«Боронити свій край є священним обов’язком людини», — владика Богдан Манишин

23 березня 2022

Щоб ми не стали гіршими від того, хто з нами чинить безчинство, хто нас переслідує. Помста не зціляє. Але боронити свій край є священним обов’язком людини.

«Боронити свій край є священним обов’язком людини», — владика Богдан Манишин

Про те, як впоратися із різноманіттям емоцій, зменшити негативний вплив стресу та зберігати внутрішній спокій розповів владика Богдан Манишин, єпископ-помічник Стрийської єпархії УГКЦ у програмі «Бути певним у непевному завтра» 22 березня на «Живому телебаченні» та радіо «Воскресіння». Владика Богдан поділився, як давати собі раду із перепадами настрою та як спілкуватися з близькими, щоб підтримати, а не зранити. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

Сьогодні особливо відчутним для багатьох є стрес та його негативний вплив на здоров’я людини. Владика Богдан розповів, що людині не під силу все контролювати, і слід усвідомити, що жити у постійному напруженні неможливо: «Бог нам дав емоції. Нам хочеться плакати, бо Бог дав нам сльози. Він нас створив такими. Ми не є агентами та розвідниками, щоб все тримати під контролем». Щоб вміти контролювати емоції, за словами єпископа, слід вміти собі пробачити.

Владика Богдан Манишин розповів, що внутрішній спокій важко зберігати, коли бачиш випробування, що переживають українці. І додав, що помста не зціляє людину, але захист своєї землі — це те, що є обов’язком сьогодні. Вкрай важливо, на думку єпарха, підтримувати один одного та бути делікатними у спілкуванні з рідними людьми, щоб їх не зранити: «Ми спостерігаємо сьогодні багато панічних атак. І ми маємо бути в тих моментах дуже делікатними, такими, хто не спішить з висновками. Кожен має свій поріг сприйняття, свій поріг чутливості. І часами годі справитися з тими труднощами. Що нам потрібно? Намагатися робити все те, що ми робили дотепер. Максимально зберігати ті цінності, які були для нас непорушними. І знову ж таки бути уважними». Для цього владика Богдан радить зростати у своєму ставленні до оточуючих та шукати підхід, щоб рідна людина могла відкритися.

«Дуже важливо бути поруч, і це не просто слова. Дуже важливо не залишати ту людину сам на сам зі своїм горем. Коли ти даєш людині розуміння, що її жертва є недаремна, воно справді зціляє. І серця батьків, котрі втратили дітей, вони стали немов жертовником, жертовником на якому разом з Ісусом віддали свої життя їхні сини за те, щоб ми жили. І це серце є престолом, яке застелене синьо-жовтим знаменом. І ми маємо не змарнувати ту жертву», — такими роздумами поділився єпископ про те, як допомогти та підтримати тих людей, які втратили своїх рідних на війні, чиї близькі люди віддали своє життя за Україну.

Владика Богдан Манишин підсумував, що завтра війна не закінчиться, і нашим завданням є не допустити внутрішнє виснаження: «І нам потрібно застановитись над тим, щоб я не виснажився. Коли ми себе виснажимо і не збережемо сили, то як будемо далі? Треба щось робити. Бо інакше ми справді втратимо свою ідентичність».

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ