СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«До досконалості людину може привести тільки досконала віра, озброєна Божою благодаттю», — владика Василь Івасюк
У І Неділю Великого посту, що зветься Неділею торжества православ’я, владика Василь Івасюк запросив усіх присутніх роздумати над тим, яке місце займає віра у нашому повсякденному житті. Єпарх Коломийський зазначив: «Народ України переніс чимало страждань, зберігаючи віру Володимирового хрещення. За вірність Церкві, святій вірі й матері Україні апостоли, пророки та мученики пролили ріки своєї крові. Дорогоцінну спадщину — віру нашу — передаємо людям через мову, культуру і традиції. Запитаймо себе: „А що тепер роблять діти Київської Церкви Володимирового хрещення?“».
«І оце перемога, яка перемогла світ:
віра наша» (І Ів. 5, 4)
Вступ. Перша неділя Великого посту присвячена перемозі істинної віри, яка славить Бога, перемогла єресь іконоборства та має назву «Торжество Православ’я». Православ’я, що насправді означає правдиво шанувати ікони і славити в них Бога.
І). «Іди за мною» (Ів. 43). У недільному Євангелії йдеться про покликання Филипа, який кличе Натанаїла, кажучи: «Ми знайшли (…) Ісуса, Йосифового сина, з Назарету» (Ів. 1, 45). З історії відомо, що з Назарету нічого не може бути доброго, бо із цього краю зазвичай походять погані люди. Однак, Филип і Натанаїл ідуть назустріч Христові. Ісус, побачивши Натанаїла, мешканця Кани Галилейської, каже: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства» (Ів. 1, 47). Натанаїл питає, звідки Господь його знає. Христос пояснює, що перше ніж покликав тебе Филип, я вже тебе бачив під смоковницею. Бачити людину під смоковницею означає знати про її думки, віру, сподівання на прихід Месії і майбутнє служіння. І тільки тоді Натанаїл вигукнув: «Учителю, ти — Син Божий» (Ів. 1, 49), тобто він виявив свою віру. І далі Натанаїл стає апостолом під іменем Вартоломей. Так само апостол Петро виявив свою віру перед Ісусом словами «Ти — Христос, Бога живого Син» (Мт. 16, 16).
ІІ). Перша неділя Великого посту ще називається «Торжеством Православ’я». Ця назва бере свій початок від VII Вселенського собору, який сформулював правила вшанування святих ікон. Торжество Православ’я зобов’язує духовенство навчити людей правдиво славити Бога і вірою здобувати перемоги. Апостол Іван навчає: «… все, що народжується від Бога, перемагає світ. І оце перемога, яка перемогла світ: віра наша»(І Ів. 5, 4). Іншими словами, святкуємо перемогу над усіма єресями, що розділювали Тіло Христове протягом першого тисячоліття, а особливо над єрессю іконоборства. Церква йшла тернистою дорогою багато років так, як Христос ішов на Голгофу, і як ми тепер прямуємо до спасіння в ці непрості часи нашого життя.
Ісус кличе нових апостолів, щоб продовжували проповідувати й поширювати Євангеліє у світі. Господь у дуже цікавий спосіб переконує і кличе нового апостола, кажучи: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства» (Ів. 1, 47). Христос у Натанаїлі побачив характер апостола і майбутнього проповідника Євангелія. Так Христос показує, що християнин має бути людиною, яка правдиво думає, твердо вірує, надіється і правильно діє. Такою є поведінка Натанаїла, який одразу повірив в Ісуса Христа як Сина Божого і вже більше ніколи не хитався у вірі. Ось таким має бути істинний християнин, а саме: шукати істину Христової Церкви в навчанні, тайнах та богослужіннях і не мати лукавства.
ІІІ). Церква благодаттю Святого Духа наповняє людей святістю. У першу неділю після Зіслання Святого Духа Церква вшановує всіх святих від віку спочилих. Про цих людей свідчить історія і сам Господь Бог різними чудами. Церква — це дім Бога живого, «стовп та основа правди» (І Тим. 3, 15), яка «без плями чи зморшки або чогось подібного» (Еф. 5, 27). Вона завжди веде важку боротьбу з ворогами Істини. Мученики своїм святим життям утвердили віру нашу, що століттями скеровує людей до вічного Бога. За незалежну Україну, відновлення єдиної Київської Церкви пролили багато крові наші душпастирі, вірні та патріоти. Ці люди боролися з ідолопоклонниками і всіма тими, хто хотів забрати правдивого Бога із серця нашого народу.
Народ України переніс чимало страждань, зберігаючи віру Володимирового хрещення. За вірність Церкві, святій вірі й матері Україні апостоли, пророки та мученики пролили ріки своєї крові. Дорогоцінну спадщину — віру нашу — передаємо людям через мову, культуру і традиції. Запитаймо себе: «А що тепер роблять діти Київської Церкви Володимирового хрещення?». Новітня історія свідчить, що в Україні кажуть: «Я поважаю державну мову, але розмовляю російською». Михайло Коцюбинський писав: «Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?». Бог покликав вас бути народом України, тому треба приносити Господеві рідною мовою «плід уст» (Євр. 13, 15), а не осуджувати брата свого. Церква бажає людям своєю мовою обновитися, освятитися, досягти досконалості, якої досягли святі та праведні люди.
ІV). Кожна людина хоче належати до Церкви Христової — однієї, святої, соборної й апостольської. Однак маємо зізнатися, що в багатьох християн немає віри ні в серці, ні в житті, бо вона вже випарувалась з уст їхніх. Багато людей каже, що в кожній вірі можна врятуватися і догодити Богові. Це можна пояснити так, ніби брехня та істина, правда і неправда для Бога не мають різниці. Навіть природа показує нам приклад: річка Прут впадає в річку Дунай тільки одним руслом, а не багатьма. Незнання історії своєї Церкви, відчуження від Її життя і богослужінь у багатьох випадках призводить до байдужості, хоча за віру люди віддавали своє життя. Хроніка сучасних подій показує чимало випадків повної темряви, хаосу, погибельної відсталості та незнання Святого Письма. Насправді, християнин має знати свою віру і старатися жити згідно з нею, рятуватися нею, тому що вороги спасіння не сплять та шукають нашої загибелі повсякчас. Не можна кидати свою віру, як спеціальність, непотрібну річ чи досягнення неосвічених людей.
Священники повинні фахово пояснювати і пригадувати поважну історію становлення нашої віри, щоб вберегти людей від байдужості та різношерстих сект. На жаль, ми мало читаємо і пізнаємо історичні та церковні події. Нам обов’язково треба знати й розуміти походження нашої віри від Бога, бо в ній жили та спасалися керівники і філософи, вчені і прості люди, чоловіки та жінки. Необхідно додати, що тільки правдива віра й релігія можуть привести людину до морального життя, святості і досконалості, милої Богові. Історія Церкви свідчить, що нетлінні й чудотворні мощі блаженних угодників Божих та їхні подвиги ще за життя прославили Бога своєю далекоглядністю і чудами. Так і повинно бути, бо до досконалості людину може привести тільки досконала віра, озброєна Божою благодаттю проти пристрастей тілесних, гріховного світу і диявола. Маємо прикрі випадки, коли багато християн і духовенства живуть морально гірше за протестантів і язичників, але водночас з похвалою ставляться до іновірців, які не п’ють, не курять, не вживають поганих слів, тобто своїми ділами перевищують християн. На жаль, деякі священники і вірні, не дотримуючись морального життя, згіршують християн і утверджують у неправдивій вірі іновірців. Тоді чуємо докори, що наша віра неправдива. Згідно з обіцянкою самого Ісуса Христа і за свідченнями історії, віра Христова тверда у своїй істині та святості. Люди, які дають згіршення, вийшли від нас, але вони не були нашими по духу, а тільки по імені. Перше послання від Івана навчає: «Дітоньки, остання це година! І як ви чули, що має прийти антихрист, а тепер багато антихристів постало, то з цього пізнаємо, що остання година настала. З-поміж нас вийшли, але з-між нас не були, — бо коли б з-між нас були, були б зосталися з нами, — лише щоб виявилося, що не всі вони від нас. Ви ж маєте помазання від Святого Духа й усе знаєте» (І Ів. 2, 18–20).
V). Україна і віра в Бога — це моє серце і душа. Вірою будуємо нашу рідну хату, як навчав митрополит Андрей Шептицький. Запитаєте: «Чому?». Віра очищає й освячує осквернену гріхом людину через хрещення, покаяння і Пресвяту Євхаристію. Вона просвічує, зігріває, оживляє, скріплює, підіймає, визволяє, наповнює любов’ю народ. Віра сумних потішає; винуватих рятує від пекельного вогню; бунтівників упокорює; знесилених скріплює; розпусників направляє; жадібних робить стриманими; скупих щедрими; земних творить небесними; грошолюбних робить щедрими. Іншими словами, віра Христова повертає людям подобу Божу! Ось такі чудеса вона творить у людині! У цьому нас переконує історія Церкви і життя святих. Людей з вовчою натурою віра перемінює в ягнят, розпусників — у праведників, людей земної слави можна побачити в одязі покірного монаха. Істинно правдиві християни — це ангели в тілі, небесні громадяни та вірні слуги земної батьківщини. Пригадаймо приклад 40 мучеників, замерзлих у Севастійському озері за віру. Ось що наша віра може робити з людьми, які щиро її тримають у серці та керуються нею в житті.
Оцінюючи нинішній моральний стан людства, бачимо небагато правдивих християн, у яких немає лукавства. А варто пам’ятати про долю міст Содоми і Гомори — попередження для нас. Формальна віра не спасає і свідчить про невірство, легкодумність, розбещеність та нерозкаяність серця, посилені пристрасті, віддалення від Церкви. Багато людей не переймаються своїм духовним життям, а тільки формально та з матеріальної користі тримаються Церкви. Тому й маємо вбивства, самогубства, підпали, крадіж суспільного майна, непомірну розкіш, розбещеність, нецензурну лайку, корупцію і погоню за дивними розвагами.
Висновки. «Добродійства та взаємної допомоги не забувайте: такі бо жертви Богові приємні»(Євр. 13, 16). Правдивий християнин повинен завжди мати живий зв’язок із Церквою — участь у молитвах, навчанні Божого Слова, тайнах. Він повинен вивчати свою віру, пройматися її духом і жити нею. Основне — відновити в собі глибоким покаянням образ істинного християнина на взірець святих, а найкраще — на взірець ікони самого Господа нашого Ісуса Христа, який сказав: «Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив» (Ів. 13, 15). Живіть так, щоб Господь колись до вас сказав, як до Натанаїла: «Ось справжній християнин, „що нема в ньому лукавства“» (Ів. 1, 47).
Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, допоможе нам любити Бога і ближнього, творити діла милосердя та приносити жертви милі Господеві.
Господи, благослови кожного християнина, щоб дорожив своєю вірою у своїй душі і реставрував образ Божий — перепустку до Царства Божого.
Благословення Господнє на вас!
† Василь Івасюк,
єпарх Коломийський
21 березня 2021 року Божого,
у І Неділю Великого посту, Неділю торжества православ’я,
у катедральному соборі Преображення Господнього,
м. Коломия
