстрація до «Божественної комедії» Данте Алігʼєрі
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
Локації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
