СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Чому священник добровільно йде за ґрати?»: Пенітенціарне душпастирство УГКЦ знайомить з капеланами
Пенітенціарне душпастирство УГКЦ розкаже історії в’язничних капеланів — тих, які присвятили своє життя служінню людям по той бік тюремних мурів.
Про це повідомили на фейсбук-сторінці Пенітенціарного душпастирства УГКЦ та на релігійному інтернет-ресурсі «Духовна велич Львова».
«За мурами установ виконання покарань є не лише камери, ґрати й замки. Там є люди. І поруч із ними є капелан — священник, який приходить, щоб вислухати, підтримати, помолитися і нагадати, що Бог не залишає нікого», — зазначають у повідомленні.
З метою більше розповісти про тих, хто в різних куточках України духовно опікується ув’язненими та працівниками в’язниць, Пенітенціарне душпастирство УГКЦ розпочинає в соцмережі рубрику «Служіння капелана». Першим у ній своїм досвідом поділився о. Олег Нестор — священник Львівської архиєпархії УГКЦ, капелан Львівської установи виконання покарань № 19 та керівник Відділу пенітенціарного душпастирства Патріаршої курії УГКЦ.
Священник розповів про своє служіння в’язням, що розпочалося ще в роки навчання у семінарії, а пізніше — у священстві, зокрема в час пандемії COVID-19, коли почав душпастирювання поєднувати із працею психолога, щоб залишатися поруч із тими, хто потребує духовної допомоги.
«За ці роки я зрозумів одну просту істину: по обидва боки ґрат — люди. Серед засуджених і ув’язнених зустрів багатьох, хто оступився, але не перестав бути людиною. А серед працівників побачив людей, які щодня несуть непросту службу, дбаючи про безпеку нашого суспільства», — підкреслив о. Олег Нестор.
Капелан пояснив, «чому священник добровільно йде за ґрати» — адже він сприймає пенітенціарне душпастирство як служіння Богові через служіння людям, до якого Господь його покликав.
«Хочу побажати кожному християнинові не бути байдужим до людей, які перебувають за ґратами. Є багато способів послужити їм і самому Христові: молитвою, волонтерством, підтримкою капеланського служіння, добрим словом чи конкретною допомогою. Адже кожен із нас може стати частиною справи милосердя, надії та спасіння», — наголосив священник.
Тим часом спільнота в’язничних душпастирів анонсує нові розповіді про тих, хто служить ув’язненим. «Попереду знайомство з історіями інших капеланів. Кожен із них має свій шлях, але всіх нас об’єднує одне — бажання бути поруч із людиною там, де вона найбільше потребує надії», — зазначають у Пенітенціарному душпастирстві УГКЦ.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
