СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Ділімося правдою про Бога радості своїм словом і своїм прикладом», — о. Петро Жук під час останньої катехизи
У Патріаршому соборі в Києві триває щоденна молитва за припинення пандемії коронавірусу і недужих. Сьогодні завершується тиждень молитов і духовних наук під проводом отця Петра Жука, ректора Київської Трьохсвятительської духовної семінарії. Під час своєї завершальної катехизи священник аналізував притчу про доброго пастиря, та розважав над Божою радістю.
На початку своєї п’ятої катехизи о. Петро пригадав усім зміст притчі про доброго пастиря. Священник наголосив на тому, що ця притча хоч має один зміст, але євангелисти ставлять різні акценти. «Зокрема, Матей звертає увагу на дії Ісуса, таким чином апелює до учнів Христа. Немов наголошує їм, що їхня місія — йти і віднаходити тих, хто загубився. Натомість Лука звертається до фарисеїв, які нарікали що Христос занадто близько спілкується з грішниками», — пояснив проповідник.
За словами реколектанта, Лука хоче піднести фарисеїв на вищий рівень, зокрема у ранг слухачів. Бог дбає за них, хоч знає, що вони приходять слухати його притчі для того, щоб підловити Христа. Проте, для Бога це ще одна нагода віднайти загублену овечку.
«У цій притчі важливо наголосити, що насамперед вона про доброго пастиря. Позаяк у нашому середовищі дуже популярним є образ Бога-генерала, який за всім слідкує, все бачить і всіх карає. У сьогоднішній притчі Бог відкриває свою любов, що є сутністю Його почуттів», — наголосив проповідник.
Сьогодні о. Петро виокремив для призадуми такі запитання:
- Чи залишив би ти дев’яносто дев’ять заради одного?
- Чи буде пастир шукати за нами, коли ми заблудимося? Чи він піде за нами?
«Так, бо погляд Бога зосереджений над кожним з нас. На тих, хто входить у число дев’яносто дев’ять і на тих, хто загубився. Той пастир, який залишає хоч одну вівцю він стає загубленим пастирем. Якщо Бог залишить хоча б одного грішника без шансу навернення, то завтра Його Царство буде порожнім. Боже Царство радіє, коли кається грішник. Підкреслюючи значення однієї загубленої овечки Господь показує цінність усіх», — переконаний священник.
Отець Петро знову запитує: чи дана притча розкриває тему покаяння?
І відповідає: «В певному сенсі так, але у дивний спосіб, бо розкриває покаяння зі сторони Бога, а не людей. Вона показує, що Бог робить для того, щоб віднайти грішника і що Він відчуває безмежну радість, коли грішник кається».
За словами священника, провідним мотивом цієї притчі є тема радості. Зокрема, радість віднайдення, яка очікує нас на небі. Це радість пастиря, який віднайшов овечку, яку загубив. Такою радістю наповнюється Бог, коли віднаходить нас, загублених у грісі. Наш Бог сповнений радістю і любов’ю до кожного з нас.
«Нехай ця дійсність дозволяє кожному з нас не відступити від Божої радості. Щоб навіть найбільші наші падіння не дали нам забути про Божу радість від того, що ми каємося. Нехай всі обставини дозволяють нам відчувати Божу радість і любов. Відчуваючи її, щоб ми зуміли ділитися нею з іншими. Ділімося правдою про Бога радості власним життям, своїм словом і прикладом», — закликав о. Петро Жук.
За матеріалами Департаменту інформації УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
