СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Довіра — це основний капітал у громадянському суспільстві»: актуальні думки владики Бориса Ґудзяка про війну та майбутнє України
26 серпня 2022 року десятиліття своєї архиєрейської хіротонії святкує архиєпископ і митрополит Філадельфійський УГКЦ владика Борис Ґудзяк.
До цієї дати пропонуємо декілька актуальних тез Владики з інтерв’ю для спецпроєкту НАЗК «UKRAINE NOW. Візія майбутнього», яке подає «Українська правда».
У нашому бутті, нашій тотожності є глибокі травми. Взагалі, якщо подивитися на історію ХХ століття, українців як народу і держави могло й не бути. Ця травма не могла пройти безслідно. Ми бачимо, як на людей вплинули п’ять місяців війни: посттравматичний синдром є як у військових, так і в цивільних, зокрема у дітей. А у ХХ столітті такі жахіття були довготривалими, переходили з покоління в покоління. Ми лише тепер змогли зрозуміти цю транспоколіннєву травму й ідентифікувати її наслідки.
Довіра — це основний капітал у громадянському суспільстві. Це система, що базується не лише на законах, де є ризики покарань, але й система довіри, глибших людських стосунків, взаємної любові.
Через Майдани та війну, через великі жертви та страждання ми здійснюємо паломництво: від страху і недовіри до іншого — до гідності та поваги. Відбувається системна праця: допомога армії, допомога ближньому. Власне, це і є громадянське суспільство, і воно відрізняє Україну від Росії.
Досвід війни та відповіді усього суспільства на екстремальні виклики в горизонтальному мережевому спілкуванні та мережевій праці мусять бути перенесені на Україну майбутнього. Сьогоднішня молода людина, сьогоднішній спосіб виробництва, сьогоднішній спосіб комунікації вже не є пірамідальними. Сучасна людина функціонує мережево — через багатовекторне спілкування та мережеву співпрацю.
Війна триває, проте вважаю, що треба бути чуйними до того, що ми пережили, відчитувати знаки часу. Ця війна декларує й остаточно заповість нащадкам, які її переживуть, що так, як ми жили до війни, далі не можна. Треба діяти так, як ми діяли за часів війни: у солідарності, взаємній допомозі, відходячи від суто матеріальних цінностей. Потрібно зафіксувати, що ми зрозуміємо про наше минуле та нашу перемогу.
Вірю, що Україна може стати лабораторією нового життя у XXI сторіччі. За умови, що з нами залишиться те, що заворожує світ зараз — готовність віддавати своє життя за принципи, за правду. Хочеться вірити, що це дає приклад іншим суспільствам, і що ми цей приклад залишимо для себе теж.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
